Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова ВГСУ від 09.07.2015 року у справі №910/23058/14 Постанова ВГСУ від 09.07.2015 року у справі №910/2...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року Справа № 910/23058/14 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівБакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)на постанову від 02.04.2015 Київського апеляційного господарського судуу справі№910/23058/14 господарського суду міста Києваза позовомДочірнього підприємства з іноземною інвестицією "КАПРО"до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаКиївської міської державної адміністрації 1. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 2. ОСОБА_4пророзірвання договору За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - не з'явились

3-ї особи - 1) Масімова Е.Е. (дов. від 11.06.15)

Відповідно до розпорядження Заступника секретаря другої судової палати від 08.07.2015 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Бакуліна С.В., Яценко О.В.

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "КАПРО" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації про розірвання договору.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.12.2014 (Ломака В.С.) позовні вимоги задоволено, розірвано договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 23.09.1999, укладений між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "КАПРО" та Київською міською державною адміністрацією, зареєстрований у Книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 23.09.1999 за № 91-5-00057.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 у складі: Тищенко А.І., Отрюха Б.В., Михальської Ю.Б. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у касаційній скарзі просить судові рішення попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.377, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст.118, 120, 124 Земельного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.09.1999 між позивачем та відповідачем укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди. Договір зареєстрований у Книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 23.09.1999 за № 91-5-00057.

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач на підставі розпорядження від 25.06.1998 за № 1332 надає, а позивач приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0, 2146 га, в тому числі: під громадською забудовою - 0, 2146 га згідно з планом землекористування, що додається.

Згідно з п. 1.2. договору земельна ділянка надається в тимчасове користування на умовах оренди строком на 49 років для обслуговування нежилої будівлі на АДРЕСА_1.

Пунктом 2.1. визначено, що плата за землю вноситься згідно Закону України "Про плату за землю" у вигляді орендної плати у розмірі двох відсотків від грошової оцінки земельної ділянки.

Догові набуває чинності з моменту його реєстрації (п. 4.2).

Судами також встановлено, що 26.06.2014 між позивачем, продавець, та третьою особою-2 - ОСОБА_4, покупець, було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до п. 1.1. якого позивач передав у власність, а третя особа-2 прийняла у власність нежитлову будівлю (літера Б), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 607,7кв.м.

Відповідно до п. 1.1.1. договору купівлі-продажу нерухоме майно, що є предметом купівлі-продажу за цим договором, розташоване на земельній ділянці площею 2146 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_1, яка перебуває у комунальній власності.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 23547170 за третьою особою-2 26.06.2014 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (літ. Б) загальною площею 1607, 70 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Листом від 16.07.2014 за № 61 позивач звернувся до відповідача з пропозицією вважати спірний договір припиненим з 26.06.2014, оскільки останній заявив відмову від права користування земельною ділянкою.

У відповідь листом від 28.08.2014 за № 0570291-8472 Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації повідомив про те, що припинення користування зазначеною земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди землі буде здійснюватись одночасно із передачею цієї земельної ділянки новому власнику нежитлової будівлі. При цьому, було відзначено, що чинним законодавством не передбачено автоматичного переходу права оренди земельної ділянки до набувача майна та звільнення такої особи від обов'язку оформлення прав на земельну ділянку у встановленому порядку.

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "КАПРО" з посиланням на ст.651 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.120, п.п."а", "е" ч.1 ст.141 Земельного кодексу України, ст.32 Закону України "Про оренду землі" звернулось до суду з позовом про розірвання договору оренди від 23.09.1999.

Судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позову мотивовані, зокрема, ч.2 ст.120, п.п."а", "е" ч.1 ст.141 Земельного кодексу України, ст.32 Закону України "Про оренду землі".

Пунктами "а", "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (ч. ч. 1, 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі").

У випадку, коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Тобто, судові рішення мотивовані положеннями законодавства, які регламентують підстави припинення права користування земельною ділянкою, перехід права користування земельною ділянкою, дострокове розірвання договору в разі невиконання сторонами обов'язків, тощо, тоді як предметом позову є розірвання договору в зв'язку з набуттям іншою особою права власності на нежитловий будинок, який знаходиться на спірній земельній ділянці.

Таким чином, висновки судів про задоволення позову грунтуються на нормах права, які є загальними щодо даного предмету спору і не регулюють розірвання договору в зв'язку з набуттям іншою особою права власності на нежитловий будинок, який знаходиться на спірній земельній ділянці.

Касаційна інстанція звертає увагу, що питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.

Положеннями статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, зміненій Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" від 05.11.2009 за №1702-VI) унормовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти (п.6 ст.120 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, а припиняється в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки.

З огляду на викладене, рішення та постанова попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.

Постанову від 02.04.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/23058/14 господарського суду міста Києва, рішення від 18.12.2015 господарського суду міста Києва у справі скасувати.

Справу №910/23058/14 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді С. Бакуліна

О. Яценко

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст