Історія справи

Постанова ВГСУ від 10.08.2016 року у справі №910/20714/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 910/20714/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Гольцової Л.А.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

ТОВ "Санаторій "Карпатські зорі" Центр реабілітації та оздоровлення - Пилипа В.М.,

ПАТ "Брокбізнесбанк" - Примак К.В.,

ПАТ "Український Інноваційний Банк" - Масловського І.А.,

ТБ "Електронні торги України" - не з'явився,

ОСОБА_6 - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк", Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_6

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2016

у справі № 910/20714/15 господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Карпатські зорі" Центр реабілітації та оздоровлення

до 1) Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк";

2) Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк";

3) Товарної біржі "Електронні торги України"

про визнання недійсними результатів конкурсу з реалізації активів

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Карпатські зорі" Центр реабілітації та оздоровлення звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк", Товарної біржі "Електронні торги України" про визнання недійсними результатів конкурсу з реалізації активів АТ "Брокбізнесбанк", лот № 200697 з продажу права вимоги за кредитним договором № 7/12/Ю від 23.08.2012; визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором поруки № 21 від 03.07.2015, укладеним АТ "Брокбізнесбанк" та ПАТ "Український інноваційний банк"; визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 09.07.2015, укладеним АТ "Брокбізнесбанк" та ПАТ "Український інноваційний банк".

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2015 (колегія суддів у складі: суддя Стасюк С.В. - головуючий, судді Босий В.П., Сташків Р.Б.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 (колегія суддів у складі: суддя Отрюх Б.В. - головуючий, судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) вказане рішення господарського від 03.12.2015 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено у повному обсязі.

У касаційних скаргах Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" (з урахуванням додаткових пояснень до касаційної скарги) та Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" просять скасувати постанову апеляційного господарського суду від 12.05.2016, а рішення господарського суду першої інстанції від 03.12.2015 залишити в силі. В обґрунтування касаційних скарг скаржники стверджують, що господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено вимоги ст. 43 ГПК України, ст.ст. 203, 215, 516 ЦК України, ст.ст. 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом та який має пріоритет перед іншими нормами законодавства України під час ліквідації банків. Так, на думку скаржників, конкурс з реалізації активів ПАТ "Брокбізнесбанк" проведено у відповідності до положень законодавства та нормативно-правових актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, і підстави для визнання недійними договорів про відступлення права вимоги, які укладено за результатами конкурсу, відсутні.

Від ОСОБА_6 в порядку ст. 107 ГПК України надійшла касаційна скарга, у якій скаржник, наголошуючи на тому, що його не було залучено до участі у даній справі, також просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 12.05.2016, а рішення господарського суду першої інстанції від 03.12.2015 залишити в силі. Так, на думку скаржника, про прийняття оскаржуваних судових рішень з порушенням його прав свідчить та обставина, що він є добросовісним набувачем нерухомого майна, яке було передано ПАТ "Український Інноваційний Банк" на підставі договорів про відступлення права вимоги, які укладено за результатами конкурсу.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційні скарги відповідачів такими, що підлягають задоволенню, а провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 підлягає припиненню на підставі такого.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи було встановлено, що:

- 23.08.2012 ПАТ "Брокбізнесбанк" та ТОВ "Санаторій "Карпатські зорі" Центр реабілітації та оздоровлення укладено кредитний договір № 7/12/Ю, згідно з п. 1.1. якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором;

- для забезпечення виконання кредитного договору 23.08.2012 ПАТ "Брокбізнесбанк" та ТОВ "Санаторій "Карпатські зорі" Центр реабілітації та оздоровлення укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 421-424;

- згідно з п. 1.1. іпотечного договору іпотекодавець з метою забезпечення виконання основного зобов'язання, що випливає з кредитного договору, цим передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки. Обтяження предмета іпотеки іпотекою, зміни умов обтяження та припинення іпотеки підлягають державній реєстрації в порядку, передбаченому чинним законодавством України;

- за умовами іпотечного договору предметом іпотеки є: нежитлові будівлі та приміщення, що розташовані за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, с. Модричі, вул. Курортна, 3, а саме: будівля лікувального корпусу, позначена на плані літ. "А-2", загальною площею 377,8 м2; будівля спального корпусу, позначені на плані літ. "В-3", загальною площею 1 916,0 м2; приміщення їдальні, позначене на плані літ. "Б-1", загальною площею 642,9 м2; приміщення холу, кінозалу, бювету мінеральних вод, позначене на плані літ. "Б-1", загальною площею 358,7 м2;

