Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 910/6854/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.В.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" - Леонової С.С.,

ТОВ "Факторингова компанія "Прайм Кепітал Груп" - Дорошенка А.С., Ісмаілової К.І.,

Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" - Агафонова А.В., Масесі Б.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015

та на рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2015

у справі № 910/6854/15-г

за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Експобанк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Прайм Кепітал Груп",

2) Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Прайм Кепітал Груп" та Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2015 (суддя Чинчин О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 (колегія суддів у складі: суддя Чорногуз М.Г. - головуючий, судді Жук Г.А., Агрикова О.В.), у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи такі рішення, господарські суди виходили з того, що при укладанні договорів іпотеки було дотримано всіх вимог, встановлених чинним законодавством, і жодна з підстав нікчемності правочину, передбачена ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за цими договорами відсутня.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 14.07.2015, рішення господарського суду першої інстанції від 22.04.2014 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 38, 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 216 ЦК України. Зокрема, скаржник стверджує про те, що під час тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду, мають застосовуватися норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". На думку скаржника договір іпотеки від 11.07.2014 з урахуванням внесених до нього змін 21.08.2014 укладено на умовах, гірших за звичайні, оскільки майно передано в іпотеку за вартістю, яка значно нижча від звичайних цін, та відрізняється більш ніж на 20% від звичайної ціни на такі об'єкти нерухомого майна. Також скаржник вважає, що за договором іпотеки АТ "КБ "Експобанк" відмовився від власних майнових вимог як на об'єкт іпотеки в цілому, так і на різницю від суми між узгодженою та реальною вартістю предмета іпотеки. При цьому, позивач зазначає, що господарські суди мали за власною ініціативою визнати недійсним кредитний договір від 11.07.2014 на підставі ч. 1 ст. 83 ГПК України, оскільки відповідно до вказаного договору банк взяв на себе зобов'язання по отриманню грошових коштів, які мали надійти від ПАТ "Діамантбанк" не через кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ, що призвело до неможливості виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами та неплатоспроможності. Вказана обставина сприяла створенню штучного боргу АТ "КБ "Експобанк" перед ПАТ "Діамантбанк" та виведенню одночасно 07.11.2014 через кореспондентський рахунок № 16007100114, відкритий в ПАТ "Діамантбанк", активів АТ "КБ "Експобанк" на рахунки ПАТ "Діамантбанк" в розмірі 330 870 000,00 грн.

У відзивах на касаційну скаргу відповідачі просять постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2015 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, на думку відповідачів, наведені позивачем обставини не можуть свідчити про нікчемність договору іпотеки.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 11.07.2014 ПАТ "Діамантбанк" (кредитодавець) та ПАТ "КБ "Експобанк" (позичальник) був укладений кредитний договір № 1007/14-1, відповідно до п. 2.1 якого кредитодавець надає позичальнику міжбанківський кредит у національній валюті у сумі 101 300 000,00 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути кредит в повному обсязі в порядку та у терміни (строки), встановлені цим договором;

- згідно з п. 2.2 договору кредит надається позичальнику терміном до 11.08.2014 (включно);

- за користування кредитом позичальник зобов'язується сплачувати кредитодавцю фіксовану процентну ставку, розмір якої встановлено на рівні 28% річних (п. 4.1 договору);

- на виконання умов кредитного договору 11.07.2014 ПАТ "Діамантбанк" надало ПАТ "КБ "Експобанк" 101 300 000,00 грн. кредиту;

- 08.08.2014 ПАТ "КБ "Експобанк" частково повернуло кредитні кошти в сумі 22 824 132,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку ПАТ "Діамантбанк" за період з 10.07.2014 по 11.03.2015;

- договором про внесення змін № 1 від 11.08.2014 до кредитного договору № 1007/14-1 від 11.07.2014 сторони домовились викласти п. 2.1 та п. 2.2 кредитного договору у такій редакції: ПАТ "Діамантбанк" надає ПАТ "КБ "Експобанк" кредит у сумі 78 475 868,00 грн. При цьому, сторони продовжили термін надання кредиту до 08.09.2014;

- 11.07.2014 ПАТ "Діамантбанк" та ПАТ "КБ "Експобанк" було укладено договір іпотеки № 1007/14-1-4, предметом якого є нежилі приміщення (в літері А), розташовані за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 11, загальною площею 1625,1 м2;

- п. 1.4 договору іпотеки сторони визначили, що згідно зі звітом про оцінку майна, виготовленим станом на 13.06.2014 суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Консалтингова група "Феодал", ринкова вартість предмета іпотеки становить 21 542 343,00 грн. без ПДВ. Узгоджена сторонами вартість предмета іпотеки становить 21 542 343,00 грн.;

- договором про внесення змін № 2 від 21.08.2014 до договору іпотеки № 1007/14-1-4 від 11.07.2014 сторони зменшили загальну площу предмета іпотеки до 1107,5 м2 та узгодили вартість предмета іпотеки у розмірі 14 681 032,00 грн.;

- 10.09.2014 ПАТ "Діамантбанк" (первісний кредитор) та ТОВ "ФК "Прайм Кепітал Груп" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 1/10092014, згідно з умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору своє право за кредитним договором № 1007/14-1 від 11.07.2014 з усіма додатковими угодами та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами. До нового кредитора також перейшли права та обов'язки ПАТ "Діамантбанк" за договорами забезпечення, в тому числі за договором іпотеки від 11.07.2014 № 1007/14-1-4;

- 23.09.2014 ПАТ "Діамантбанк" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "ФК "Прайм Кепітал Груп" (новий іпотекодержатель) було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від № 1007/14-1-4 від 11.07.2014, відповідно до п. 1.1 якого первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю своє право вимоги за договором іпотеки, з усіма додатковими угодами та змінами до нього, що є його невід'ємними частинами, укладеними між первісним іпотекодержателем та боржником;

- в акті заміни первісного іпотекодержателя у зобов'язанні (відступлення права вимоги) від 23.09.2014 зазначено, що первісний іпотекодержатель передав, а новий іпотекодержатель отримав всю документацію, передання якої передбачене договором. Новий іпотекодержатель сплатив, а первісний іпотекодержатель отримав грошові кошти в повному обсязі згідно з договором, 23.09.2014 право вимоги у повному обсязі перейшло до нового іпотекодержателя згідно з умовами договору іпотеки;

- 01.10.2014 іпотечним повідомленням (вимога) ТОВ "ФК "Прайм Кепітал Груп" звернулось з вимогою до ПАТ "КБ "Експобанк" виконати умови кредитного договору № 1007/14-1 від 11.07.2014 та попередило, що у випадку невиконання вимог, викладених у цьому іпотечному повідомлені, ТОВ "ФК "Прайм Кепітал Груп" після спливу тридцятиденного строку з моменту надіслання цього іпотечного повідомлення, здійснить звернення стягнення на предмет іпотеки, у порядку встановленому іпотечним договором та чинним законодавством України;

- відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 32296745 з 03.11.2014 ТОВ "ФК "Прайм Кепітал Груп" набуло право власності на нежилі приміщення (в літ. А), розташовані за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 11;

- 24.09.2014 постановою Правління Національного банку України № 597 ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних;

- 25.09.2014 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 97 про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "КБ "Експобанк" розпочато процедуру виведення АТ "КБ "Експобанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації;

- правлінням Національного банку України 22.01.2015 прийнято постанову № 41 "Про відкликання банківської ліценції та ліквідацію АТ "КБ "Експобанк";

- 10.02.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "КБ "Експобанк" було направлено на адресу ПАТ "Діамантбанк" повідомлення № 1101/810 про нікчемність договору іпотеки від 11.07.2014, договору про внесення змін № 2 від 21.08.2014 до договору іпотеки, з вимогою протягом одного дня з моменту отримання повідомлення повернути всі отримані оригінали документів та негайно здійснити всі необхідні дії для припинення іпотеки та повернення у власність позивача нерухомого майна, що було передано в іпотеку.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів вказувала на те, що договір іпотеки є нікчемним в силу ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та обґрунтовувала нікчемність договору іпотеки наступним:

- на підставі договору іпотеки ПАТ "КБ "Експобанк" відмовилося від власних майнових прав;

- вартість переданого в іпотеку за договором іпотеки майна є на 20 відсотків нижчою від звичайних цін, що діяли на дату укладення договору;

- договір іпотеки укладений на умовах, гірших за звичайні з огляду на наявність в умовах договору іпотеки згадки про можливість звернення стягнення на підставі позасудового застереження;

- грошові кошти за кредитним договором були перераховані на користь ПАТ "КБ "Експобанк" всупереч встановленої Національним банком України заборони використовувати ПАТ "КБ "Експобанк" для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки;

- іпотекодержателю надана окрема пільга (перевага) під час дії тимчасової адміністрації.

У зв'язку з викладеним позивач просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору іпотеки № 1007/14-1-4 від 11.07.2014 та визнати відсутнім право власності у ТОВ "Факторингова компанія "Прайм Кепітал Груп" на нежилі приміщення (в літері А), розташовані за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 11, загальною площею 1625,1 м2; зобов'язати ТОВ "Факторингова компанія "Прайм Кепітал Груп" повернути ПАТ "КБ "Експобанк" у власність нежилі приміщення; визнати за ПАТ "КБ "Експобанк" право власності на ці приміщення загальною площею 1625,1 м2.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для застосування в даному випадку наслідків нікчемного правочину з огляду на те, що наведені позивачем обставини не можуть свідчити про нікчемність укладеного сторонами договору іпотеки.

Вищий господарський суд України погоджується з таким висновком господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке:

Статтею 215 ЦК України визначено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Як роз'яснено в п. 2.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак, це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Частина 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" містить вичерпний перелік підстав нікчемності правочинів неплатоспроможного банку.

Так, позивач посилається на п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як на підставу нікчемності оспорюваного правочину та вважає, що уклавши договір іпотеки на визначених ним умовах він відмовився від власних майнових вимог як на об'єкт іпотеки в цілому, так і на різницю між узгодженою та реальною вартістю предмета іпотеки.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, виходячи з наведених положень Закону, предмет іпотеки залишається у володінні і користуванні виключно іпотекодавця, а іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Відтак, укладаючи договір іпотеки ПАТ "КБ "Експобанк" не відмовлялося від належних йому майнових прав, оскільки нерухоме майно залишалося у користуванні та володінні останнього, а спірні нежилі приміщення є предметом забезпечення виконання зобов'язань як гарантія можливого неповернення грошових кредитних коштів за кредитним договором з боку ПАТ "КБ "Експобанк".

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що звернення стягнення на іпотечне майно на підставі договорів про відступлення прав вимоги відбулось не в результаті добровільної відмови банку від належних майнових прав, а у зв'язку з порушенням ним обов'язків за основним зобов'язанням, про що ПАТ "КБ "Експобанк" було попереджено ТОВ "ФК "Прайм Кепітал Груп" в іпотечних повідомленнях (вимогах), які залишено без виконання та не заперечується і самим ПАТ "КБ "Експобанк".

Отже, господарськими судами правильно відхилено посилання позивача на п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім того, за договором іпотеки не здійснюється ні передача (отримання) майна у користування, ні відчуження останнього, ні оплата робіт (послуг).

У зв'язку з викладеним, посилання позивача на те, що передача спірного об'єкту за договором іпотеки є платою за кредитним договором ґрунтується на невірному тлумаченні вимог закону.

