Правова позиція : Щодо неможливості звільнення особи від відбування покарання за вчинення корупційного кримінального правопорушення

Вчинення особою злочину, передбаченого відповідною частиною ст. 191 КК, шляхом зловживання службовим становищем, унеможливлює застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, адже таке діяння вважається корупційним

Історія справи

Постанова ВГСУ від 13.02.2024 року у справі №640/15555/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

справа №640/15555/18

провадження №51-5958км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2023 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки смт Комсомольське Зміївського району Харківської області, яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2018 року ОСОБА_6 визнано винуватою та призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 191 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з розпорядженням товарно-матеріальними цінностями на строк 2 роки;

- за ч. 3 ст. 191 КК у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з розпорядженням товарно-матеріальними цінностями на строк 3 роки;

- за ч. 1 ст. 200 КК у виді 3 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у розмірі 51000 грн на користь держави;

- за ч. 2 ст. 200 КК у виді 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у розмірі 85000 грн на користь держави;

- за ч. 1 ст. 366 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з розпорядженням товарно-матеріальними цінностями на строк 3 роки.

Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2023 року частково задоволено апеляційну скаргу з доповненнями прокурора та клопотання захисника.

Вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 191, ч. 1, ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 366 КК скасовано.

Звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191, ч. 1, ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 366 КК у зв`язку із закінченням строків давності, визначених ст. 49 КК, а кримінальне провадження в цій частині закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.

Вироком Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2023 року вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 191 КК скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 191 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з розпорядженням товарно-матеріальними цінностями на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з визначенням іспитового строку 1 рік та покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.

ОСОБА_6 була визнана винуватою у тому, що вона, будучи завідуючою територіального відокремленого безбалансового відділення IV типу № 10020/0113 філії Харківського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», у період часу з 26 серпня 2016 року по 04 травня 2017 року шляхом зловживання своїм службовим становищем заволоділа готівковими коштами з каси банку у загальній сумі 47200 грн по рахунку, належному ОСОБА_7 , чим завдала довіреній особі останньої ОСОБА_8 збитки на вказану суму.

Окрім того, у період часу з 22 березня 2017 року по 05 квітня 2017 року ОСОБА_6 заволоділа належними ОСОБА_9 грошовими коштами у розмірі 73900 грн, чим заподіяла ПАТ «Державний ощадний банк України» збитки на вказану суму.

За вказаними епізодами ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 191 КК (заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно).

Інші епізоди злочинної діяльності ОСОБА_6 , за якими її звільнено від кримінальної відповідальності з підстав, визначених ст. 49 КК, детально відображені у судових рішеннях судів попередніх інстанцій.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор стверджує про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок м`якості, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування касаційних вимог прокурор вказує, що положення ст. 75 КК не підлягали застосуванню до ОСОБА_6 , оскільки нею було вчинено корупційний злочин, за вчинення якого інститут звільнення від відбування покарання з іспитовим строком не можна застосовувати. Зазначає, що апеляційний суд не розглянув апеляційну скаргу засудженої. Вважає, що встановлені апеляційним судом пом`якшуючі покарання обставини не підтверджено матеріалами судової справи, а призначене їй покарання не відповідає загальним засадам призначення покарання.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули, причин своєї неявки Суду не повідомили.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.

Висновки судів обох інстанцій щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК, за обставин, установлених у вироку місцевого суду, ґрунтуються на доказах, досліджених у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, у тому числі на показаннях засудженої, яка визнала вину у скоєнні вказаного кримінально караного діяння і стороною обвинувачення у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги прокурора зводяться до незгоди із застосуванням до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК, оскільки норми вказаної статті не можуть бути застосовані у випадку засудження особи за корупційне кримінальне правопорушення.

На переконання колегії суддів, наведені твердження прокурора є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК (у редакції, що діяла на момент вчинення засудженою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК) якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII, який набрав чинності з 25 січня 2015 року, ч. 1 ст. 75 КК після слова "суд" було доповнено словами "крім випадків засудження за корупційний злочин".

За правилами примітки до ст. 45 КК (у редакції, що діяла на момент вчинення засудженою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК) корупційним злочином вважається, зокрема, злочин, передбачений ст. 191 КК, у випадку його вчинення шляхом зловживання службовим становищем.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в період часу з 26 серпня 2016 року по 04 травня 2017 року та з 22 березня 2017 року по 05 квітня 2017 року ОСОБА_6 шляхом зловживання службовим становищем було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 191 КК, яке є корупційним.

Суд апеляційної інстанції в ході постановлення вироку не звернув уваги на наведене, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до постановлення незаконного судового рішення в частині звільнення засудженої від відбування основного покарання з випробуванням.

Щодо аргументів прокурора про те, що апеляційним судом не було розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_6 , то Суд зазначає, що під час нового апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції визначить, які апеляційні скарги надійшли і підлягають розгляду.

Таким чином, за наслідками касаційної перевірки колегією суддів встановлено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого судового рішення, яке потрібно скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене у цій постанові та прийняти законне і вмотивоване судове рішення.

Керуючись статтями 433 436-438 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3