Постанова ВГСУ від 12.03.2015 року у справі №5011-73/7361-2012

Друк

Пошук

230

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 12.03.2015 року у справі №5011-73/7361-2012

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року Справа № 5011-73/7361-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників: прокуратури: Боднарчук В.М. - прок. ГПУ, посв. №023013, позивача: Самелюк К.О. - дов. від 12.01.15, відповідача: Негода Є.В. - дов. від 12.12.14, третьої особи: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської радина постановуКиївського апеляційного господарського суду від09.12.14у справі №5011-73/7361-2012 Господарського суду міста Києваза заявою про перегляд за новоиявленими обставинами рішенняТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кроун" Господарського суду міста Києва від 17.08.12за позовом Заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської радидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кроун"третя особаГоловне управління Держкомзему у м. Києвіпрозобов'язання звільнити земельну ділянку

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 12.03.15 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

Заступник прокурора Дніпровського району м. Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кроун" про зобов'язання останнього звільнити земельну ділянку, площею 1,24 га, за обліковим номером 66:059:017, розташовану на о. Долобецькому у Дніпровському районі м. Києва, та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан. Прокурор посилався на те, що рішення органу місцевого самоврядування про надання відповідачу земельної ділянки в оренду визнано недійсним рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.10 у справі №6/694, а тому, відповідач використовує спірну земельну ділянку без правових підстав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.12 (суддя Баранов Д.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.12 (судді: Рєпіна Л.О., Сулім В.В., Тарасенко К.В.), позов задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю будівельну компанію "Кроун" звільнити земельну ділянку, площею 1,24 га, за обліковим номером 66:059:017, розташовану на острові Долобецькому у Дніпровському районі м. Києва, та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан. Суд виходив з того, що рішення Київської міської ради №1035/1696 від 26.06.07 про надання земельної ділянки в оренду визнано недійсним у судовому порядку (справа Господарського суду міста Києва №6/694); у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку. Викладене, як зазначив суд, є підставою для повернення земельної ділянки позивачеві та приведення її у придатний для використання стан.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кроун" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення господарського суду від 17.08.12 за нововиявленими обставинами. В якості нововиявлених обставин заявник наводив те, що судові акти у справі №6/694, в подальшому, були скасовані судом касаційної інстанції, а справа скерована на новий розгляд. Після нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.14 (залишеним без змін судами апеляційної і касаційної інстанцій) у позові прокурора про визнання недійсним рішення Київської міської ради №1035/1696 від 26.06.07 про надання відповідачеві в оренду спірної земельної ділянки було відмовлено; отже, таке рішення ради є чинним. Наведене є підставою для перегляду ухвалених у цій справі судових рішень за нововиявленими обставинами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.14 (суддя Удалова О.Г.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кроун" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.12 за нововиявленими обставинами задоволено. Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.12. У позові відмовлено. Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що наведені відповідачем обставини є нововиявленими; що рішення Київської міської ради №1035/1696 від 26.06.07 про надання земельної ділянки в оренду відповідачеві є чинним. При цьому, суд керувався приписами статей 112-114 Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд установив, що відповідачем вживалися усі заходи щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою та укладання договору оренди, а тому відсутність правовстановлюючих документів, у даному випадку, не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки у розумінні приписів статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Київський апеляційний господарський суд постановою від 09.12.14 (судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А., Тищенко О.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 30.09.14 та постанову суду апеляційної інстанції від 09.12.14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача про перегляд рішення господарського суду від 17.08.12 за нововиявленими обставинами. На думку прокурора, судами порушені приписи статей 125, 126 Земельного кодексу України, статі 25 Закону України "Про оренду землі", статей 42, 43, 112, 113 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор не погоджується та вважає помилковим висновок судів про відсутність нововиявлених обставин. Він посилається на те, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем без правовстановлюючих документів (у відповідача відсутній договір оренди землі).