- предмет іпотеки знаходиться на земельній ділянці площею 2,1462 га (кадастровий № НОМЕР_1), яка належить Модрицькій сільській раді. Перебуває в оренді, відповідно до договору оренди землі № 462120004000461 від 01.08.2012;

- відповідно до пункту 1.2. іпотечного договору іпотекодавець на підставі цього договору забезпечує як виконання основного зобов'язання за кредитним договором, так і вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки, у випадку, передбаченому пунктом 4.5. цього договору; збитків, завданих внаслідок порушення основного зобов'язання та умов цього договору;

- 23.08.2012 ПАТ "Брокбізнесбанк" (кредитор) та ОСОБА_8 (поручитель) укладено договір поруки № 7/12/Ю, згідно з п. 1.1. якого поручитель поручається перед кредитом за виконання ТОВ "Санаторій "Карпатські зорі" Центр реабілітації та оздоровлення зобов'язань за кредитним договором № 7/12/Ю від 23.08.2012, що укладений кредитором та боржником;

- на підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 № 107 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду 28.02.2014 прийнято рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в банку. Тимчасову адміністрацію в банку запроваджено строком на три місяця з 03.03.2014 по 02.06.2014;

- відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.06.2014 № 45 про початок здійснення процедури ліквідації АТ "Брокбізнесбанк";

- уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" на сайті банку http://www.bankbb.com.ua/ було розміщено повідомлення від 05.06.2015 про оголошення конкурсу з реалізації активів ПАТ "Брокбізнесбанк" шляхом відступлення права вимоги за кредитами іншим фінансовим установам, який проводитиметься на електронному торговому майданчику Товарної біржі "Електронні торги України", зокрема і по кредитному договору № 7/12/Ю від 23.08.2012;

- 19.06.2015 ПАТ "Український Інноваційний Банк" було визнано переможцем з продажу права вимоги за кредитним договором № 7/12/Ю від 23.08.2012 та договорами забезпечення виконання зобов'язань, що оформлено протоколом № WIN200697 засідання конкурсної комісії про визначення переможця конкурсу по лоту № 200697 від 19.06.2015;

- 03.07.2015 ПАТ "Брокбізнесбанк" та ПАТ "Український Інноваційний Банк" було укладено договір про відступлення права вимоги № 21, відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору своє право вимоги за кредитним договором № 7/12/Ю від 23.08.2012;

- 09.07.2015 ПАТ "Брокбізнесбанк" та ПАТ "Український Інноваційний Банк" укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим Скульською Т.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстраційним № 5114 та договір про відступлення права вимоги № 22 за договором поруки № 7/12/Ю від 23.08.2012.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував його тим, що конкурс з реалізації права вимоги за кредитним договором № 7/12/Ю від 23.08.2012 та договорами забезпечення виконання зобов'язання, оформлений протоколом №засідання конкурсної комісії про визначення переможця конкурсу по лоту № 200697 від 19.06.2015 відбувся з порушенням встановленої процедури та його результати є недійсними. Договір про відступлення права вимоги № 21 від 03.07.2015 та договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 09.07.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстраційним № 5114, не відповідають вимогам чинного законодавства та є недійсними.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що умови кредитного договору не містять заборони щодо відступлення права вимоги за кредитним договором іншій особі, а відповідно до вимог ст.ст. 512, 514, 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Крім того, конкурс з реалізації активів Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" було проведено та спірні договори укладено відповідно до приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який має пріоритет перед іншими нормативно-правовими актами під час здійснення тимчасової адміністрації (ліквідації) в банку. Також господарський суд першої інстанції зазначив про те, що позивачем не доведено порушення з боку відповідачів порядку проведення конкурсу чи порушення вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України під час укладення оспорюваних договорів.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та приймаючи нове рішення про задоволення позову, господарський суд апеляційної інстанції послався на неврахування господарським судом першої інстанції положень ч. 5 ст. 40 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідно до яких зобов'язання неплатоспроможного банку передаються приймаючому банку за їх балансовою вартістю (з можливістю виплати премії з боку покупця) на підставі договору про переведення боргу за реєстром договорів з відповідними кредиторами (вкладниками). Договір про переведення боргу укладається без необхідності отримання згоди кредиторів (вкладників). При цьому внесення змін до договорів з кредиторами (вкладниками) не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов'язків боржника перед відповідними кредиторами (вкладниками) неплатоспроможного банку.

Неврахування вказаних приписів закону, на думку господарського суду апеляційної інстанції визнано підставою скасування судового рішення місцевого господарського суду. Водночас мотиви, з яких господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у постанові не наведені.

