Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року Справа № 910/17510/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачаГрищенко А.А., представник, відповідачаЯрмоленко Є.П., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.12.2014у справі№ 910/17510/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) боргу у розмірі 14810249 грн, пені у розмірі 525979,63 грн, 3% річних у розмірі 67331,89 грн, інфляційних втрат в розмірі 87442,49 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 (суддя Зеленіна Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 (судді: Авдеєв П.В. - головуючий, Куксов В.В., Ільєнок Т.В.), припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу; решту позовних вимог задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 1000,00 грн пені, 67331,89 грн 3 % річних, 87442,49 грн інфляційних втрат та 73080,00 грн судового збору.

Не погоджуючись з рішенням та постановою в частині зменшення розміру пені, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 524979,63 грн і прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані вимоги. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України, ст.ст.43, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що позивач свої зобов'язання за Договором від 20.04.2011 №УГВ2949/06-11 на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату, укладеного між ТОВ "Карпатигаз" на користь ПАТ "Укргазвидобування", виконав належним чином, тоді як відповідачем оплата наданих позивачем послуг належним чином та у повному обсязі здійснена не була, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 14810249,00 грн, яка була сплачена вже під час розгляду справи у суді першої інстанції. За таких обставин суди дійшли висновку щодо припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, визнавши доведеним факт порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної сплати вартості наданих послуг за вказаним договором, суд стягнув з відповідача на користь позивача 87442,49 грн інфляційних втрат, 67331,89 грн 3% річних та зменшив суму пені до 1000 грн.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зменшення до 1000 грн пені, тому постанова переглядається судом касаційної інстанції в оскаржуваній частині.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Згідно зі ст.549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509, ч.ч.1-2 ст.627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України і ст.233 Господарського кодексу України.

Так, за приписами ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зменшуючи розмір пені, виходив лише з того, що, за його висновком, нарахована пеня в розмірі 525979,63 грн є завищеною, а тому вирішив зменшити її розмір до 1000 грн.

При цьому суди не зазначили обґрунтованих доводів, на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру пені, не встановили наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру пені. Також суди не обґрунтували, чи є розмір, до якого суд зменшив пеню (до 1000 грн, що складає ~0,19% від заявленої суми) співрозмірним в контексті інтересів обох сторін, а не лише відповідача, як доводить позивач в касаційній скарзі.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у судовому рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст.42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Оскаржувані судові рішення в частині зменшення розміру стягуваної суми пені за своїм змістом цим вимогам не відповідають.

За вказаних обставин, колегія вважає, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, підлягають скасуванню в частині зменшення розміру стягуваної суми пені до 1000 грн та відмови в стягненні пені в сумі 524979,63 грн з направленням справи в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи судам необхідно дати належну оцінку щодо можливості та обсягу застосування у даному спорі приписів ч.1 ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 у справі №910/17510/14 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 524979,63 грн і в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 у справі №910/17510/14 залишити без змін.

Головуючий В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда