Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 903/1487/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Мирошниченка С.В.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2014та на рішеннягосподарського суду Волинської області від 24.12.2013у справі№903/1487/13 господарського суду Волинської області за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Нововолинський завод залізобетонних виробів"до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державний реєстратор (приватний нотаріус ОСОБА_4)про зобов'язання державного реєстратора виключити з державного реєстру обтяжень рухомого майна записи за реєстраційними номерами: 11994203, 11994344в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача Бершадська І.М.; - третьої особи повідомлений, але не з'явився;Розпорядженням секретаря першої судової палати від 13.05.2014 №02-05/187 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи% головуючий суддя - Мирошниченко С.В. судді: Барицька Т.Л., Картере В.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.12.2013 у справі №903/1487/13 (суддя Слободян П.Р.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 (судді: Миханюк М.В., Василишин А.Р., Савченко Г.І.), задоволений позов Товариства з додатковою відповідальністю "Нововолинський завод залізобетонних виробів" (надалі позивач) до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк" (надалі відповідач/скаржник/банк) про зобов'язання державного реєстратора виключити з державного реєстру обтяжень рухомого майна записи за реєстраційними номерами: 11994203, 11994344.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, і справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з додатковою відповідальністю "Нововолинський завод залізобетонних виробів" (позивач) звернулося до господарського суду Волинської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк" (відповідач) про зобов'язання відповідача подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна записів за реєстраційними номерами: 11994203 та 11994344.

Обґрунтовуючи підстави даного позову, позивач послався на те, що незважаючи на виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором, відповідач відмовляється подавати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення з Реєстру обтяжень рухомого майна записів щодо майна, яким забезпечувалося виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором, а саме: бетонні плити та вантажопідйомний козловий кран.

Під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, позивач подав заяву від 24.12.2013 про уточнення позовних вимог; згідно з вказаною заявою, позивач просив зобов'язати Державного реєстратора виключити з реєстру обтяжень записи за реєстраційними номерами: 11994203 та 11994333.

Рішенням господарського суду Волинської області у даній справі, задоволений уточнений позов ТОВ "Нововолинський завод залізобетонних виробів"; за рішенням постановлено Державному реєстратору виключити з державного реєстру обтяжень нерухомого майна записи за реєстраційним номерами: 11994203 та 11994344; стягнуто з відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на послуги адвоката.

Під час здійснення апеляційного розгляду даної справи Рівненським апеляційним господарським судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного реєстратора (приватного нотаріуса ОСОБА_4); постановою апеляційного господарського суду від 24.02.2014 рішення місцевого господарського суду у даній справі залишено без змін.

Відповідно до приписів п.п. 1, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Вищий господарський суд України вважає, що ухвалені попередніми судовими інстанціями судові рішення не відповідають вищенаведеним нормам права, висновки судів є передчасними, з огляду на таке.

Визначення сторін у господарському процесі міститься у ст. 21 ГПК України.

Так, відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Отже, сторонами в процесуальному розумінні є суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється юрисдикція суду та законна сила судового рішення.

Виходячи із змісту приписів статті 21 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає звернення з позовом про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, та визначає, що відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу, у судовому порядку захисту підлягають порушене право і охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Як вказувалося вище, позивачем пред'явлено позов (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк" про зобов'язання Державного реєстратора виключити з реєстру обтяжень запис за реєстраційними номерами: 11994203 та 11994344; тобто фактично, позивач просив захистити його порушені права не від особи, до якої пред'явлено позов (відповідача), а від невизначеної (невідомої) особи - Державного реєстратора, яка не була ані стороною у даній справі, ані учасником судового процесу.

Згідно з ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

В той же час, місцевий господарський суд, враховуючи уточнені вимоги позивача та задовольнивши такий позов про зобов'язання абстрактної особи - Державного реєстратора, виключити з реєстру обтяжень запис за реєстраційними номерами: 11994203 та 11994344, допустився порушень норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 21, 84 ГПК України, постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" щодо прийняття рішення та зобов'язання до вчинення дій невідомої особи, яка не була стороною у справі (відповідачем), тобто суд вирішив питання про права та обов'язки Державного реєстратора, який не є стороною у справі.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін, їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Тобто, третя особа не є стороною у справі, а тому суд не може вирішувати спір стосовно неї.

В той же час, суд апеляційної інстанції, повторно розглядаючи дану справу, в цілому не виправив допущених місцевим господарським судом порушень норм процесуального права, адже залишення такого рішення місцевого господарського суду без змін, навіть при залученні судом апеляційної інстанції до участі у даній справі в якості третьої особи Державного реєстратора (нотаріуса ОСОБА_4), виходячи із вищенаведених норм процесуального права, не може свідчити про правомірність задоволення позову та зобов'язання особи, не відповідача у даній справі, до вчинення відповідних дій.

Згідно з ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди порушили і неправильно застосували норми процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи, місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, визначитись із суб'єктним складом сторін у даній справі, та прийняти рішення згідно з вимогами норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 та рішення господарського суду Волинської області від 24.12.2013 у справі №903/1487/13 скасувати і справу передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

В.І. Картере