Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 910/30627/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. (доповідача),суддів :Самусенко С.С., Плюшка І.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 р.у справі№ 910/30627/15 господарського суду міста Києваза позовом Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" (надалі - ЛКП "Залізничнетеплоенерго")доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України")прозобов'язання вчинити дії за участю представників: від позивача- Старенький Остап Степановичвід відповідача- Сидоренко Антон Сергійович

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року ЛКП "Залізничнетеплоенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про зобов'язання вчинити дії, зокрема, просило суд зобов'язати відповідача списати позивачу 126 421,47 грн. пені, 23 493,36 грн. - 3 % річних, 164 853 грн. інфляційних втрат, що підлягають стягненню на підставі рішення господарського суду Львівської області від 31.08.2015 р. у справі № 914/4518/15.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2016 р. (суддя Ковтун С.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 р. (головуючий суддя Пашкіна С.А., судді: Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2016 р. скасовано, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "НАК "Нафтогаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.05.2016 р. (головуючий суддя Татьков В.І. (доповідач), Губенко Н.М., Плюшко І.А.) касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз" прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 14.06.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 09.06.2016 р. № 08.03-04/1965 у даній справі призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у даній справі у зв'язку із запланованим службовим відрядженням судді Губенко Н.М.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.06.2016 р. для розгляду касаційної скарги у справі № 910/30627/15 визначено склад колегії суддів: Татьков В.І. - головуючий (доповідач), Самусенко С.С., Плюшко І.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.06.2016 р. касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз" колегією суддів у складі: Татьков В.І. - головуючий (доповідач), Самусенко С.С., Плюшко І.А., прийнято до свого провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з положеннями ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 31.08.2015 р. господарським судом Львівської області за результатами розгляду позову ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ЛКП "Залізничнетеплоенерго" прийнято рішення у справі № 914/4518/14 про стягнення з ЛКП "Залізничнетеплоенерго" 126 421,47 грн. пені, 23 493,36 грн. 3 % річних, 164 853 грн. інфляційних втрат, 2 301,29 грн. судового збору, у зв'язку з несвоєчасною оплатою придбаного в період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. природного газу.

Дане рішення набрало законної сили та 21.09.2015 р. на його виконання господарським судом Львівської області видано відповідний наказ.

16 листопада 2015 року державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Львівської області № 914/4518/14 від 21.09.2015 р.

Так, звертаючись до господарського суду міста Києва з відповідними позовними вимогами ЛКП "Залізничнетеплоенерго" посилалося на положення частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", порушення яких, на думку позивача, з боку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" і стало підставою для такого звернення.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що заявлена позовна вимога є вимогою боржника до стягувача щодо встановлення відсутності обов'язку сплати коштів за наявним виконавчим документом. Водночас, виникнення на стадії виконання рішення суду обставин, які свідчать про відсутність обов'язку у боржника, є підставою для застування окремої процедури в рамках справи, у якій видавався виконавчий документ, а не підставою для подачі позову щодо встановлення факту відсутності обов'язку.

Водночас, господарський суд апеляційної інстанції, скасовуючи дане рішення господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про наявність, в силу Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", обов'язку відповідача перед позивачем щодо списання заявлених сум пені, відсотків річних та інфляційних, з огляду на що і зобов'язав останнього вчинити саме ці дії.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними та необґрунтованими, зважаючи на таке.

Так, відповідно до ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції Закону України від 14.05.2015 р. № 423-VIII, на яку посилається позивач) заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін.

Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України.

З аналізу даної норми закону вбачається, що судам перш за все необхідно було встановити: наявність у позивача заборгованості за спожитий до 01.01.2014 р. газ на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", тобто на 06.06.2015 р., що ні судом апеляційної інстанції, ні місцевим господарським судом зроблено не було; чи мало місце погашення такої заборгованості позивачем протягом 3-х місяців з дня набрання чинності вказаним Законом; чи наявна заборгованість у позивача за природний газ, спожитий після 01.01.2014 р. та до 31.12.2014 р.; чи був укладений відповідний договір реструктуризації заборгованості за природний газ, спожитий після 01.01.2014 р. та до 31.12.2014 р.

Також, судам слід було з'ясувати, чи поширюється взагалі дія частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" на правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, зокрема, стосовно пені, відсотків річних та інфляційних та, відповідно, щодо можливості їх списання ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій, зокрема, апеляційним господарським судом, залишено поза увагою той факт, що на день звернення позивача до господарського суду міста Києва з відповідними вимогами до відповідача в межах даної справи, Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" вже втратив свою чинність. Відповідно, судами не досліджено, чи впливає це якимось чином на вирішення спору між сторонами.

До того ж, судова колегія звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

А за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання,оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, судом апеляційної інстанції не було з'ясовано, чи передбачено положеннями Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" можливість списання 3 % річних та інфляційних взагалі, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства.

Що стосується рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2016 р., то суд дійшов висновку про необґрунтованість та помилковість зроблених висновків, з огляду на неповне дослідження судом обставин справи, на неповне з'ясування, чи мали місце обставини, на які посилалося ЛКП "Залізничнетеплоенерго" у своїй позовній заяві. Поза увагою господарського суду першої інстанції також залишилися заперечення ПАТ "НАК "Нафтогаз України", викладені у відзиві на позов.

Враховуючи, що завданням судочинства є захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів осіб та недопущення порушення прав та інтересів інших осіб, а рішення суду повинно прийматись на засадах справедливості і розумності, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що, приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2016 р. у справі № 910/30627/15 скасувати.

Справу № 910/30627/15 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя (доповідач) В.І. Татьков

Суддя С.С. Самусенко

Суддя І.А. Плюшко