Історія справи

Постанова ВГСУ від 07.10.2015 року у справі №8/30
Постанова ВГСУ від 07.10.2015 року у справі №8/30
Постанова ВГСУ від 12.03.2014 року у справі №8/30
Постанова ВГСУ від 17.12.2014 року у справі №8/30

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року Справа № 8/30 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київна постанову та ухвалувід 18.11.2013 р. Рівненського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 р. господарського суду Рівненської областіу справі№ 8/30 господарського суду Рівненської області

за заявою Військового прокурора Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Військової частини А3641, м. Вінниця дотовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестжитлобуд", м. Рівнепровизнання банкрутомліквідатор арбітражний керуючий Франко О.П.голова комітету кредиторів Державна податкова інспекція у м. Рівне

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Укрсоцбанк"Степанюк Д.О., довір., Кузьменко В.М., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.09.2010 року порушено провадження у справі № 8/30 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестжитлобуд" (далі - Боржник, Товариство) за заявою Військового прокурора Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Військової частини А3641 (далі-Кредитор, В\ч) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Рівненської області від 22.02.2012 року Товариство було визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Франка О.П.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18.01.2013 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року, публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" (далі-Банк) відмовлено в прийнятті заяви про визнання кредитором Товариства на суму 2 942 227 грн. 10 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2013 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року та ухвалу господарського суду Рівненської області від 18.01.2013 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття або відмову в прийнятті заяви Банку про визнання кредитором до Боржника.

При новому розгляді справи у вказаній частині ухвалою господарського суду Рівненської області від 09.10.2013 року (суддя - Н.Ф. Церковна) заяву Банку про визнання кредитором Товариства залишено без розгляду.

Не погодившись із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 09.10.2013 року про залишення без розгляду заяви Банку про визнання його кредитором у даній справі.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року (головуючий суддя - Демидюк О.О. судді: Бучинська Г.Б., Крейбух О.Г.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 09.10.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Рівненської області від 09.10.2013 року, так і постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року та повернути справу до суду першої інстанції для подальшого провадження у справі про банкрутство та вирішення питання про прийняття заяви Банку про визнання поточних кредиторських вимог.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 9 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права, зокрема п. 5 ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, залишаючи без розгляду заяву Банку із кредиторськими вимогами до Боржника, місцевий суд встановив, що після здійснення касаційного провадження у справі цю заяву було призначено до розгляду із зобов'язанням Банку надати докази на підтвердження його кредиторських вимог, визначених у вказаній заяві. Між тим, як зазначив суд, представники Банку, незважаючи на належне повідомлення останнього, в судові засідання не з'являлися та витребувані судом документи не надали, що унеможливлює розгляд справи по суті заявлених Банком вимог. Апеляційним судом вказані висновки були підтримані у повному обсязі.

Заперечуючи такі висновки судів, скаржник зазначив, що нормами законодавства не передбачено залишення без розгляду заяви із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, а суди, в порушення вказівок касаційного суду, під час нового розгляду справи їх не врахували. Також скаржник вказав про неврахування апеляційним судом доводів в апеляційній скарзі, у зв'язку із чим цей суд прийняв рішення з неповним з'ясуванням обставин справи.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені без врахування встановлених судами обставин справи та з невірним застосуванням норм законодавства.

Так, скасовуючи постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року та ухвалу господарського суду Рівненської області від 18.01.2013 року, касаційний суд в своїй постанові від 19.06.2013 року постановив також направити справу на розгляд до місцевого суду для вирішення питання про прийняття або відмову в прийнятті заяви Банку про визнання кредитором до Боржника.

Виконуючи відповідно до приписів ч. 1 ст. 11112 ГПК України наведені вказівки касаційного суду, місцевий суд своєю ухвалою від 19.07.2013 року призначив до розгляду заяву Банку про визнання кредиторських вимог до Боржника на 28.08.2013 року о 12 год. 30 хв. (матеріали оскарження ухвали від 09.10.2013 року, а.с. 8-9), зобов'язавши при цьому, зокрема Банк надати суду "документальне підтвердження боргу, детальний розрахунок заборгованості з розмежування суми основного боргу, штрафних санкцій та з вказанням підстав нарахування". Наведене спростовує, зокрема доводи скаржника, що при новому розгляді справи (після винесення касаційним судом постанови від 19.06.2013 року) місцевий суд не врахував визначені у цій постанові вказівки та порушив вимоги ст. 11112 ГПК України.

При цьому, витребування судом від Банку документів у справі обумовлено тим, що як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи в прийнятті вказаної заяви Банку ухвалою від 18.01.2013 року (що була скасована зазначеною постановою касаційного суду від 19.06.2013 року), відповідна заява та додані до неї документи були повернені заявнику. Матеріали ж справи містять лише копію цієї заяви та копію платіжного доручення про сплату Банком судового збору за її подання (матеріали оскарження ухвали від 18.01.2013 року, а.с. 2-3).

З копії вказаної заяви вбачається, що Банк звернувся із поточними вимогами до Боржника в порядку норм ст. 23 Закону про банкрутство, п. 1 якої передбачає, що вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Враховуючи ж приписи ст. 11 ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, а також вимоги ст. 33, 34 ГПК України, згадана заява має містити не тільки зміст щодо кредиторських вимог до Боржника, а і їх обґрунтування, розрахунок. Також до такої заяви має бути додані докази на підтвердження таких вимог (щодо підстав виникнення - договір, платіжні документи, претензії, вимоги тощо).

Між тим, як встановили суди попередніх інстанцій, в порушення наведених норм законодавства, а також норм ст. 45 ГПК України, Банком не були виконані вищевказані вимоги суду, Банк не забезпечив явку свого представника до місцевого суду у відповідні судові засідання, незважаючи також на те, що розгляд заяви Банку неодноразово відкладався - ухвалами від 28.08.2013 року та від 18.09.2013 року (матеріали оскарження ухвали від 09.10.2013 року, а.с. 10-11, 12-13). При цьому в кожній із таких ухвал суд зобов'язував Банк виконати вимоги суду, наведені в резолютивній частині ухвали від 19.07.2013 року.

Таким чином, ненадання Банком згаданої інформації та витребуваних судом документів у справі та нез'явлення його представника у відповідні судові засідання, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, перешкоджає розгляду по суті заяви Банку про визнання вимог поточного кредитора у справі, а тому суд першої інстанції правомірно застосував у цьому випадку норми п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, залишивши вказану заяву Банку без розгляду.

При цьому, колегія суддів зауважує скаржнику, що застосування приписів п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України стосовно заяви із кредиторськими вимогами відповідає положенням ч. 2 ст. 41 ГПК України.

Виходячи ж з приписів ч. 4 ст. 81 ГПК України, Банк не позбавлений права на повторне звернення зі згаданою вище заявою про визнання кредиторських вимог до Боржника.

За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційні вимоги публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, а тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 11, 14, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) та ст.ст. 41, 45, 33, 34, п. 5 ст. 81, ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 р. та ухвалу господарського суду Рівненської області від 09.10.2013 р. у справі № 8/30 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 13.03.2014 року.