Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 910/20190/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДемидової А.М. Воліка І.М. Кролевець О.А. (доповідач у справі)розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 р. у справі № 910/20190/13 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк"доПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"простягнення 60 819,00 грн.за участю представників:

позивача: Миронець О.В.

відповідача: Синельников М.О.

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" (надалі - "ПАТ АКБ "Індустріалбанк") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (надалі - "ПАТ "Страхова група "ТАС") про стягнення страхового відшкодування в сумі 60 819,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач, в порушення статей 526, 629, 988 ЦК України, статей 16, 20 Закону України "Про страхування" та умов укладеного між сторонами договору страхування кредитного портфелю банку, не здійснив виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку - невиконання позичальниками своїх зобов'язань перед банком по кредитним договорам.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2013 р. (суддя Мельник В.І.) позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Страхова група "ТАС" на користь ПАТ АКБ "Індустріалбанк" 14 306,10 грн. заборгованості по виплаті страхового відшкодування, в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з того, що відмова у виплаті страхового відшкодування при несвоєчасному повідомленні страховика про настання страхового випадку може мати місце лише в тому випадку, коли це позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про настання страхового випадку могла вплинути на здійснення ним обов'язку щодо виплати страхового відшкодування. Проте, позивачем не доведено дотримання ним інших зобов'язань за договором страхування, що зумовило відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 46 512,90 грн. страхового відшкодування.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 р. (судді Мальченко А.О., Агрикова О.В., Жук Г.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПАТ АКБ "Індустріалбанк" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 р. у зв'язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.08.2006 р. між Акціонерним комерційним банком "Індустріалбанк" (страхувальник) та Закритим акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (страховик) укладено Договір № 17/0003464021 страхування кредитного портфелю банку (надалі - "Договір страхування").

Предметом Договору страхування, згідно з п. 4.1, є страхування ризиків страхувальника, пов'язаних з невиконанням (неналежним виконанням) фізичними особами (далі - "позичальники") своїх договірних зобов'язань за кредитними договорами, укладеними між страхувальником та позичальниками (загальна кількість таких угод не обмежена) та зазначеними в реєстрі кредитних угод (надалі - "кредитні угоди"). Цей договір розповсюджується на кредитні угоди, укладені після набрання чинності цим договором (п. 4.2).

Відповідно до п. 4.4 Договору страхування об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника (кредитора), пов'язані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом на умовах страхувальника (кредитора) у відповідності з кредитним договором, укладеним між позичальником та страхувальником згідно з "Правилами кредитування фізичних осіб на споживчі цілі (крім кредитування в межах карткових проектів) АКБ "Індустріалбанк", затвердженими Протоколом Правління від 05.07.2006 р.

Страхова сума, згідно з п. 5.1 Договору страхування, визначається у розмірі суми кредиту та відсотків за користування кредитом на підставі конкретних кредитних угод, згідно реєстру кредитних угод, наведеному в додатку № 1 до договору.

При укладенні Договору страхування сторони дійшли згоди (п. 6.1), що страховим випадком є невиконання або часткове невиконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності позичальника. Під неплатоспроможністю позичальника розуміється наявність факту прострочення виконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом протягом більш ніж 30 календарних днів з моменту настання обов'язку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.

Відповідно до п. 6.2 Договору страхування страховий захист розповсюджується на страхові випадки, які настали в період дії конкретної кредитної угоди, по якій були внесені страхові платежі, згідно реєстру.

Згідно з п. 7.2 Договору страхування страхові платежі по конкретним кредитним угодам, укладеним протягом попереднього місяця та зазначеним в Реєстрі, перераховуються страхувальником на поточний рахунок страховика не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним на підставі рахунків, виставлених страховиком страхувальнику в день отримання реєстру. Реєстр направляється страховику не пізніше 7-го числа місяця наступного за звітним. Якщо кредитна угода укладена строком більше ніж на один рік, то на наступний рік страхувальник перераховує черговий (щорічний) платіж не пізніше 10-го числа наступного місяця після закінчення поточного року дії відповідної кредитної угоди на підставі рахунків, виставлених страховиком страхувальнику в день отримання Реєстру кредитних угод.

Пунктом 8.1 Договору страхування визначено, що він набуває сили з моменту підписання і діє до 31.12.2006 р. У разі, якщо жодна з сторін не виявить бажання припинити дію договору за 30 днів до його закінчення, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на таких же умовах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ АКБ "Індустріалбанк" було укладено наступні кредитні договори: № КRCK/0300/13/07 від 16.01.2007 р. з ОСОБА_6 (надалі - "ОСОБА_6.) зі строком повернення кредиту 15.01.2009 р., № КRCK/0300/54/07 від 05.02.2007 р. з ОСОБА_7 (надалі - "ОСОБА_7"), зі строком повернення кредиту 04.02.2010 р., та № КRCK/0300/342/06 від 04.12.2006 р. з ОСОБА_8 (надалі - "ОСОБА_8") зі строком повернення кредиту 03.12.2009 р.

Згідно з п. 11.1.1 Договору страхування після настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний негайно, але в будь-якому разі не пізніше ніж через 5 робочих днів, письмово повідомити про це страховика.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальниками своїх зобов'язань за кредитними договорами, позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування: за кредитним договором № КRCK/0300/13/07 в сумі 18 139,00 грн., за кредитними договорами № КRCK/0300/54/07 та № КRCK/0300/342/06 - по 21 340,00 грн.

Відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування позивачу, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 979 ЦК України, ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується виплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України та ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Статтею 990 ЦК України та статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Підстави для відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування передбачено ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України "Про страхування". Так, однією з таких підстав є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону (ч. 2 ст. 991 ЦК України, ч. 2 ст. 26 Закону України "Про страхування").

Судами встановлено, що п. 10.4.4 Договору страхування страховику надано право повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування у відповідності з чинним законодавством України при порушенні страхувальником умов цього договору і взятих на себе зобов'язань.

В той же час, п. 11.1.2 Договору страхування визначено, що несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку надає страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо не буде доведено, що страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку або що відсутність у страховика відомостей про це не могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування.

З огляду на дане, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відмова у виплаті страхового відшкодування при несвоєчасному повідомленні страховика про настання страхового випадку може мати місце лише в тому випадку, коли це позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про настання страхового випадку могла вплинути на здійснення ним обов'язку щодо виплати страхового відшкодування. Відтак, вірним є висновок судів про часткове задоволення позову, в сумі 14 306,10 грн.

Крім того, пунктом 10.3.3 Договору страхування на страхувальника покладено обов'язок в строк не пізніше 7 числа поточного місяця надавати страховику для підпису, звірки і обліку підписаний страхувальником реєстр по всім кредитним угодам, зазначеним у п. 4.6 Договору страхування, укладеним у попередньому місяці.

Судами встановлено, що позивачем не доведено факт надання ним відповідачу в порядку, передбаченому п. 10.3.3 Договору страхування, підписаного реєстру з кредитним договором № КRCK/0300/342/06 від 04.12.2006 р., позичальником за яким є ОСОБА_8 Відтак, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 21 340,00 грн., нарахованого у зв'язку з невиконанням ОСОБА_8 зобов'язань за кредитною угодою.

Статтею 28 Закону України "Про страхування" унормовано припинення дії договору страхування. Так, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про страхування" дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.

Колегія суддів зазначає, що коли договір страхування укладено, але страховий платіж не внесено, страховик не зобов'язаний здійснювати страхову виплату, навіть якщо випадок відбувся.

Як було встановлено судами, при укладенні Договору страхування (п. 8.2) сторони дійшли згоди, що відповідальність страховика за кожною кредитною угодою діє з моменту отримання страхового платежу за Реєстром і до повного погашення позичальником заборгованості по кредитним угодам, зазначеним у Реєстрах. При цьому, договір набирає чинності і діє відносно конкретної кредитної угоди тільки при умові сплати суми страхового платежу на умовах п. 7.2 цього договору.

Колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди, врахувавши положення п. п. 6.2, 7.2, 8.2 Договору страхування, дійшли вірного висновку, що Договір страхування діє відносно кредитної угоди за умови, якщо позивач сплатив страховий платіж за кожний рік дії кредитної угоди, внесеної до реєстру кредитних угод, направленого відповідачу.

В той же час, як вірно встановлено судами, кредитні угоди між позивачем та позичальниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були укладені строком на три роки, тому Договір страхування набуває чинності відносно кожного року дії кредитної угоди за умови сплати позивачем страхового платежу за відповідний рік дії кредитної угоди.

Проте, позивачем не було сплачено щорічні страхові платежі за другий та третій роки дії кредитних угод, у зв'язку з чим страховий захист поширюється лише на страхові випадки, які настали у період першого року дії кредитних угод, укладених позивачем з ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Враховуючи дане, а також наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про доведеність позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 8 012,07 грн. за кредитною заборгованістю ОСОБА_6 та 6 294,03 грн. за кредитною заборгованістю ОСОБА_7 за перший рік дії кредитних угод вказаних позичальників та необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування у період другого та третього років дії кредитних угод, укладених позивачем з ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Твердження, викладені в касаційній скарзі, даного висновку судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 р. у справі № 910/20190/13 залишити без змін.

Головуючий суддяА. Демидова СуддіІ. Волік О. Кролевець