ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року Справа № 907/1204/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКролевець О.А., суддівЄвсікова О.О., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" на рішення та постановуГосподарського суду Закарпатської області від 13.05.2016 Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016у справі№907/1204/15 Господарського суду Закарпатської областіза позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз"до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут"про стягнення збитків в розмірі 305794,25 грн. (з урахуванням зміни предмету позову та зменшення позовних вимог)за участю представників сторінвід позивача:Замкова М.О.,від відповідача: від третьої особи:не з'явився, не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2016 (судді: Ушак І.Г., Кривка В.П., Карпинець В.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 (колегія суддів у складі: Якімець Г.Г., Бонк Т.Б., Мирутенко О.Л.), у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" (далі - ПАТ "Закарпатгаз", Товариство) відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ПАТ "Закарпатгаз" подано додаткові пояснення до касаційної скарги, у яких повторно зазначає про те, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 19.12.2016 у зв'язку з перебуванням судді Попікової О.В. на лікарняному призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №907/1204/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.12.2016 у справі №907/1204/15 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Картере В.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.12.2016 розгляд касаційної скарги позивача відкладено до 11 год. 55 хв. 16 січня 2017 року в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника третьої особи та необхідністю додаткового вивчення матеріалів справи та поданих додаткових пояснень до касаційної скарги.

Відповідач та третя особа згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч.1 ст.1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій,

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 01.07.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" (постачальник), ПАТ "Закарпатгаз" (газорозподільне підприємство) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2015/ТП-КМ-100002, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання щодо постачання природного газу споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а останній - оплачувати вартість газу і наданих послуг у розмірі, строки, порядку та на умовах, встановлених у договорі; газорозподільне підприємство, через газові мережі якого постачальник постачає газ споживачу, забезпечує розподіл/транспортування газу до пунктів призначення з гарантованим рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску (п.п.1.1,1.3).

Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання визначається сторонами в Додатку 1 до договору (п.1.2 договору).

Додатком 1 до договору визначено перелік комерційних вузлів обліку та газоспоживне обладнання на об'єкті споживача - ФОП ОСОБА_4 по АДРЕСА_1, серед іншого: тип приладу обліку газу G2.5/G4 №12020956, який обліковує споживання газу плитою ПГ-4 в кількості 1 шт. (номінальна потужність 1,407м.куб./год.) при восьмигодинному за добу режимі роботи споживача.

Згідно з п.2.2 договору облік обсягів газу, що постачається на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 року №618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 року за №67/11941.

Умовами договору передбачено, що обов'язки по оплаті вартості поставленого газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором споживач має перед постачальником. Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, з якого в установленому законодавством порядку здійснюється розподіл грошових коштів між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі на поточний рахунок газорозподільного підприємства (п.п.1.1, 4.7, 4.8, 5.3.3 договору).

При цьому обсяг спожитого/протранспортованого газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається за підсумками розрахункового періоду на межі балансової належності об'єктів споживача за даними комерційних вузлів обліку газу визначених у додатку 1 до договору (п.2.3 договору).

Відповідно до п.2.5 договору споживач за підсумками розрахункового періоду погоджує з газорозподільним підприємством фактичний обсяг спожитого/ протранспортованого газу за розрахунковий період, який є підставою для оформлення актів приймання-передачі газу між відповідними суб'єктами ринку природного газу. Визначення обсягів спожитого газу здійснюється на підставі пред'явленого споживачем з 25-30 (31) числа поточного місяця журналу обліку витрат газу та/або роздруківок коректорів (обчислювачів) об'єму газу комерційних вузлів обліку газу, перелік яких є в додатку 1 до договору.

У п.5.6.1 договору сторони погодили, що газорозподільне підприємство має право на безперешкодний доступ (за пред'явленням службового посвідчення) до газоспоживаючого обладнання та вузлів обліку газу на території споживача.

Предметом даного спору є вимога про відшкодування збитків, завданих позивачу (газорозподільному підприємству) діями з несанкціонованого відбору газу внаслідок самовільного встановлення відповідачем неопломбованого газоспоживного обладнання, сумарна потужність якого перевищувала діапазон обчислення лічильника газу, відтак, впливала на результати вимірювань лічильником об'єму спожитого газу.

Обґрунтовуючи підстави позову, Товариство посилається на те, що заявлена до стягнення сума є вартістю об'єму природного газу, який лічильник споживача не міг обліковувати через допущені останнім порушення, що впливають на результати вимірювання об'єму газу і його споживання поза комерційним обліком, та які (порушення) зафіксовані актами обстеження від 08.09.2015 і від 09.09.2015, а саме типорозмір лічильника не відповідав по своїм метрологічним характеристикам сукупній потужності самовільно встановленого газоспоживного обладнання (ресторанна плита з духовою шафою "Трістар" (макс. потуж. 8.1куб.м./год.) та газова гриль "Трістар" (макс. потуж. 6куб.м./год.)), оскільки верхня межа обліку лічильника G2.5/G4 №12020956, встановленого на об'єкті споживача, становить 6куб.м./год., в зв'язку з чим, позивачем на підставі п.12.10 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 №618 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.01.2006р. за №67/119410 (далі - Правила обліку №618), було проведено перерахунок обсягу спожитого відповідачем газу (36208 куб.м.) за період з 29.07.2015р. по 12.11.2015р. (момент усунення порушення, акт №6962/11) за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання з урахуванням 24-годинного режиму роботи. Вказаний природний газ, за твердженням позивача, закуплений останнім для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та нормативних втрат газорозподільного підприємства, що є необхідним для здійснення ліцензійної діяльності з забезпечення безперебійного розподілу природного газу кінцевим споживачам.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності належними та допустимими доказами завдання позивачу збитків в результаті протиправних дій відповідача, які б полягали у порушеннях господарського зобов'язання або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, недоведеності причинного зв'язку між протиправними діями і заподіяними збитками, оскільки позивачем не доведено факту самовільного встановлення відповідачем газоспоживаючого обладнання та потужності цього обладнання; розрахунок збитків здійснено безпідставно, з урахуванням 24 годин роботи обладнання, в той час як згідно додатку 1 до договору зазначено 8-ми годинний режим роботи споживача; період, за який здійснено розрахунок - з 29.07.2015р. (дати проведення останньої технічної перевірки) по 12.11.2015р. (дату усунення порушень) не відповідає положенням п.5.13.1 Правил обліку №618. При цьому, заявлена до стягнення сума є визначеною договором та Правилами платою за отриманий споживачем газ, а не збитками, і стягувачем такої плати може виступати за даних обставин лише постачальник - отримувач коштів за спожитий газ, тобто ТОВ "Закарпатгаз Збут".

Проте, колегія суддів вважає такі висновки місцевого та апеляційного господарських судів передчасними з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно приписів ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова (деліктна) відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Як зазначено в п.1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994р. №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди", вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності; при цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій не спростовано доводи Товариства про те, що предметом даного позову є відшкодування позадоговірної шкоди, а саме збитків, завданих позивачу як газорозподільному підприємству діями з несанкціонованого відбору газу внаслідок самовільного встановлення відповідачем неопломбованого газоспоживного обладнання, сумарна потужність якого перевищувала верхню межу обліку лічильника, встановленого на об'єкті споживача, що спотворює результати вимірювань лічильником об'єму спожитого газу через допущене відповідачем порушення та призводить до споживання обсягів газу поза комерційним вузлом обліку газу.

При цьому, судами не відхилено належним чином пояснення третьої особи (постачальника) з приводу того, що умовами договору від 01.07.2015 №2015/ТП-КМ-100002 передбачено право постачальника на отримання від споживача оплати виключно за підтверджений обсяг газу, визначений за даними комерційного вузла обліку (показниками лічильника) та оформлений двосторонніми (між постачальником та споживачем) актами приймання-передачі природного газу.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що заявлена до стягнення сума є визначеною договором та Правилами платою за отриманий споживачем газ, а не збитками, і стягувачем такої плати може виступати за даних обставин лише постачальник за договором - отримувач коштів за спожитий газ, тобто ТОВ "Закарпатгаз Збут".

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. При цьому рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили (п.п.1,4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення").

Перевіривши в межах, встановлених ст.1117 ГПК України, в касаційному порядку рішення і постанову в даній справі щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція дійшла висновку, що судами не у повному обсязі дотримано наведених вище вимог, які ставляться до судового рішення.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (чинного на момент складання актів обстеження від 08.09.2015 та від 09.09.2015) несанкціонованим відбором природного газу вважається, зокрема, відбір, що спричинений самовільним під'єднанням, споживанням природного газу з навмисно пошкодженими приладами його обліку або поза охопленням приладами обліку.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.13 та п.п.2,8,13 ч.2 ст.59 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції від 09.04.2015р., чинній в період нарахування позивачем збитків (29.07.2015р. - 12.11.2015р.)) споживач зобов'язаний, зокрема, не допускати несанкціонованого відбору природного газу; забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу. Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: несанкціонований відбір природного газу; самовільне під'єднання до системи, зривання або пошкодження цілісності пломб, повірочного тавра, заглушок тощо, що впливає на безпеку постачання природного газу або результати вимірювання; порушення технічних регламентів, норм, правил і стандартів.