Від відповідача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить судові акти у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів законодавства відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, Заступник прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кроун" про зобов'язання останнього звільнити земельну ділянку, площею 1,24 га, за обліковим номером 66:059:017, розташовану на о. Долобецькому у Дніпровському районі м. Києва, та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан. Як на підставу позову прокурор посилався на те, що рішення органу місцевого самоврядування про надання відповідачу в оренду земельної ділянки рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.10 у справі №6/694 визнано недійсним, а тому відповідач використовує спірну земельну ділянку без правових підстав. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кроун" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення господарського суду від 17.08.12 за нововиявленими обставинами. В якості нововиявлених обставин товариство посилалося на факт скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.10 у справі №6/694, яке стало підставою для ухвалення судового акта у цій справі, отже підлягає перегляду за нововиявленими обставинами. Господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, переглянув це судове рішення за нововиявленими обставинами та скасував його, відмовивши у позові прокурора про звільнення спірної земельної ділянки. Порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами регулюється Розділом ХІІІ Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до приписів статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - це окрема процесуальна форма судового процесу, що визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин, у розумінні наведених приписів, відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. При цьому, необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи. Нововиявлені обставини - це фактичні дані, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу рішення суду. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що факт скасування рішення суду (від 29.03.10 у справі №6/694), на якому ґрунтувались позовні вимоги прокурора та яке було покладено в основу судового рішення від 17.08.12, у розумінні приписів пункту 4 частини 2 статті 112 Господарського кодексу України, є підставою для перегляду рішення господарського суду від 17.08.12 за нововиявленими обставинами. Як вже зазначалося, предметом спору у цій справі є вимога про зобов'язання ТОВ "Будівельна компанія "Кроун" звільнити земельну ділянку, площею 1,24 га, на о. Долобецькому у Дніпровському районі м. Києва, та повернути її Київській міській раді, з приведенням у придатний для використання стан. Підставою позову прокурором визначено те, що рішення органу місцевого самоврядування про надання відповідачу в оренду земельної ділянки рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.10 у справі №6/694 визнано недійсним; у відповідача відсутній і договір оренди, а тому він використовує спірну земельну ділянку без правових підстав. Набуття і реалізація права на землю визначені розділом ІV Земельного кодексу України. У розумінні приписів статті 116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Згідно з приписами статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт на право власності на земельну ділянку; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину (щодо земельної ділянки, набутої у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення); державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону (стаття 126 Земельного кодексу України у відповідній редакції). Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням і охороною земель визначені Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Згідно зі статтею 1 вказаного Закону самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Отже, відповідно до вимог наведеного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Тому, ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди правомірно вдалися до дослідження, окрім іншого, причин відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку у особи, яка її використовує; наявності у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування; вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо. Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що землевпорядною організацією на замовлення ТОВ "Будівельна компанія "Кроун" був розроблений проект землеустрою щодо відведення спірної земельною ділянки на острові Долобецькому у Дніпровському районі м. Києва та погоджено його з відповідними органами. Рішенням Київської міської ради №1035/1696 від 26.06.07 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кроун" для розташування об'єктів рекреаційного призначення на острові Долобецькому у Дніпровському районі м. Києва. Цим рішенням вирішено передати товариству в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку, площею 1,5 га, за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування. Установили суди і те, що на підставі зазначеного рішення Київської міської ради ТОВ "Епоха-Гео", за зверненням ТОВ БК "Кроун", розробило технічну документацію зі складання договору оренди спірної земельної ділянки. Ця технічна документація була внесена до чергового плану міста і бази даних 27.02.08 інв. №643, та складено акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Також, як установили суди, відповідач (ТОВ БК "Кроун") звертався до заступника Голови КМДА - начальника Головного управління земельних ресурсів (лист №11/0208 від 08.02.08, який був отриманий управлінням земресурсів 11.02.08) та просив погодити технічну документацію і зареєструвати договір оренди земельної ділянки для розташування об'єктів рекреаційного призначення на острові Долобецькому у Дніпровському районі м. Києва. Отже, як установили суди, з підтвердженням матеріалами справи, відповідачем у встановленому законодавством порядку вчинялися дії та вживалися усі заходи щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою; що подальший розгляд питання та прийняття рішення щодо укладення договору оренди земельної ділянки, залежали від повноважного органу місцевого самоврядування - позивача; причини відсутності у відповідача договору оренди земельної ділянки є поважними. Установили суди і те, що в діях відповідача відсутнє самовільне зайняття земельної ділянки. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 06.12.10 №40/3 та Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 №6. Крім цього, як вже зазначалося, і це установили суди, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.14 у справі №6/694, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.14 та постановою Вищого господарського суду України від 30.07.14, у позові прокурора міста Києва про визнання недійсним рішення Київської міської ради №1035/1696 від 26.06.07 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кроун" земельної ділянки для розташування об'єктів рекреаційного призначення з можливістю облаштування злітно-посадочної смуги на воді для гідропланів та благоустрою прилеглої території на острові Долобецькому у Дніпровському районі м. Києва" було відмовлено. Тобто вказане рішення є чинним. Скасування рішення, покладеного в основу ухваленого судового акта у цій справі, є підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами, що відповідає приписам пункту 4 частини 2 статті 112 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, висновок господарських судів про відсутність підстав для задоволення позову прокурора про звільнення спірної земельної ділянки, як і задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, колегією суддів визнається правомірним. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними та не спростовують викладеного і установленого судами, а отже, правових підстав для скасування переглянутої постанови суду апеляційної інстанції у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.