У пункті 4.1. кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що за користування кредитом позичальник зобов'язується сплачувати кредитодавцю фіксовану відсоткову ставку, розмір якої визначено на рівні 28% річних, що повністю відповідає положенням ст.ст. 1048, 1054 ЦК України та є платою за отриманий кредит, тоді як процедура звернення стягнення на предмет іпотеки за своїми ознаками не є оплатою за отриманий кредит або відчуженням зазначеного майна, здійсненим банком, а є задоволенням вимог ТОВ "ФК "Прайм Кепітал Груп" за основним зобов'язанням відповідно до положень іпотечного договору, із застосуванням спеціальної процедури, визначеної Законом України "Про іпотеку".

Крім того, звернення стягнення на предмет іпотеки не впливає на дійсність зазначеного правочину та є за своєю правовою природою процедурою виконання останнього у зв'язку з порушенням основного зобов'язання боржником та не може розглядатися як підстава його недійсності або нікчемності.

Також, судами не встановлено підстав для застосування п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до спірних правовідносин.

Вартість предмета іпотеки за договором іпотеки була визначена згідно з ч. 6 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" за згодою сторін договору, які погодилися на застосування результатів проведеної оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності. При цьому судами враховано положення ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", згідно з якою іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

З огляду на викладене посилання позивача на визначену вартість спірного об'єкта іпотеки як на підставу нікчемності договору на підставі п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є необґрунтованими.

Посиланням позивача на порушення ПАТ "КБ "Експобанк" постанови НБУ, якою встановлена заборона використання прямих кореспондентських рахунків, що призвело до віднесення АТ "КБ "Експобанк" до категорії неплатоспроможних, господарськими судами була надана відповідна оцінка та відхилено з огляду на їх безпідставність.

Так, факт перерахування грошових коштів ПАТ "Діамантбанк" на кореспондентський рахунок ПАТ "КБ "Експобанк" на підставі кредитного договору не є підставою нікчемності правочину, а є питанням виконання кредитного договору.

При цьому, господарські суди встановили, що позивач не був обмежений у розпорядженні отриманими ним кредитними коштами. Перераховувати чи не перераховувати отримані від ПАТ "Діамантбанк" кредитні кошти на кореспондентські рахунки в НБУ було виключно подальшим господарським рішенням позивача, та не впливає на чинність попередньо укладеного кредитного договору.

Крім того, позивачем в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено, що отримання кредиту спричинило загрозу невиконання позивачем своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами та в подальшому призвело до неплатоспроможності останнього, оскільки залучення позивачем такого кредиту та неповернення його в строк вказує те, що кредитні кошти було залучено для підтримання ліквідності банку.

Також господарськими судами встановлено, що позивачем не наведено будь-яких фактичних обставин, які можуть свідчити про наявність підстави нікчемності договору, визначеної п. 2 ч. 3 ст. 38 вказаного Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не надано доказів в обґрунтування своїх доводів.

Доводи про те, що п. 7.1 договору іпотеки суперечить положенням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" також відхилено господарськими судами, так як договір іпотеки не встановлює порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в разі введення тимчасової адміністрації в іпотекодавця, а лише містить вказівку, що іпотекодержатель "набуває права" звернути стягнення.

Порядок звернення стягнення на заставлене майно банку, в якому введено тимчасову адміністрацію, встановлено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України погоджується з висновками господарськими судів попередніх інстанцій про недоведеність нікчемності, невідповідності вимогам закону, та як наслідок недійсності оспорюваних договору іпотеки та кредитного договору, у зв'язку з чим відсутні підстави і для витребування у ТОВ "Факторингова компанія "Прайм Кепітал Груп" набутого ним на підставі дійсних договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором та за договором іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором права власності на предмет іпотеки.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішеннях попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що господарські суди з дотриманням вимог ст.ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін та дійшли обґрунтованих висновків, а доводи касаційної скарги щодо порушень господарськими судами попередніх інстанцій вказаних норм матеріального та процесуального права спростовуються наведеним вище.

За таких обставин правові підстави для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2015 у справі № 910/6854/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя:Н. Губенко Судді: Т. Барицька В. Картере