Відповідно до п.п.3.12.2,3.12.3,3.12.4 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою НКРЕ України від 13.09.2012 №1181 (чинної до 27.11.2015р., далі - Правила №1181), перерахунки обсягу споживання/розподілу/транспортування природного газу проводяться у випадках: тимчасової відсутності ЗВТ (зняття ЗВТ на періодичну чи позачергову повірку, ремонт, експертизу); непридатності до застосування (несправності) ЗВТ за результатами експертизи, повірки та/або технічної перевірки вузла обліку; наявності аварійних ситуацій, що зареєстровані у роздрукованих звітах обчислювачів та обчислювачів коректорів, інші несправності ЗВТ, що впливають на облік газу; пропущення строків повірки ЗВТ. Перерахунки обсягу споживання/розподілу/транспортування природного газу проводяться за період відсутності (несправності) ЗВТ, починаючи з дати проведення останньої перевірки комерційного вузла обліку газу або з дати зняття ЗВТ до моменту встановлення повірених ЗВТ, з урахуванням кількості годин роботи газового обладнання споживача. У разі якщо такі перевірки не проводились або немає актів про зняття ЗВТ перерахунки проводяться за період, починаючи з розрахункової доби поточного календарного місяця або з моменту пуску газу після планових та інших відключень у поточному місяці, які здійснювались спільно з газорозподільним/газотранспортним підприємством. Якщо власником комерційного вузла обліку газу є споживач, перерахунки обсягу споживання/розподілу/транспортування природного газу за період відсутності (несправності) ЗВТ здійснюються газорозподільним/газотранспортним підприємством за показами дублюючого вузла обліку, а у разі відсутності дублюючого вузла обліку - за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання (до якого здійснюється газопостачання) з урахуванням кількості годин роботи газового обладнання споживача.

Згідно з п.3.12.11 Правил №1181 за будь-яких перевірок у разі виявлення недоліків, що впливають на результати вимірювань об'єму газу (помилки в розрахунках об'єму розподіленого/протранспортованого газу, відсутність чи вихід з ладу вимірювальних перетворювачів параметрів газу і перепаду тиску, витоки газу в імпульсних лініях до перетворювачів тиску газу та перепаду тиску, виявлення факту несанкціонованого втручання в конструкцію чи в роботу вузла обліку, використання конфігурації обчислювача, яка не відповідає документації на комерційний вузол обліку газу тощо), представник сторони, яка здійснює перевірку комерційного вузла обліку газу, разом з відповідальною за його технічний стан особою складає двосторонній акт про порушення цих Правил. Акт, підписаний представниками сторін, є підставою для проведення перерахунків об'ємів прийнятого-переданого газу. Перерахунки здійснюються в порядку, передбаченому у підпунктах 3.12.3, 3.12.4 цього пункту або в умовах договору. У разі виникнення спірних питань щодо змісту акта під час його підписання сторона, яка перевіряється, має право підписати акт із зауваженнями. У разі відмови представника сторони договору, яка перевіряється, від підписання акта акт підписується тільки представником сторони, яка здійснює перевірку комерційного вузла обліку газу, в односторонньому порядку. В акті робиться відмітка про відмову іншої сторони договору від підписання.

Аналогічні за змістом приписи містяться в п.п.5.13,5.13.15.13.2,12.10 Правил обліку №618.

В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок судів про помилковість визначення (перерахунку) позивачем об'ємів спожитого газу у разі виявлення несанкціонованого відбору споживачем природного газу у зв'язку з самовільним встановленням газоспоживного обладнання, сумарна номінальна потужність якого перевищує діапазон обчислення лічильника газу, на підставі п.п.5.13,12.10 Правил обліку №618 та п.п.3.12.2-3.12.5 Правил №1181, оскільки останні регулюють порядок проведення перерахунків обсягу споживання/розподілу/транспортування природного газу лише у випадках, якщо таке споживання було санкціонованим, тобто здійснювалося відповідно до умов договору про постачання.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій помилково залишено поза увагою положення п.3.12.11 Правил №1181, яким передбачено таку підставу для перерахунку обсягу спожитого газу як виявлення недоліків (порушень), що впливають на результати вимірювань об'єму газу, а в частині порядку здійснення перерахунку вказаний пункт відсилає до п.п.3.12.3,3.12.4 цих Правил.