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, Вищий господарський суд України не погоджується з висновками, викладеними в постанові господарського суду апеляційної інстанції з огляду на таке:

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів, що не позбавляє сторін права додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

При цьому, як встановлено господарським судом першої інстанції, умови кредитного договору не містять заборони щодо відступлення права вимоги за цим договором іншій особі.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Вищий господарським суд України вважає за необхідне зазначити, що норми чинного законодавства, які регулюють як загальні правила заміни кредитора у зобов'язанні так і відступлення права грошової вимоги, не передбачають такого правового наслідку неповідомлення сторони про відступлення права вимоги новому кредитору як визнання договору недійсним. У той же час наведена обставина, у силу приписів законодавства, може бути підставою звільнення боржника від виконання свого обов'язку новому кредитору.

Крім того, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Отже, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими нормативно-правовими актами під час здійснення тимчасової адміністрації (ліквідації) в банку, а згідно його перехідних положень законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Виходячи зі змісту ст.ст. 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку), у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів, передбачених у частині 2 статті 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості, передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Відповідно до п. 2 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку.

Згідно з ч. 3 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, відповідно до наказу ПАТ "Брокбізнесбанк" № 8 від 10.03.2015 затверджено Положення "Про проведення конкурсу з реалізації майна АТ "Брокбізнесбанк" шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам" та Положення "Про конкурсну комісію з реалізації майна АТ "Брокбізнесбанк"

Згідно з пунктом 1.2. Положення "Про проведення конкурсу з реалізації майна АТ "Брокбізнесбанк" шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам" порядок реалізації майна АТ "Брокбізнесбанк" під час проведення ліквідаційної процедури визначається і регламентується нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зокрема Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 № 2.

Відповідно до п. 5.4 Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 № 2, (у редакції яке діяло на час проведення торгів) порядок реалізації майна (пули активів) банку під час проведення ліквідаційної процедури визначається і регламентується цим Положенням. Майно банку може бути реалізоване: на відкритих торгах (аукціоні); на закритих торгах (щодо об'єктів цивільних прав, обмежених в обороті); шляхом відступлення права вимоги за кредитами іншим установам; шляхом відчуження на організованих місцях продажу (біржах, у торговельних посередників тощо); продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу майна (активів) здійснюється уповноваженою особою Фонду з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною з урахуванням вимог законодавства. Вибраний спосіб затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Уповноважена особа Фонду організовує проведення торгів (аукціону) з продажу активів банку з урахуванням вимог Закону.

Пунктами 1.3., 1.4. Положення "Про проведення конкурсу з реалізації майна АТ "Брокбізнесбанк" шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам" встановлено, що порядок організації та проведення конкурсів з реалізації майна АТ "Брокбізнесбанк" шляхом відступлення прав вимоги за кредитами (кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання) іншим фінансовим установам, визначається і регламентується Правилами проведення конкурсів з продажу майна неплатоспроможних банків в електронній формі, які розробляються виконавцями конкурсу відповідно до норм та вимог Господарського кодексу України, Законів України "Про товарну біржу", "Про банки і банківську діяльність", "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", нормативно-правих актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зокрема Положення Фонду "Про виведення неплатоспроможного банку з ринку", інших норм та вимог чинного законодавства України, внутрішніх документів АТ "Брокбізнесбанк", зокрема Положень "Про проведення конкурсу з реалізації майна АТ "Брокбізнесбанк" шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам" та "Про конкурсну комісію з реалізації майна АТ "Брокбізнесбанк". Метою проведення конкурсу є забезпечення реалізації майна АТ "Брокбізнесбанк", що підлягає продажу на конкурсі, з отриманням максимальної виручки у найкоротший строк у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 40 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передача прав грошової вимоги банку здійснюється на підставі договору про відступлення права вимоги за реєстром договорів про здійснення активних операцій та договорів забезпечення. При цьому згода відповідних боржників не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов'язків кредитора щодо боржників, вимоги до яких передані відповідно до договору про відступлення права вимоги, разом із правами за договорами забезпечення таких вимог. Внесення змін до договорів з відповідними боржниками не вимагається.

Враховуючи викладене, твердження позивача про те, що Фонд не мав правових підстав передавати на конкурс реалізацію права вимоги за іпотечним договором без отримання на це попередньої письмової згоди іпотекодавця, оскільки пунктом 5.1.7. іпотечного договору встановлено, що іпотекодержатель має право здійснювати уступку права вимоги за цим договором третім особам за згодою сторін даного договору, правильно відхилені господарським судом першої інстанції з огляду на вказані вимоги спеціального закону.

Посиланням позивача на порушення умов встановлення вартості кроку конкурсу також було надано відповідну оцінку господарським судом першої інстанції і зазначено про те, що згідно з протоколом №засідання конкурсної комісії про визначення переможця конкурсу по лоту № 200697 від 19.06.2015 початкова цінова конкурсна пропозиція визначена у розмірі 2 365 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.7. Положення "Про проведення конкурсу з реалізації майна АТ "Брокбізнесбанк" шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам" учасники конкурсу після оприлюднення виконавцем конкурсу усіх цінових конкурсних пропозицій та оприлюднення виконавцем конкурсу початкової ціни № 2 лоту мають право протягом 10 (десяти) хвилин надати виконавцю конкурсу додаткові цінові конкурсні пропозиції, які мають перевищувати початкову ціну № 2 відповідного лоту. При цьому, кожна з додаткових цінових конкурсних пропозицій, наданих учасниками конкурсу, повинна перевищувати попередню не менше, ніж на 5% від початкової ціни № 2 відповідного лоту.

Отже, сума у розмірі 2 365 000,00 грн. є початковою ціновою конкурсною пропозицією, тобто початковою ціною № 2, а не кроком конкурсу. Беручи до уваги, що цінових конкурсних пропозицій по лоту № 200697, крім Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" не надходило, останнього визначено переможцем конкурсу.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України не доведено, а судом не встановлено обставин з якими положення ст.ст. 203, 215 ЦК України пов'язують можливість визнання договору недійсним.

В свою чергу господарський суд апеляційної інстанції наведені вище приписи законодавства та фактичні обставини справи не врахував та помилково застосував до даних правовідносин сторін ч. 5 ст. 40 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якою регулюється питання щодо зобов'язань неплатоспроможного банку, тоді як в даному випадку вирішується питання щодо правомірності передачі прав грошових вимог банку разом із правами за договорами забезпечення таких вимог. Крім того, апеляційна інстанція, задовольняючи позовні вимоги взагалі не зазначила яким вимогам чинного законодавства не відповідають оспорювані правочини чи які порушення закону були допущені учасниками конкурсу під час його проведення.

За таких обставин висновок господарського суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 про відмову у задоволенні позову є помилковим в силу неправильного застосування наведених вище норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.

Щодо поданої касаційної скарги ОСОБА_6 Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до ст. 107 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

З матеріалів даної справи, в тому числі прийнятих у ній судових рішень, вбачається, що ОСОБА_6 не визначений в цій справі ні стороною (позивачем чи відповідачем), ані третьою особою.

Водночас ОСОБА_6 не підпадає й під ознаки особи, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права та обов'язки, з огляду на таке.

Зі змісту наведеної норми права - ст. 107 ГПК України вбачається, що судове рішення, оскаржене не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення ж є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

У даному випадку оскаржуване судове рішення не містить висновків про права та обов'язки ОСОБА_6

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_6 не був ні учасником конкурсу, а також не є стороною оспорюваних договорів про відступлення права вимоги.

Отже, ОСОБА_6 не був учасником спірних правовідносин, які виникли між сторонами у справі та були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, ОСОБА_6 не є в даному випадку належним суб'єктом касаційного оскарження, що унеможливлює касаційний перегляд судових рішень у справі за його скаргою (відсутній суб'єкт оскарження визначений ст. 107 ГПК України).

У свою чергу, відсутність підстав для касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень по суті унеможливлює й подальше здійснення даного касаційного провадження та є підставою для його припинення.

Таку ж правову позицію стосовно необхідності припинення касаційного провадження викладено в пункті 63 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України".

Керуючись ст.ст. 80, 107, 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 910/20714/15 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Карпатські зорі" Центр реабілітації та оздоровлення (82186, Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Модричі, вул. Курортна, 3, код ЄДРПОУ 36918333) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (03057, м. Київ, пр-т Перемоги, 41, код ЄДРПОУ 19357489) 4 384,80 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Карпатські зорі" Центр реабілітації та оздоровлення (82186, Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Модричі, вул. Курортна, 3, код ЄДРПОУ 36918333) на користь Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-а, код ЄДРПОУ 05839888) 4 384,80 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

Здійснити поворот виконання наказів господарського суду міста Києва від 30.05.2016 № 910/20714/15 про примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 - у разі подання доказів такого виконання.

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 припинити.

Головуючий суддя:В. Картере Судді: Л. Гольцова Н. Губенко