Історія справи

Постанова ВГСУ від 10.02.2026 року у справі №646/40/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 646/40/22

провадження № 51-216км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

потерпілої ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

представника потерпілої ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_9 ,

установив:

Червонозаводський районний суд м. Харкова ухвалою від 13 березня 2025 року задовольнив клопотання захисника ОСОБА_6 і судове провадження стосовно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК), зупинив до його звільнення з військової служби.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник потерпілої оскаржив її в апеляційному порядку.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 24 квітня 2025 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вказану вище ухвалу місцевого суду на підставі частини четвертої статті 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник потерпілої ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та призначення нового розгляду в цьому суді у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому зазначає, що суд першої інстанції залишив недослідженими обставини, з`ясування яких могло мати суттєве значення для постановлення законної та обґрунтованої ухвали, а також не взяв до уваги доказів, які могли істотно вплинути на рішення суду, і дійшов передчасного висновку про наявність підстав для зупинення судового провадження стосовно ОСОБА_9 до його звільнення з військової служби. Водночас суд апеляційної інстанції обмежив потерпілу в можливості оскаржити судове рішення, а тому ухвала апеляційного суду є такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 та її представник - адвокат ОСОБА_8 підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення касаційної скарги.

Прокурор у судовому засіданні заперечувала стосовно задоволення касаційної скарги представника потерпілої.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, позиції сторін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, Суд дійшов таких висновків.

Питання оскарження судових рішень в апеляційному порядку врегульовано статтею 392 КПК. За приписами частини другої статті 392 КПК ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Ухвала суду про зупинення судового провадження, постановлена на підставі статті 335 КПК, не віднесена законодавцем до переліку ухвал, що підлягають апеляційному оскарженню.

Верховний Суд неодноразово зазначав у своїй практиці, що право на апеляційний перегляд судових рішень не є абсолютним і може бути обмежено законом, якщо такі обмеження мають легітимну мету та не порушують саму сутність цього права.

Аналогічну правову позицію висловлював і Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошуючи, що держава має право встановлювати процесуальні умови прийнятності скарги у тому числі щодо стадій та меж судового перегляду.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції про зупинення судового провадження на підставі частини першої статті 335 КПК (у зв`язку з призовом обвинуваченого на військову службу під час мобілізації) окремому апеляційному оскарженню не підлягає.

Як вбачається з ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 березня 2025 року,цей суд проаналізував надану стороною захисту відповідь командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якої ОСОБА_9 проходить військову службу, безпосередньо бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, перебуває на лінії бойового зіткнення, та зупинив судове провадження у кримінальному провадженні до звільнення обвинуваченого з військової служби.

Таке зупинення судового провадження не вирішувало питання стосовно винуватості особи та зберігало за потерпілою особою всі її процесуальні права та статус учасника кримінального провадження.

Однак, не погоджуючись із цим рішенням місцевого суду, представник потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

За змістом частини четвертої статті 399 КПК суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

У цьому провадженні суддя апеляційного суду, врахувавши приписи частини другої статті 392 КПК та встановивши, що зазначена ухвала місцевого суду апеляційному оскарженню не підлягає, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону та дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четвертої статті 399 КПК.

Отже, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, діяв у межах повноважень та відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Суд зауважує, що, відмовляючи у відкритті провадження, суд апеляційної інстанції не порушив вимог кримінального процесуального закону, закріплених у статті 7 кримінального процесуального закону.

За змістом КПК загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.

Відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв`язку

з оскарженням судового рішення, окреме оскарження якого на цій стадії законом не передбачене, не є свідченням обмеження права особи на апеляційне оскарження судового рішення.

Також Суд звертає увагу, що зупинення судового провадження у справі є тимчасовою перервою у здійсненні провадження судом, що викликана однією з визначених у статті 335 КПК обставин, після усунення якої судове провадження продовжується.

Така позиція узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду (ухвали від 23 травня 2024 року у справі № 468/1237/23, від 11 листопада 2024 року у справі № 636/262/22, від 9 грудня 2024 року у справі № 242/241/24, 8 січня 2026 року у справі № 761/20755/21 та інші).

Тому твердження представника потерпілої щодо істотного порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону позбавлені підстав.

З огляду на викладене ухвала Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому Суд не вбачає підстав для її скасування.

Водночас Суд окремо підкреслює, що у справах, в яких судове провадження зупинено на підставі статті 335 КПК, ефективним внутрішнім засобом юридичного захисту є не апеляційне оскарження ухвали про зупинення, а активний та постійний судовий контроль суду першої інстанції за обґрунтованістю та тривалістю такого зупинення.

Такий засіб захисту включає сукупність процесуальних можливостей, а саме: право потерпілої сторони звертатися з мотивованими клопотаннями про поновлення судового провадження; обов`язок суду першої інстанції ініціювати перевірку підстав зупинення з власної ініціативи; обов`язок суду ухвалювати мотивовані процесуальні рішення за результатами розгляду відповідних клопотань; можливість подальшого апеляційного перегляду остаточного судового рішення у межах, якого може бути оцінена законність попередніх процесуальних рішень.

Також Суд зауважує, що процесуальний аспект статті 2 Конвенції вимагає, щоб у справах щодо посягання на життя або заподіяння тяжкої шкоди здоров`ю судовий контроль за зупиненням кримінального провадження був активним і реальним, а не формальним.

Попри те, що ухвала про зупинення судового провадження оскарженню не підлягає, суд першої інстанції зобов`язаний забезпечити, щоб таке зупинення мало винятковий, тимчасовий та пропорційний характер і не призводило до фактичної відмови у здійсненні правосуддя.

Зупинення судового провадження як процесуальний інструмент саме по собі не суперечить вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), однак тривале зупинення без судового контролю, періодичної перевірки актуальності підстав або без оцінки можливості продовження судового розгляду іншими процесуальними засобами створює ризик фактичної безкарності, що є несумісним із позитивними зобов`язаннями держави за статтею 2 КПК (завдання кримінального провадження).

Сам по собі факт неможливості оскаржити ухвалу про зупинення судового провадження не може розцінюватися як порушення права на доступ до суду.

Суд звертає увагу, що ЄСПЛ не вимагає наявності обов`язкового апеляційного перегляду кожного проміжного судового рішення за умови, що національна правова система передбачає інші процесуальні гарантії.

У цьому контексті, як уже зазначалось вище, потерпіла сторона має право ініціювати перед судом питання про поновлення судового провадження у разі зміни фактичних обставин та вимагати судової перевірки обґрунтованості тривалого зупинення провадження.

Такі процесуальні можливості відповідають стандартам, сформульованим ЄСПЛ, відповідно до яких потерпілі повинні мати не лише формальний процесуальний статус, а і реальну можливість впливати на перебіг провадження.

Доводи представника потерпілої щодо незаконності ухвали місцевого суду, якою зупинено судове провадження, з огляду на положення, передбачені частиною другою статті 424 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 441 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_9 - без зміни.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3