Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року Справа № 904/4465/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2014у справіГосподарського суду Дніпропетровської областіза позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"до Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація"простягнення 2 994 011,86 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Нестерчук А.П. (дов. від 30.12.13),

відповідача: Концева М.В. (дов. від 01.11.13 № 40),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 26.11.2013 р. господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено частково, з ПАТ "Теплогенерація" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" стягнуто 233431, 22 грн. пені, 63559,74 грн. інфляційних, 596139, 90 грн. річних та витрати по сплаті судового збору, в решті позову - відмовлено. ПАТ "Теплогенерація" надано відстрочку виконання рішення строком на один рік.

Постановою від 17.03.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати в частині зменшення пені та відстрочення виконання рішення строком на 1 рік як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, справу в цій частині направити на новий розгляд.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору поставки природного газу від 20.12.2010 р. № 242-06/10-2804, укладеного між ПАТ "Теплогенерація" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", останнє взяло на себе зобов'язання поставити відповідачу імпортований природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору.

На виконання умов вказаного договору, протягом січня - серпня 2011 року позивач передавав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 54845400,69 грн., що підтверджується відповідними актами приймання передачі, які наявні в матеріалах справи.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п.7.3.1 договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Звертаючись з позовом у даній справі, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" послалось на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань у частині своєчасної оплати природного газу за січень - серпень 2011 року.

Судами з'ясовано, що відповідач розрахувався з позивачем за спожитий природний газ в повному обсязі, але з порушенням строків передбачених п. 4.1 договору, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості та не заперечується відповідачем.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим стягнення з відповідача річних за період з 06.04.2011 року по 07.03.2012 року в сумі 596 139,9 грн. та інфляційних за період з квітня 2011 року по березень 2012 року в розмірі 63 559,74 грн., нарахованих у відповідності з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Стосовно заявленої до стягнення пені, передбаченої п. 7.3.1 договору за період з 06.04.2011 року до 06.03.2012 року на загальну суму 2334312, 22 грн. судами попередніх інстанцій правомірно застосовано приписи ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, а також п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування господарського кодексу України судами першої інстанції" та прийнято до уваги той факт, що за результатами фінансово-господарської діяльності за роки від початку створення відповідач згідно бухгалтерського обліку зазнав збитків станом на 31.12.2012 року в сумі 27770,0 тис. грн., а станом на 01 квітня 2013 року ним зупинено турбогенератори, що виробляють електричну енергію, у зв'язку з тим, що за період опалювального сезону заборгованість організацій м. Нікополя в тому числі й бюджетних перед ПАТ "Теплогенерація" становить 49748586,80 грн., що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків по заборгованості бюджетних та інших організацій, постановою про порушення на ринку цінних паперів, у зв'язку зі збитковістю підприємства, Постановою Кабінету міністрів України про заборону підвищувати тариф на електроенергію для підприємств металургії, копіями претензій та листів від контрагентів; звітом про фінансові результати за 2012 року, згідно з яким збитки відповідача у цьому звітному періоді складають 2889863, 73 грн.

Крім того, судами встановлено, що ПАТ "Теплогенерація" є ліцензіатом НКРЄ, що затверджує тариф на виробництво теплової та електричної енергій, та ліцензіатом Національної Комісії, що здійснює державне врегулювання у сфері комунальних послуг, яка затверджує тарифи на транспортування теплової енергії, що виробляє та реалізує товариство.

При цьому судами враховано надану відповідачем довідку з переліком підприємств та акти звірки взаємних розрахунків з ними, в якій зазначено, що відповідач надає послуги не тільки ПАТ "НПТЗ", як стверджує позивач, а ще 14 підприємствам колишнього промислового майданчика ПАТ "НПТЗ", бюджетним організаціям м. Нікополь та двом житловим мікрорайонам ж/м "Металург" і ж/м "Корбута-Херсонська", котрим відповідач постачає вироблені теплову енергію, водяну пару, гарячу воду та електричну енергію безперебійно, не зважаючи на постійну заборгованість бюджетних організацій.

Окрім наведеного вище, суди попередніх інстанцій обґрунтовано взяли до уваги також і те, що наявний за спірний період борг відповідачем було погашено 06.03.2012 року, тобто за 1 рік та 3 місяці до дати пред'явлення позивачем позову.

З врахуванням зазначеного вище, ступеню виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, складного матеріального становища останнього, причин несвоєчасного виконання зобов'язання, постачання відповідачем комунальним і бюджетним установам теплової та електричної енергії, вмотивованим є висновок судів про винятковість даного випадку та зменшення розміру пені до 233431, 22 грн., а також надання відстрочки виконання рішення в частині стягнення інфляційних, річних та пені.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій в даному випадку враховано матеріальні інтереси та фінансовий стан позивача та обґрунтовано задоволено заяву боржника частково, надавши відстрочку виконання рішення терміном на один рік.

Приймаючи до уваги зазначене вище, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 17.03.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 904/4465/13 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.