Історія справи

Постанова ВГСУ від 15.03.2016 року у справі №904/8033/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року Справа № 904/8033/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р., Демидової А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Радикал Банк"на рішеннявід 09.11.2015господарського суду Дніпропетровської області та на постанову від 22.12.2015Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/8033/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Екоресурс"до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс", 2) Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк",провизнання недійсним договоруВ судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідача-1Ларьков В.І. (дов. від 25.12.2015 № б/н);відповідача-2Радзевіл А.В. (дов. від 13.11.2015 № 33/9);ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Екоресурс" (надалі - ТОВ "Інвестиційна компанія "Екоресурс") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" (надалі - ТОВ "КУА "АРБ Інвестменс", відповідач-1), Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" (надалі - ПАТ "Радикал Банк") про визнання недійсним укладеного між відповідачами Договору про відступлення прав вимоги № заг від 09.07.2015.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до умов спірного договору ПАТ "Радикал Банк" відступив, а ТОВ "КУА "АРБ Інвестменс" набув у тому числі право вимоги до позивача за Кредитним договором № КЛ-5/1-980 від 31.07.2013, укладеним між ТОВ "Інвестиційна компанія "Екоресурс" та ПАТ "Радикал Банк", з порушення вимог частини 2 ст. 516 Цивільного кодексу України, та умов спірного договору, оскільки позивача як Боржника не було своєчасно повідомлено про заміну Кредитора, що на його думку є підставою для визнання спірного договору недійсним. Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги щодо недійсності спірного договору, позивач посилається на приписи ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 у справі № 904/8033/15 (суддя Ліпинський О.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 (колегія суддів: Верхогляд Т.А. - головуючий, судді - Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач-2 - ПАТ "Радикал Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог відповідач-2 посилається на те, що судами порушено норми процесуального та матеріального права, оскільки не надано належної правової оцінки обставинам справи щодо нікчемності правочину відповідно до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з огялду того, що сума зобов'язань за оспорюваним договором не відповідає розміру фактично переданих зобов'язань під контроль відповідача-1, оскільки відчуження активів здійснено на суму, яка перевищує 25 % вартості усіх активів банку, що необхідно було здійснювати за рішенням загальних зборів; а для встановлення обставин справи щодо дійсної ринкової вартості відчужених активів суду необхідно було призначити судову експертизу. Зазначене свідчить про неповне з'ясування усіх обставин справи та є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 - ТОВ "КУА "АРБ Інвестменс" заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу без задоволення. Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу відповідача-2 до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників відповідачів та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позову є матеріально-правова вимога про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги № заг від 09.07.2015, укладеного між ТОВ "КУА "АРБ Інвестменс" та ПАТ "Радикал Банк". Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю договору вимогам ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки укладаючи оспорюваний правочин відповідачі в порушення вимог частини 2 ст. 516 Цивільного кодексу України своєчасно не повідомили боржника про заміну кредитора. Крім того, позивач посилався на недійсність спірного договору в силу приписів частини 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до частини 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу приписів ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом положень частин 2 та 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Судами встановлено, що 31.07.2013 між ПАТ "Радикал Банк" (Банк) та ТОВ "Інвестиційна компанія "Екоресурс" (Позичальник) укладений Кредитний договір № КЛ-5/1-980, згідно умов якого, Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 2 000 000,00 грн. зі сплатою 18 % річних.

09.07.2015 між ПАТ "Радикал Банк" (Первісний кредитор) та ТОВ "КУА "АРБ Інвестменс" (Новий кредитор) укладений Договір про відступлення права вимоги № заг, за умовами якого Первісний кредитор передав Новому кредитору право вимоги сплати грошових коштів від Позичальників зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, а Новий кредитор прийняв право вимоги, що належить Первісному кредиторові у зобов'язаннях, зазначених в Додатку № 1 до цього Договору.

Згідно з Додатку № 1 до Договору відступлення права вимоги № заг від 09.07.2015, в редакції Додаткового договору № 1, до Нового кредитора перейшло право вимоги за сорока двома кредитними договорами, в тому числі за Кредитним договором № КЛ-5/1-980 від 31.07.2013, укладеним між між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Інвестиційна компанія "Екоресурс".

У пункті 1.5. Договору відступлення права вимоги від 09.07.2015, в редакції Додаткового договору № 1 від 09.07.2015, сторони передбачили, що станом на день укладення цього Договору зобов'язання боржників за кредитними договорами становить 323 370 538,18 грн. - основна сума заборгованості та 8 873 679,69 грн. - проценти, нараховані за користування грошовими коштами.

Відповідно до пункту 2 Договору відступлення, за відступлення права вимоги за цим Договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору не пізніше 15.07.2015 суму у розмірі 100 539 250,03 грн. шляхом безготівкового перерахування на рахунок, відкритий у Первісного кредитора № 37391047000001, МФО 319111, код ЄДРПОУ 36964568.

