Історія справи

Постанова ВГСУ від 11.11.2025 року у справі №296/1810/20
Постанова ВГСУ від 11.11.2025 року у справі №296/1810/20

постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНи

11 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 296/1810/20

провадження № 51-248км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

представника потерпілого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року у кримінальному провадженні № 12020060020000575 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця м. Житомира,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 22 вересня 2023 рокуОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст.125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено його від покарання у зв`язку з закінченням строку давності

Суд першої інстанції встановив, що 21 січня 2020 року близько 13:00 на перехресті вул. Вінницької та 3-го провулку Кривий Брід у м. Житомирі між ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_9 виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_5 умисно завдав останньому кількох ударів кулаками обох рук в обличчя, чим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження у виді синців та саден на обличчі.

При перегляді вироку за апеляційною скаргою засудженого Житомирський апеляційний суд ухвалою від 05 грудня 2024 року залишив його без змін.

Вимоги касаційних скарги та викладені в них узагальнені доводи

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд не провів повного вичерпного та конкретного аналізу доводів апеляційної скарги сторони захисту і не мотивував свого висновку чому він погодився з вироком суду першої інстанції, який ґрунтується на недопустимих доказах і не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Стверджує, що апеляційний суд належним чином не мотивував свого рішення про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів у справі.

Вказує, що ОСОБА_5 не було повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів провадження, а всі докази, на які суд послався у вироку, не були йому відкриті в порядку ст. 290 КПК.

На думку захисника, у висновку експерта № 407 від 27 лютого 2020 року відсутні висновки, міркування, чи дослідження, зроблені експертом, та не наведено будь-якого аналізу, на підставі чого і в зв`язку з якими виявленими обставинами він дійшов відповідного висновку. У свою чергу при перегляді вироку суд апеляційної інстанції проігнорував висновок експерта № 1121 від 12 червня 2020 року наданий в суді стороною захисту та показання свідка ОСОБА_10 , які спростовують вину засудженого.

Вважає, що в матеріалах провадження відсутні належні та допустимі докази на доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні цього кримінального проступку. Зокрема свідки, на показання яких послався суд, не були очевидцями події.

З урахуванням наведеного стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Позиція учасників в суді касаційної інстанції

У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали вимоги касаційної скарги.

Прокурор та представник потерпілого виступили проти задоволення скарги і просили залишити оскаржуване рішення без зміни.

Мотиви Суду

Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Свій висновок про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 ККсуд першої інстанції обґрунтував доказами, що були зібрані в передбаченому законом порядку та перевірені в судовому засіданні і визнані належними та допустимими, яким цей суд дав відповідну правову оцінку.

Не погоджуючись із вироком місцевого суду захисник подав апеляційну скаргу, в якій вказував на недоведеність вчинення ОСОБА_5 цього кримінального правопорушення. Просив скасувати вирок і закрити кримінальне провадження.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник вказував на недопустимість доказів, наданих стороною обвинувачення та неналежність показань свідків, які не були очевидцями події, тобто наводив доводи, аналогічні тим, які викладені ним у касаційній скарзі.

Спростовуючи доводи скарги захисника щодо відсутності належних і допустимих доказів у справі, які підтверджують винуватість ОСОБА_5 , та необхідність закриття кримінального провадження апеляційний суд у своєму рішенні послався на показання потерпілого ОСОБА_9 , який у судовому засіданні при розгляді справи детально розповів про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень засудженим.

Водночас апеляційний суд погодився з оцінкою судом першої інстанції показань свідка ОСОБА_10 , які суд визнав неправдивими, оскільки остання є дружиною засудженого та зацікавленою особою у справі, а надані нею пояснення про те, що потерпілий сам заподіяв собі тілесні ушкодження не узгоджуються з обставинами справи та суперечать і спростовуються сукупністю зібраних доказів у кримінальному провадженні, які були досліджені в судовому засіданні.

Також необґрунтованими визнав апеляційний суд і доводи захисника у скарзі про недопустимість висновку експерта №407 від 27.02.2020 року з точки зору дотримання процесуальної форми збирання доказів, оскільки така не була порушена, так як експерт у кримінальному провадженні не збирав за власною ініціативою матеріали для проведення експертного дослідження. У цьому провадженні експерт був залучений на підставі постанови слідчого, який надав йому для проведення експертного дослідження матеріали провадження, є належним суб`єктом уповноваженим на проведення експертних досліджень такого виду та відповідає вимогам, передбаченим частинами 1 і 2 ст. 69 КПК та Законом України "Про судову експертизу".

Надав апеляційний суд і відповідь на доводи захисника щодо належності цього висновку експерта вказавши на те, що він є належно вмотивованим, науково обґрунтованим, складеним кваліфікованим експертом, який має достатній фах, досвід і стаж експертної роботи, на підставі даних судово-медичного обстеження ОСОБА_9 , протоколу слідчого експерименту проведеного з участю потерпілого та долученої до нього таблицею зображень, є повним та вичерпним, не містить подвійного тлумачення та суперечностей, і відповідає вимогам статей 101 102 КПК.