Відповідно до ст.ст.32,33,43 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п.п.7,8 ч.2 ст.105 ГПК України у постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Виходячи з положень п.п.4,6.4 Правил обліку №618 вибір типорозміру лічильника залежить від наявного газоспоживного обладнання, тобто максимальна витрата газу, яку може облікувати лічильник та за якої забезпечуються комерційний облік газу, повинна бути більшою чи дорівнювати максимальній об'ємній витраті газу встановленого газоспоживного обладнання, оскільки у разі перевищення вимірюваної витрати покази лічильника не можуть вважатися достовірними.

В обґрунтування позовних вимог Товариство послалося на те, що актом обстеження від 08.09.2015 №6383/09/15 (а.с.267 том 1), актом обстеження від 09.09.2015 №6387/09 (а.с.75 том 1) та актом про виявлені порушення від 09.09.2015 №81/09/15 (а.с.76 том 1) зафіксовані допущені споживачем порушення, які полягають у самовільному встановленні відповідачем неопломбованого газоспоживного обладнання (ресторанна плита з духовою шафою "Трістар" (макс. потуж. 8.1куб.м./год.) та газова гриль "Трістар" (макс. потуж. 6куб.м./год.)), сумарна потужність якого перевищувала верхню допустиму межу обчислення лічильника газу G2.5/G4 №12020956 (6куб.м./год.), встановленого на об'єкті споживача, впливаючи таким чином на вимірювання лічильником показників об'єму спожитого газу.

Суд першої інстанції, відхиляючи вказані акти як такі, що не мають доказової сили, з причин їх непідписання уповноваженою особою споживача, безпідставно не врахував тих істотних обставин, що п.3.12.11 Правил №1181 та п.12.10 Правил обліку №618 не позбавляють акт перевірки доказової сили у випадку належного засвідчення факту відмови представника споживача від підписання акта.

Всупереч приписів ст.ст.43,84,101,105 ГПК України судами попередніх інстанцій не відхилено твердження позивача про те, що акт обстеження від 09.09.2015 №6387/09 та акт про виявлені порушення від 09.09.2015 №81/09/15 містять відповідні відмітки та з матеріалів справи не вбачається надходження від відповідача письмових зауважень щодо цих актів після їх складання.

Крім того, в порушення ст.ст.43,84 ГПК України судом першої інстанції взагалі залишено без правової оцінки наданий відповідачем акт обстеження від 14.09.2015 (а.с.245 том 1), складений у присутності представника споживача (адміністратора Андрішко І.І.), який відмовився від підписання акта.

Вищевказане також помилково залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.

Водночас, судами належним чином не спростовано доводи Товариства про те, що наслідком споживання відповідачем газу поза комерційним обліком є збільшення обсягів газу для потреб ВТВ (виробничо-технологічних витрат), які позивач закуповує у ПАТ "НАК "Нафтогаз України", що призводить до збитків Товариства у вигляді додаткових витрат.

Колегія суддів також зауважує, що, у будь-якому разі, при встановленні факту невірного визначення позивачем розміру збитків у технічному розрахунку від 12.11.2015, а саме з перевищенням реального часового проміжку роботи газового обладнання споживача (8 годин), передбаченого п.п.3.12.3,3.12.4 Правил №1181, п.п.5.13.1,5.13.2 Правил обліку №618 та Додатком 1 до договору, суд мав би підстави для часткової відмови у задоволенні позовних вимог, але не мав підстав для відмови в позові повністю.

Враховуючи наведене, касаційна інстанція вважає, що не надавши ретельної правової оцінки наявним у матеріалах справи актам обстеження та про виявлені порушення в їх сукупності, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про недоведеність усіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини заподіювача), наявність яких є підставою для покладання на порушника цивільно-правової (деліктної) відповідальності за завдану позадоговірну шкоду.

Отже, приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги вищенаведеного та не оцінили всі матеріали справи в їх сукупності. Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" задовольнити.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у справі №907/1204/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

В. Картере