Згідно платіжного доручення № 15360 від 09.07.2015 вбачається, що ТОВ "КУА "АРБ Інвестменс" здійснило перерахунок коштів на рахунок зазначений у пункті 2 Договору відступлення права вимоги у розмірі 248 092 030,78 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що умови Кредитного договору № КЛ-5/1-980 від 31.07.2013 не містять положень щодо заборони здійснення відступлення права вимоги за вказаним правочином або здійснення її за згодою боржника, а отже відсутність чи несвоєчасне повідомлення боржника про заміну кредитора не впливає на дійсність такого правочину, оскільки має бути здійснено після укладення договору відступлення, про що позивач був повідомлений.

Щодо недійсності оспорюваного правочину з підстав нікчемності договору в силу частини 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" судом встановлено, що 09.07.2015 постановою Правління Національного банку України № 452/БТ, ПАТ "Радикал Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних банків.

На виконання Постанови НБУ, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 130 від 09.07.2015, в ПАТ "Радикал Банк" розпочато процедуру виведення банку з ринка шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком на три місяці з 10.07.2015 по 09.10.2015 включено та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченка О.В.

Відповідно до пункту 4 частини 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

В частині 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно із частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

08.10.2015 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Радикал Банк" на адресу відповідача-1 - ТОВ "КУА "АРБ Інвестменс" здійснено повідомлення в порядку ст. ст. 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" про нікчемність Договору відступлення права вимоги № заг від 09.07.2015, з підстав передбачених пунктами 1, 2, 3, 7 частини 3 ст. 38 Закону.

Судом здійснено перевірку обставин щодо нікчемності правочину та встановлено, що відчуження майна здійснено оплатно; ціна відступлення права вимоги погоджена сторонами, що відповідає вимогам ст. 632 Цивільного кодексу України; банком перед укладенням оспорюваного договору проведено незалежну оцінку по визначенню ринкової вартості прав вимоги переданого зобов'язання; оцінка проведена суб'єктом оціночної діяльності ДП "Піккард Енд Ко ЛТД", який має відповідний сертифікат Фонду Державного майна України № 14781 від 18.06.2013 та який надав відповідний висновок від 09.07.2015; оплату здійснено відповідно до умов договору шляхом перерахування відповідачем-1 грошових коштів на рахунок відповідача-2, що підтверджено платіжним дорученням №15360 від 09.07.2015; здійснена оплата перевищує відчужене право вимоги більш як на 20 % , що свідчить про недоведеність фактів нікчемності спірного правочину з підстав визначених пунктами 1, 3 частини 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відхиляючи посилання відповідача-2 на нікчемністі договору з підстав передбачених пунктами 2 та 7 частини 3 ст. 38 Закону, судом встановлено недоведеність фактів, що неплатоспроможність банку або неспроможність виконання ним грошових зобов'язань, є результатом укладення спірного договору відступлення права вимоги; також суду не надано доказів того, що такий договір передбачає надання окремим кредиторам переваг (пільг) або містить ознаки вчинення кримінального правопорушення.

При цьому апеляційний господарський суд, який погодився з обгрунтованими висновками місцевого господарського суду, відхиляючи доводи відповідача-2 щодо преюдиційності фактів викладених у листі старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України від 16.12.2015, який направлено на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду, вказав на те, що зміст довідки свідчить про здійснення з 08.12.2015 розслідування у кримінальному провадженні порушеного за ознаками злочину, передбаченого частиною 5 ст. 191 Кримінального кодексу України щодо службових осіб ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "КУА "АРБ Інвестменс", а в силу приписів ст. 35 ГПК України преюдиційне значення для господарського суду щодо встановлення у діях посадових осіб ПАТ "Радикал Банк" ознаків злочину, може бути лише вирок суду у кримінальній справі, який на момент розгляду справи відсуній.

З огляду встановленого та враховуючи положення ст. ст. 33, 34 ГПК України, апеляційний господарський суд залишаючи без змін рішення суду першої інстанції вказав на те, що як позивачем так і апелянтом (відповідачем-2) не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про недійсність оспорюваного правочину на момент його укладення, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України). Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним є недодержання стороною чи сторонами вимог закону в момент укладення договору, проте суди зазначеного не встановили.

Враховуючи вищезазначені положення законодавства, судова колегія касаційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, з яким цілком слушно погодився суд апеляційної інстанції суди дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено існування обставин, з якими положення ст. 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання нікчемного правочину недійсним.

При цьому, вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій, зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж розгляду справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Доводи ПАТ "Радикал Банк", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, не містять конкретних підстав для визнання недійсним саме договору відступлення права вимоги, який є предметом розгляду даної справи, і не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 у справі № 904/8033/15 залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : С.Р. Шевчук

А.М. Демидова