Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 915/1195/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Дунаєвської Н.Г.,

Кочерової Н.О.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства

Комерційного банку "Приватбанк"

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 04.08.2015 року

та постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 24.09.2015 року

у справі № 915/1195/15

господарського суду Миколаївської області

за позовом Публічного акціонерного товариства

Комерційного банку "Приватбанк"

до Фермерського господарства "Рогацький"

про стягнення коштів

за участю представників:

позивача - не з'явилися

відповідача - не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Фермерського господарства "Рогацький" про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 9 496,21 грн., заборгованості по процентам в сумі 1 547,14 грн., пені у розмірі 1 471,29 грн., заборгованості по комісії в сумі 256,41 грн. внаслідок неналежного виконання умов договору банківського обслуговування б/н від 26.04.2012 року.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.08.2015 року (суддя Коваль Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 року (судді: Ліпчанська Н.В., Лисенко В.А., Діброва Г.І.), позов задоволено частково, стягнуто з Фермерського господарства "Рогацький" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 9 496,21 грн. заборгованості з повернення кредитних коштів, 1 329,47 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, 256,41 грн. заборгованості зі сплати комісії за користування кредитом, 800 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та судові витрати у сумі 1 827 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Так, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, зокрема ст.ст. 551, 1056-1 ЦК України, ст. 233 ГК України, і суди дійшли помилкового висновку про наявність у позивача обов'язку письмово повідомити позичальника про зміну відсоткової ставки, а також порушили вимоги ч. 1 ст. 624 ЦК України та безпідставно зменшили розмір пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки умови, передбачені зазначеною статтею цивільного законодавства, на його думку, відсутні.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.04.2012 року ФГ "Рогацький" (клієнт) звернулось до ПАТ КБ "Приватбанк" (банк) із заявою про відкриття поточного рахунку, згідно якої заявник приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені на його сайті, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 26.04.2012 року, укладений у спрощений спосіб.

Згідно умов договору ФГ "Рогацький" встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26008060895574 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або ін.), що визначено і врегульовано Умовами. Розмір кредитного ліміту - 1 000 грн., починаючи з 04.03.2013 р.; 10 000 грн., починаючи з 21.06.2013 р.; 12 000 грн., починаючи з 14.10.2013 р., про що свідчить довідка банку від 13.05.2015р. № 08.7.0.0.0/150513111517 та виписка з особового рахунку товариства.

Відповідно до пп. 3.2.1.1 Умов видом кредиту є "кредитний ліміт на поточний рахунок" корпоративного клієнта.

Згідно пп. 3.2.1.1.1, 3.2.1.1.9 кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Підпункт 3.2.1.1.3 передбачає, що кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди. У разі невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов`язань, передбачених пп. 3.2.1.2.2.18 цього розділу Умов Банк збільшує відсоткову ставку на 1 % річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання. При цьому Банк направляє Клієнту повідомлення на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв`язку Банку і Клієнта, із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених пп. 3.2.1.2.2.18, і дати початку нарахування підвищених відсотків.

Підпунктом 3.2.1.4.1 передбачено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Відповідно до пп. 3.2.1.4.1.1 Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетованого сальдо до дати обнуління дебетованого сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У випадку необнуління дебетованого сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягає обнулінню (пп. 3.2.1.4.1.2 Умов).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язання (пп. 3.2.1.4.1.3 Умов).

Підпунктом 3.2.1.1.13 передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань Клієнт сплачує Банку відсотки та пеню за користуванням кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості в розмірі, передбаченому цим розділом "Умов та правил надання банківських послуг".

Відповідно до пп. 3.2.1.1.16 Умов при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Зобов`язання Клієнта регламентуються пп. 3.2.1.2.2 та визначають обов`язок використовувати кредит на цілі, зазначені у пп. 3.2.1.1.1 розділу "Умов та правил надання банківських послуг", а також сплачувати відсотки з весь час фактичного користування кредитом згідно пп. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3.

Також Клієнт зобов`язується повернути кредит у строки, встановлені пп. 3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4, 3.2.1.2.2.7.

Відповідно до пп. 3.2.1.5.1 при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених пп. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пп. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого пп. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (3% річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. В разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі, зазначеному у пп. 3.2.1.4.1.3, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Згідно пп. 3.2.1.6.1 даний договір діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).

В силу ч. 4 ст. 1068 ЦК України клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Коли відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 1069 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами встановлено, що ФГ "Рогацький" користувалось кредитуванням з банківського рахунку за період 10.07.2013 р. по 31.07.2015 р. та не повернуло 9496,21 грн. Посилаючись на порушенням відповідачем умов договору, позивач просив стягнути з відповідача на його користь вказаний розмір боргу за кредитом, 1 547,14 грн. заборгованості по процентам, 1 471,29 грн. пені, 256,41 грн. заборгованості по комісії.

З огляду на здійснені судами попередніх інстанцій розрахунки, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з боржника 9 496,21 грн. заборгованості по кредиту, 1 329,47 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, 256,41 грн. заборгованості зі сплати комісії за користування кредитом та 800 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором.

Водночас, судами попередніх інстанцій правильно зазначено про те, що в силу п. 3.18.2.3.1 банк може повідомляти клієнта про зміну відсоткової ставки на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку банка та клієнта. Банком обрано 2-й спосіб повідомлення клієнта.

Проте, дана обставина не впливає на правомірність зменшення судами 56-відсоткової ставки за користування кредитом на таку, яка зазначена в договорі (48%) з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.1 Умов процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена банком лише якщо: збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів; курс гривні до іноземної валюти 1-ї групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків; вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 або більше відсотків.

В надісланому відповідачу позивачем повідомленні вказано, що підставою збільшення процентної ставки до 56% є різка зміна вартості ресурсів на міжбанківському ринку.

Проте, зміна банком на свій розсуд з 01.07.2014 р. відсоткової ставки не узгоджена також і з іншими умовами укладеного сторонами договору, зокрема, зі змісту заяви ФГ "Рогацький" від 26.04.2012р., що є його невід'ємною частиною, з якої вбачається, що відносини між сторонами договору можуть вирішуватися як шляхом підпису окремих договорів або додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну між ними інформацією/погодженням з банківського обслуговування через web-сайт Банку (www.pb.ua або інший інтернет-/SMS-ресурс, зазначений Банком).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що банк в односторонньому порядку безпідставно застосовував відсоткову ставку у розмірі 56 % річних за період 07.06.2014 року - 30.04.2015 року, і, здійснивши перерахунок, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про часткове задоволення вимог позивача в цій частині та стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами у вказаному періоді в сумі 1 329,47 грн.

Також, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зменшено розмір пені, нарахованої за період з 29.10.2013р. - 29.12.2014р., з 1 471,29 грн. до 800 грн., з підстав, передбачених ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та ст.83 ГПК України, оскільки при нарахуванні пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом позивачем застосовано суми відсотків у більшому розмірі, ніж передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли в редакції, чинній на час укладення договору.

Так, частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В силу п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зважаючи на викладене, місцевий й апеляційний господарські суди, враховуючи інтереси сторін, ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором, причини несвоєчасного виконання, дійшли обґрунтованого та правомірного висновку про зменшення суми пені.

Відтак, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обгрунтованих висновків місцевого й апеляційного господарських судів.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 року у справі № 915/1195/15 залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіН.Г. Дунаєвська Н.О. Кочерова