Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року Справа № 18/5005/3006/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКравчука Г.А.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Решетнік Ю.М. - дов. від 27.06.12, відповідачів, третіх осіб: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Спаський тепличний комбінат"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.14у справі№18/5005/3006/2012 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спаський тепличний комбінат"до1.Приватного підприємця ОСОБА_5 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Компанія"треті особиДержавна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській областіпрозобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянкуРозпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 10.09.14 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Кравчука Г.А. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спаський тепличний комбінат" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом (з урахуванням змін) до Приватного підприємця ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Компанія" про зобов'язання відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий номер 1221487000:01:150:0001), площею 8 га (в межах 21,628м х 447м та 425м х 164,663м), яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Степове, та повернути її позивачеві. Позивач вказував на те, що відповідачі самовільно зайняли і використовують спірну земельну ділянку, надану позивачеві в користування за договором оренди від 03.07.03. На цій земельній ділянці вони без дозволу і згоди позивача вирощують посадковий матеріал та збудували тимчасові споруди. Відтак, позивач позбавлений можливості використовувати орендовану ним земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.14 (суддя Петрова В.І.) в позові відмовлено. Господарський суд виходив з недоведеності матеріалами справи факту самовільного зайняття спірної земельної ділянки відповідачами. Суд установив, що акт про порушення меж земельної ділянки від 08.05.12 складений неуповноваженою особою, а тому він не є належним доказом на підтвердження самовільного зайняття відповідачами спірної земельної ділянки.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.14 (судді: Павловський П.П., Науменко І.М., Кузнецов В.О.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спаський тепличний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі та задовольнити позов. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 212, 152 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України. На думку товариства, судами невірно оцінені докази у справі та встановлені обставини справи. Скаржник вважає доведеним матеріалами справи факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки відповідачами і при цьому посилається на акт про порушення меж земельної ділянки від 08.05.12.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Компанія" судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить судові акти у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від відповідача-1 відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.07.03 між Дніпропетровською районною державною адміністрацією - орендодавцем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Спаський тепличний комбінат" - орендарем був укладений договір оренди земельної ділянки. За умовами цього договору орендодавець, на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації №335/1-р від 30.05.03, зобов'язався надати в оренду земельну ділянку, загальною площею 19,9559 га (в тому числі, 19,9559 га ріллі), за межами населеного пункту на території Степнянської сільської ради, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, а орендар, в свою чергу, прийняти в строкове, платне користування цю земельну ділянку. Згідно з до пунктами 2.1, 2.2 договору земельна ділянка передається в оренду строком на 49 років для будівництва тепличного комбінату. Договір оренди земельної ділянки 25.07.03 був зареєстрований у Дніпропетровському районному відділі земельних ресурсів за №43. За актом прийому-передачі від 18.07.03 спірна земельна ділянка була передана орендареві. Позивач посилався на те, що частина орендованої земельної ділянки була самовільно зайнята відповідачами і використовується ними, і це підтверджується актом про порушення меж земельної ділянки ТОВ "Спаський тепличний комбінат" від 08.05.12, складеним спеціалістом землевпорядником Степнянської сільської ради, депутатами Степнянської сільської ради, і директором позивача. Оцінивши зазначений акт, господарські суди попередніх інстанцій установили, що він не є належним доказом на підтвердження факту самовільного зайняття спірної земельної ділянки відповідачами, оскільки акт складений неуповноваженою особою. Водночас, як установили суди, інших належних доказів на підтвердження факту самовільного зайняття відповідачами спірної земельної ділянки позивачем не надано. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Спаський тепличний комбінат" заявлена до Приватного підприємця ОСОБА_5 і Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Компанія" про зобов'язання відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий номер 1221487000:01:150:0001), площею 8 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Степове, та повернути її позивачеві. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість цих вимог. Відповідно до приписів статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. За приписами статі 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюється, зокрема, шляхом проведення перевірок. Разом з цим, статтею 10 названого Закону унормовано, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, окрім іншого, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності. Процедура проведення перевірок, оформлення матеріалів за їх результатами визначена Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 12.12.03 №312, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.03 за №1223/8544 (чинного на час складання акта від 08.05.12). Згідно з пунктами 5.1, 5.5 цього Порядку при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Акт підписується державним інспектором (інспекторами), який (які) проводить (проводять) перевірку, представником юридичної особи чи фізичною особою, що використовують земельні ділянки, свідками (за їх наявності). У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення, і з метою усунення наслідків виявленого порушення державний інспектор видає особі, яка скоїла правопорушення, припис про їх усунення. У разі невиконання особою, яка допустила порушення земельного законодавства, припису упродовж указаного у ньому строку, державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення (за невиконання припису) згідно з нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункти 6.1, 6.2, 6.4 Порядку). Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Статтею 43 цього ж Кодексу унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як вже зазначалося, позивач, на підтвердження факту самовільного зайняття відповідачами спірної земельної ділянки, посилався на акт про порушення меж земельної ділянки від 08.05.12. Проте, як установили суди, з підтвердженням матеріалами справи, проведення обстеження спірної земельної ділянки було здійснено без дотримання вимог законодавства; акт від 08.05.12 складений спеціалістом землевпорядником Степнянської сільської ради, депутатами Степнянської сільської ради, і директором позивача, тобто особами неуповноваженими на вчинення таких дій. Інших доказів на підтвердження факту самовільного зайняття спірної земельної ділянки, визначених законодавством, позивачем не надано. Відтак, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження протиправної поведінки відповідачів (самовільного зайняття ними земельної ділянки), господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, позаяк не спростовують встановленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка, за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

За таких встановлених судами обставин справи, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.14 у справі №18/5005/3006/2012 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спаський тепличний комбінат" - без задоволення.

Головуючий, суддя Г.Кравчук

Судді Т.Гоголь

В.Швець