ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2017 року Справа № 908/168/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Ковтонюк Л.В.,

Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерлінг Груп Україна"на рішеннягосподарського суду Запорізької області від 27.02.2017 р. (суддя Азізбекян Т.А.) та на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 24.05.2017 р. (судді: Марченко О.А., Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.) у справі№908/168/14 господарського суду Запорізької області за позовомКерівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стерлінг Груп Україна" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Державний проектний інститут "Запоріжцивільпроект"простягнення 30 585 грн. 83 коп. від прокуратури Доценко Т.О., старший прокурор відділу ГПУ, служб. посвідчення №029222, вид. 29.09.2014 р.від позивачане з'явилисьвід відповідача Пшець О.В., дог. №22/08 від 22.08.2017 р.; в режимі відеоконференціївід третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачане з'явились

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Жовтневого району міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерлінг Груп Україна" про стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період з 12.07.2013 р. по 30.12.2013 р., а саме: в розмірі 30 585 грн. 33 коп. (з урахуванням збільшення позовних вимог).

Справа №908/168/14 розглядалась господарськими судами не одноразово.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду Запорізької області від 27.02.2017 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2017 р., позов задоволено. Стягнуто з відповідача до Державного бюджету 30 585 грн. 33 коп. неустойки. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

За висновками місцевого та апеляційного господарських судів прокурором та позивачем доведено, що відповідач після припинення договору оренди не звільнив орендоване нерухоме майно та продовжував користуватись ним до 30.12.2013 р., а, отже, останній на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України та п. 9.3 договору зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі подвійної орендної плати.

Не погодившись з судовими актами господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стерлінг Груп Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2017 р., рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2017 р. та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Свою касаційну скаргу відповідач мотивує тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відмови орендаря від повернення орендованого майна (невиконання ним обов'язку повернення речі), а навпаки свідчать про невиконання орендодавцем обов'язку прийняття даного майна шляхом підписання акту приймання-передачі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.08.2017 р. касаційну скаргу відповідача прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 11.09.2017 р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.09.2017 р. задоволено клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, доручено господарському суду Запорізької області забезпечити проведення відеоконференції за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерлінг Груп Україна".

До початку судового розгляду представник прокуратури в порядку ст. 1112 Господарського процесуальногокодексу України подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив проти її задоволення.

У судове засідання 11.09.2017 р. з'явився представник прокуратури. Представник відповідача був присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник прокуратури в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 11.07.2006 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стерлінг Груп Україна" (орендар) укладено договір №2050/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі державного проектного інституту "Запоріжцивільпроект". За умовами даного договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудовані в четвертий поверх адміністративної семиповерхової будівлі нежитлові приміщення (літера А-7, приміщення з №283 по №286 включно, №297) загальною площею 139,8 кв.м., відповідно до плану четвертого поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту будівлі, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, пл. Пушкіна, 4 (додаток №2).

Вищевказане майно фактично було передано відповідачу в орендне користування за актом прийому-передачі.

Поряд з цим, п. 2.5 договору передбачено, що у разі припинення цього договору, майно повертається орендарем балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю. Майно вважається повернутим орендодавцеві (балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. Обов'язок по складанню акту прийому-передачі покладається на сторону, яка передає майно.

В п. 5.8 договору оренди закріплено обов'язок орендаря у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства повернути орендодавцеві (балансоутримувачу) орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на дату передачі його в оренду.

Сторони також погодили та виклали в п.п. 10.5, 10.6 договору №2050/д від 11.07.2006 р., що даний договір припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. За відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну дії, при наявності згоди балансоутримувача та відповідного висновку органу, уповноваженого управляти майном балансоутримувача, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

На підставі наведених умов п.п. 10.5, 10.6 договору строк його дії неодноразово продовжувався.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що орендодавець направив на адресу орендаря лист-вимогу вих. №11-13-05690 від 09.08.2013 р., в якому вказав, що термін дії договору оренди закінчився 11.07.2013 р., а також зазначив про необхідність відповідно до п.п. 2.5, 5.8 договору оренди повернути орендоване майно балансоутримувачу за актом прийому-передачі та надати три його примірники для підписання орендодавцю.