Також предметом перевірки апеляційного суду були і доводи захисника щодо ненадання судом першої інстанції належної оцінки висновку експерта № 1121 від 12 червня 2020 року наданого стороною захисту. Спростовуючи ці доводи апеляційний суд в ухвалі зазначив, що зі змісту вказаного висновку експерта вбачається, що при його виготовленні експертом було повністю покладено в основу висновок експерта № 407 від 27 лютого 2020 року, на недопустимості якого наполягала сторона захисту. Дослідницька частина цього висновку зводиться виключно до повного цитування і копіювання висновку експерта № 407, у наданому стороною захисту висновку відсутні будь-які висновки, міркування або дослідження зроблені експертом ОСОБА_11 , не наведено будь-якого аналізу, на підставі чого і в зв`язку з якими виявленими ним як експертом обставинами, він дійшов такого висновку. Крім того, в якості вихідних даних експертом було взято до уваги показання ОСОБА_5 про те, що «…потерпілий самостійно почав заподіювати собі тілесні ушкодження, контактуючи головою з виступаючими деталями автомобіля», тобто версію сторони захисту, яка судом була визнана неспроможною.

Спростовуючи доводи захисника щодо версії сторони захисту про перебіг обставин конфлікту та самостійне заподіяння собі тілесних ушкоджень потерпілим, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що словесний конфлікт між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 виник раптово, останні раніше не були знайомі, підстав у потерпілого обмовляти засудженого судом не встановлено. Про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень потерпілий відразу особисто розповів свідкам у справі, були негайно викликані поліція та швидка допомога, яким потерпілий також детально розповів про обставини отримання ним тілесних ушкоджень, і ці ж обставини пізніше відтворив під час досудового розслідування. Під час розгляду кримінального провадження потерпілий ОСОБА_9 був попереджений судом про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК. З урахуванням встановлених судом обставин події битися потерпілому головою самостійно об капот автомобіля є явно нелогічною та непереконливою версію сторони захисту, на що вказує непослідовність показань засудженого ОСОБА_5 , який спочатку вказував, що потерпілий декілька разів з невідомих причин вдарився головою у передню частину його автомобіля, а потім у судовому засіданні 30 вересня 2022 року на запитання суду відповів, що потерпілий сам завдав собі удару кулаком в обличчя.

У частині доводів захисника про те, що стороні захисту не були відкриті докази у порядку ст. 290 КПК апеляційний суд в ухвалі вказав, що згідно з наявним у матеріалах провадження письмовим повідомленням слідчого СВ Житомирського ВП лейтенанта поліції ОСОБА_12 на адресу ОСОБА_5 , останнього 27 лютого 2020 року було повідомлено про завершення досудового розслідування, відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 27 лютого 2020 року, ОСОБА_5 цього ж дня було ознайомлено з матеріалами провадження, що підтверджується його підписом та резолюцією «ознайомлений». Цих обставин засуджений у суді не заперечував і лише уточнив, що це відбулось не в приміщенні поліції.

Доводи захисника в скарзі про те, що під час перегляду вироку апеляційний суд не дослідив у повному обсязі доказів про які просила сторона захисту, не знайшли свого підтвердження в суді касаційної інстанції.

Однією з відмінних рис між порядком розгляду кримінального провадження місцевим судом та судом апеляційної інстанції є те, що останній не повинен у кожному випадку заново досліджувати встановлені у провадженні обставини.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, при наявності клопотання учасників судового провадження та за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Виходячи із засади безпосередності дослідження доказів, закріпленої у п. 16 ч. 1 ст. 7 та ст. 23 КПК, апеляційний суд не вправі давати доказам іншу оцінку, ніж та, яка була надана судом першої інстанції, крім випадку, якщо доказів наданих сторонами у кримінальному провадженні не було безпосередньо досліджено під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції.

Зі змісту технічного запису і журналу судового засідання в суді апеляційної інстанції від 02 липня 2024 року в матеріалах провадження вбачається, що при перегляді вироку апеляційний суд частково задовольнив клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні, зокрема висновків експертів. Водночас іншу частину доказів, яка була досліджена судом першої інстанції, зокрема показання свідків, апеляційний суд уважно проаналізував та погодився з їх оцінкою наданою судом у вироку. Зважаючи на це не можна погодитись із обґрунтованістю доводів захисника в скарзі, що застосована апеляційним судом процедура оцінки доказів суперечить засаді безпосередності, визначеній у ст. 23 КПК.

Обмежившись у своєму рішенні аналізом решти доказів, безпосередньо досліджених і сприйнятих судом першої інстанції, апеляційний суд не порушив установленого законом порядку апеляційного розгляду, оскільки їх повторне дослідження не є обов`язковим для цього суду, і іншої оцінки цим доказам, ніж ту яку їм дав суд першої інстанції, не давав.

Перевіривши ухвалу апеляційного суду колегія суддів дійшла висновку, що при перегляді вироку суд апеляційної інстанції уважно розглянув доводи апеляційної скарги захисника, дав на них у своєму рішенні мотивовані відповіді та обґрунтовано відхилив із наведенням відповідних підстав та положень закону, якими він керувався ухвалюючи таке рішення.

Ухвала апеляційного суду є належним чином обґрунтованою та вмотивованою і за змістом відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК.

При перевірці цього рішення судом касаційної інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи закону України про кримінальну відповідальність, які можуть бути підставами для зміни чи скасування судового рішення, не встановлено.

Тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року щодо ОСОБА_5 без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3