Історія справи

Постанова ВГСУ від 13.01.2016 року у справі №910/20638/13
Постанова ВГСУ від 13.08.2014 року у справі №910/20638/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року Справа № 910/20638/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полянського А.Г.,суддів:Коробенка Г.П., Мачульського Г.М.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані"товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 рокуу справі господарського суду№ 910/20638/13 міста Києва за позовом концерну "Військторгсервіс"

до товариства з обмеженою відповідальністю

"ДПА Компані"

про визнання недійсним правочину

та за зустрічним

позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані"

до концерну "Військторгсервіс"

треті особи: 1. Фонд державного майна України

2. Міністерство оборони України

за участю Військової прокуратури Центрального

регіону України

про визнання дійсним правочину та зобов'язання вчинити дії

за участю представників сторін:

позивача - Бех О.А. дов. від 01.01.2016 р., Києнко Я.Д. від 01.01.2016 р.

відповідача - Косань В.Л. - директор,

треті особи - не з'явились,

прокуратури - Яговдік С.М.

За розпорядженням секретаря другої судової палати від 13.01.2016 розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: головуючий - Полянський А.Г., судді - Коробенко Г.П., Мачульський Г.М.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 р. року (судді - Цюкало Ю.В., Селівон А.М., Стасюк С.В.) первісний позов задоволено повністю, визнано недійсним договір № 13-26-110ВМ від 01.04.2013 р., укладений між позивачем та відповідачем, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 147 грн. судових витрат, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 р. (судді - Власов Ю.Л., Гончаров С.А., Хрипун О.О.) рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 р. року залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані" (далі ТОВ "ДПА Компані") звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсним правочину від 01.04.2013 р. № 13-26-110 ВМ, а відповідач, в свою чергу, звернувся з зустрічним позовом до Позивача про визнання дійсним договору від 01.04.2013 р. № 13-26-110ВМ, вчиненого між позивачем та відповідачем, зобов'язання позивача здійснити правочин про внесення змін до правочину від 01.04.2013 р. № 13-26-110ВМ, вчиненого між позивачем та відповідачем, з метою приведення його у відповідність із законом та передати права сторони за договором від 01.04.2013 р. № 13-26-110ВМ до Фонду державного майна України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 р. у справі № 910/20638/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 р., первісний позов задоволено повністю, в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2014 р. у справі № 910/20638/13 рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 р. скасовано, справу передано на новий розгляд.

Відповідно до ст. 11112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Вищим господарським судом України в постанові зазначено, що попередніми судовими інстанціями не було досліджено правовстановлюючих документів на майно, що є об'єктом оренди за договором. З огляду на вище зазначене, суди дійшли передчасного висновку про те, що організаційно-правова форма концерну є тотожною порівняно з організаційно-правовими формами підприємств, установ, організацій, оскільки концерн є ні підприємством, ні установою, ні організацією в розумінні переліку орендодавців, визначених статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 287 ГК України. Також, зазначено, що визначаючи порушення вимог ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" суди не врахували, що згідно з протоколом наради від 21.06.2013 р. № 34, що міститься в матеріалах справи, Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади і управління концерну "Військторгсервіс", розглядало питання, пов'язані з діяльністю Концерну, у тому числі, питання щодо договору оренди цілісного майнового комплексу по пров. Бородянський, 3, раніше укладеному між концерном "Військторгсервіс" та ТОВ "ДПА Компані".

При новому розгляді справи, судами враховано, що 05.04.2007 р. наказом Міністра оборони України "Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони Україна "Київський військовий торг № 1" припинено діяльність державного підприємства Міністерства оборони України "Київський військовий торг № 1, реорганізувавши його шляхом приєднання до Позивача. Визначено позивача правонаступником усіх майнових прав та обов'язків державного підприємства Міністерства оборони України "Київський військовий торг № 1". 20.12.2004 р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано свідоцтво про право власності, яке посвідчує, що майновий комплекс площею 1531,60 кв. м., який розташований в м. Києві за адресою: пров. Бородянський, 3 дійсно належить державі Україна та враховується на балансі державного підприємства "Київський військовий торг № 1" на праві державної власності. До складу комплексу входить склад № 5 (літера 3) площею 1 508,30 кв. м., електрична підстанція (літера Е) площею 23,30 кв. м.

20.12.2004 р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано свідоцтво про право власності, яке посвідчує, що майновий комплекс площею 1551,10 кв. м., який розташований в м. Києві за адресою Бородянський пров. № 3 дійсно належить державі Україна та враховується на балансі державного підприємства "Київський військовий торг № 1" на праві державної власності. До складу комплексу входить адміністративна будівля (літера А) площею 1 372,40 кв.м., диспетчерська (літера В) площею 178,70 кв.м.

20.12.2004 р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано свідоцтво про право власності, яке посвідчує, що майновий комплекс площею 657,60 кв. м., який розташований в м. Києві за адресою Бородянський пров. № 3 дійсно належить державі Україна та враховується на балансі державного підприємства "Київський військовий торг № 1" на праві державної власності. До складу комплексу входить склад № 2 (літера Г) площею 284,80 кв. м., склад № 3 (літера Д) площею 372,80 кв. м. 20.12.2004 р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано свідоцтво про право власності, яке посвідчує, що майновий комплекс площею 4301,50 кв. м., який розташований в м. Києві за адресою Бородянський пров. № 3 дійсно належить державі Україна та враховується на балансі державного підприємства "Київський військовий торг № 1" на праві державної власності. До складу комплексу входить склад № 4 (літера Ж) площею 45,90 кв. м., їдальня (літера К) площею 1005,10 кв. м., склад № 6 (літера Л) площею 3250,50 кв. м. 20.12.2004 р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано свідоцтво про право власності, яке посвідчує, що майновий комплекс площею 4 544,30 кв. м., який розташований в м. Києві за адресою Бородянський пров. № 3 дійсно належить державі Україна та враховується на балансі державного підприємства "Київський військовий торг № 1" на праві державної власності. До складу комплексу входить склад № 1 (літера Б) площею 4336,40 кв. м., котельня (літера І) площею 207,90 кв. м.

29.12.2012 р. наказом Міністра оборони України № 911 "Про затвердження Статуту Концерну "Військторгсервіс" у новій редакції" внесено зміни до статуту Позивача затвердженого наказом Міністра оборони України від 25.06.2005 р. № 358 "Про створення державного господарського об'єднання "Концерну "Військоторгсервіс" і затвердження його статуту", виклавши його у новій редакції, згідно якого позивач є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності та утвореним відповідно до актів законодавства України. Функції з управління Позивачем та контроль за його діяльністю здійснює Міністерство оборони України. Відповідно до п. 2.4. статуту позивач має відокремлене майно, закріплене за ним на праві господарського відання, самостійний баланс, рахунки в установах банків, знак для товарів і послуг, логотип, печатки, штампи та бланки із своїм найменуванням і зображенням Державного Герба України, знак для товарів і послуг та інші реквізити.

У пункті 2.11. статуту вказано, що позивач відповідно до законодавства має право, зокрема, здійснювати право господарського відання майном позивача з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадку, передбачених законодавством. Відповідно до п. 6.1. статуту майно позивача є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Як встановлено судами, 01.04.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 13-26-110 ВМ, згідно з п. 1.1. якого, позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти в строкове користування за плату державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 12 354,9 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, пров. Бородянський, 3, що перебуває на балансі позивача.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна від 10.02.2015 р. на балансі відповідача перебуває майно, що знаходиться за адресою м. Київ, пров. Бородянський, 3, а саме: адміністративна будівля - літ. А, склад № 1 - літ. Б, диспетчерська - літ. В, склад № 2 - літ. Г, склад № 3 - літ. Д, електрична підстанція - літ. Е, склад №4 - літ. Ж, склад № 5 - літ. З, котельня - літ. І, Їдальня №1 - літ. К, склад №6 - літ. Л, гуртожиток. Суб'єкт управління, який здійснює управління майном - Міністерство оборони України.

Згідно ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Статтею 287 Господарського кодексу України передбачено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом; 4) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. У разі надходження до орендодавця заяви про оренду нерухомого майна, орендодавець, за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду, у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном. 3. Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди. Якщо орендодавець не одержав у встановлений термін висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, укладення договору оренди вважається з цими органами погодженим. Орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника. Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна. Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди. Порядок проведення конкурсу визначається: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах орендодавець надсилає копії проекту договору та інших матеріалів відповідним органам, зазначеним у частині другій цієї статті, у п'ятиденний термін після дати затвердження результатів конкурсу.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону.

Орендодавцем нерухомого державного майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та встановлений чіткий порядок вчинення орендарем, Фондом державного майна України та іншими особами дій, спрямованих на передачу державного нерухомого майна в оренду. При цьому, з даної норми є виключення, яке передбачає, що орендодавцями державного нерухомого майна можуть бути також підприємства, установи та організації, але якщо загальна площа такого майна не перевищує 200 кв. м.

У даному випадку позивач, який є концерном, тобто статутним об'єднанням підприємств, передав в оренду відповідачу нерухоме державне майно площею 12 354,9 кв. м.

Знаходження спірного нерухомого майна у державній власності підтверджується свідоцтвами про право власності, витягами з реєстру.

Спірний договір № 13-26-110 ВМ, за яким позивач передав відповідачу в оренду державне нерухоме майно площею 12 354,9 кв.м. суперечить ст. 287 Господарського кодексу України та статтям 5, 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки орендодавцем цього майна може бути виключно Фонд державного майна України, його регіональні відділення, та передача такого державного нерухомого майна в оренду повинна відбуватись у встановленому ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядку, в тому числі шляхом проведення конкурсу, у разі надходження після розміщення оголошення про оренду заяв від кількох орендарів.

Судом не прийняті були до уваги доводи відповідача щодо права позивача, який є державним концерном, а не підприємством, установою чи організацією, згідно з статутом передавати в оренду державне нерухоме майно, оскільки ці доводи суперечать нормам ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Апеляційним господарським судом правомірно відхилено посилання на рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2002 р. у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії", оскільки відповідач на час укладення спірного договору знав, що нерухоме майно знаходиться в державній власності, що вбачається з умов самого договору.

Враховуючи вказане, суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення про задоволення первісного позову.

Разом з цим, відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною вимогою про визнання спірного договору дійсним з інших підстав, ніж передбачені ст. 220 Цивільного кодексу України, крім того спірний договір за висновком суду є недійсним, а тому місцевий суд правильно відмовив відповідачу у задоволенні цієї вимоги.

Апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 у справі № 910/20638/13 залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.П. Коробенко

Г.М. Мачульський