Таким чином, договір №2050/д від 11.07.2006 р. припинив свою дію з 11.07.2013 р., що не спростовано сторонами справи. Однак, всупереч вищенаведеній вимозі позивача, відповідач не виконав свого обов'язку з повернення орендованого майна після припинення дії договору оренди та повернув відповідні приміщення лише 30.12.2013 р. Вказане підтверджується актами перевірки орендованого майна.

За умовами п. 9.3 договору оренди за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту прийому-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Враховуючи вказані обставини, на підставі п. 9.3 договору оренди та ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі орендодавця про стягнення з орендаря неустойки в розмір подвійної плати за користування орендованим майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 Цивільного кодексу України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);

- банкрутства орендаря;

- загибелі об'єкта оренди;

- ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Зважаючи на те, що договір оренди №2050/д від 11.07.2006 р. припинив свою дію 11.07.2013 р., з цього ж моменту між сторонами припинились і орендні правовідносини, які виникли на підставі даного договору.

Таким чином, у зв'язку з припиненням договору оренди, відповідач був зобов'язаний негайно повернути орендодавцю орендоване майно, однак, продовжував користуватись ним до 30.12.2013 р. без будь-якої правової підстави.

В ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України закріплено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі невиконання наймачем обов'язку з повернення речі.

Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав, тобто необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України.

Вказана правова позиція, зокрема, викладена в постановах Верховного суду України від 19.08.2014 р. у справі №3-70гс14 та від 02.09.2014 р. у справі №3-85гс14.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог про стягнення неустойки, відповідач зазначив, що 14.08.2013 р. акти прийому-передачі державного нерухомого майна орендованого за договором оренди №2050/д від 11.07.2006 р. підписані орендарем та балансоутримувачем і їх примірники залишились у останнього для підписання орендодавцем.

Надалі, відповідачем 11.09.2013 р. було повторно надано позивачу акт прийому-передачі нерухомого майна датований 14.08.2013 р. Однак, даний акт позивачем також підписано не було.

За таких обставин, відповідач вважає, що ним вжито всі необхідні дії спрямовані на повернення об'єкту оренди, проте орендодавець ухилився від виконання свого обов'язку прийняти орендоване майна шляхом підписання акту приймання-передачі.

Місцевий та апеляційний господарські суди, вирішуючи спір, що виник між сторонами справи, відхилили наведені доводи відповідача, з огляду на те, що останній, підписавши акт приймання-передачі, не здійснив жодних дій, спрямованих на фактичне повернення орендованого майна, а саме: після припинення договору оренди не звільнив орендованого приміщення та продовжував знаходитись в ньому, хоча своїм листом від 18.09.2013 р. гарантував орендодавцеві звільнити приміщення протягом чотирьох робочих днів.

Вказане стало підставою для задоволення заявлених позовних вимог та стягнення з відповідача 30 585 грн. 33 коп. неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період з 12.07.2013 р. по 30.12.2013 р.

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових актів, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з таким висновком господарських судів попередніх інстанцій, вважає його законним та обґрунтованим.

Так, у даному випадку фактичне повернення орендованого майна залежало виключно від волевиявлення відповідача і останнім не наведено об'єктивних обставин, які унеможливили звільнення ним орендованих приміщень.

При цьому, слід зазначити, що акти приймання-передачі лише фіксують вчинення сторонами правочину тих чи інших дій (є доказом їх вчинення у певний момент), однак, не породжують виникнення прав та обов'язків у сторін. Тобто, не підписання акту приймання-передачі майна не може бути належною підставою для орендаря продовжувати користуватись даним майном за відсутності діючого договору оренди.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правомірності висновків місцевого та апеляційного господарських судів, як і не свідчать про не вірне застосування ними норм матеріального та процесуального права.

Отже, рішення місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції є законними, обґрунтованими, з огляду на що підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерлінг Груп Україна" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2017 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2017 р. у справі №908/168/14 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді Л.В. Ковтонюк

І.Д. Кондратова