Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року Справа № 924/326/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного господарського об'єднання Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 року у справі № 924/326/16 за позовом Державного господарського об'єднання Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, Хмельницької обласної товарної біржі, треті особи: Міністерство оборони України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький, Кабінет Міністрів України, ОСОБА_4, про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсним договору-доручення на організацію та проведення цільового аукціону з продажу заставленого майна від 08.04.2014 року, укладеного між останніми, у зв'язку з суперечністю вимогам закону, оскільки було порушено порядок відчуження майна державної власності.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.07.2016 року (суддя Магера В.В.) в позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 року (судді: Тимошенко О.М., Мамченко Ю.А., Огороднік К.М.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу третя особа ОСОБА_4 вважає, що постанова апеляційного господарського суду у справі є законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.03.2017 року розгляд касаційної скарги було відкладено на 09.03.2017 року.

Заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб РВ Фонду державного майна України по Хмельницькій області та Кабінету Міністрів України, дослідивши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 08.04.2014 року між Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому та Хмельницькою обласною товарною біржею було укладено договір-доручення на організацію та проведення цільового аукціону з продажу заставленого майна, відповідно до якого ДПІ доручає, а Біржа бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених положеннями ст. 95 Податкового кодексу України, Порядком проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.12.2012 року № 1297, та цим договором, організувати та провести аукціон з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі і належить на праві власності Філії "Хмельницької автомобільної бази №82" Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" (Заставодавець), та перерахувати виручку від реалізації такого майна.

Пунктами 1.2, 1.3 договору передбачено, що договір вважається виконаним після повного надходження коштів від продажу майна за цим договором на рахунок Державного казначейства. Майном, що підлягає реалізації на аукціоні за цим договором є: напівпідвальне приміщення загальною площею 222,8 кв. м за адресою: м. Хмельницький, вул. Довженка, 14/2, вартість за експертною оцінкою становить 115 132,00 грн.

Пунктом 1.4 зазначеного договору сторони визначили, що вказане у п. 1.3 договору майно виставляється на продаж одним лотом. Вказане у п.1.3. майно, яке підлягає продажу на аукціоні, виставляється на аукціон за початковою ціною, з урахуванням вартості майна, визначеного на підставі звіту про оцінку майна, складеного відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні" та суми податку на додану вартість, визначену згідно чинного податкового законодавства України. Порядок розрахунків - повна оплата майна покупцем протягом 5 банківських днів після укладення договору купівлі-продажу.

Згідно з п.п 1.5, 1.6, 1.7 договору строк виконання - 90 днів з дня укладання цього договору. Біржа одержує винагороду в розмірі 7% від суми укладеного за результатами аукціону договору купівлі-продажу. Вартість майна, перерахована в п.1.3 договору, визначена Заставодавцем згідно звіту експерта про оцінку майна, копія якого додається до договору.

Вказаним договором (п. 2.1) на Біржу було покладено наступні обов'язки: виконати дане доручення особисто силами працівників Біржі у відповідності до Положення про Порядок проведення аукціонів (біржових торгів) з продажу заставленого майна (затверджене постановою КМУ від 22.12.1997 року №1448) в частині, що не суперечить ст. 95 Податкового кодексу України та постанови КМУ від 29.12.2010 року №1244, передбачених цим договором та додаткових вказівок ДПІ, наданих у письмовій формі;

не пізніше наступного дня після отримання від покупця коштів за продане майно за цим договором, перерахувати їх на балансовий рахунок органу Державного казначейства з місця реєстрації платника податків (заставодавця) №3412 "Інші кошти, тимчасово віднесені до доходів державного бюджету", за винятком винагороди Біржі, передбаченої даним договором;

забезпечити розміщення інформації про час і місце проведення аукціону з продажу майна за цим договором у друкованих засобах масової інформації;

на наступний день після опублікування в засобах масової інформації (ЗМІ) оголошення про проведення аукціону надати ДПІ примірник друкованого ЗМІ або ксерокопію сторінки ЗМІ, на якій надруковане оголошення про аукціон, з датою публікації;

у строк один день після проведення аукціону повідомити про це ДПІ та передати примірник протоколу цільового аукціону.

Згідно з п. 3.1 договору ДПІ зобов'язана надати Біржі завірену копію акту опису майна, яке знаходиться у податковій заставі і виділене для реалізації за цим договором, оригінал або завірену копію звіту про незалежну оцінку майна, яке передається на реалізацію. Забезпечити можливість огляду активів Заставодавця представникам Біржі, покупця, експертам. Сплатити Біржі винагороду за виконання цього договору, визначену у п.1.6 договору.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що строк дії цього договору - 3 місяці із подальшою пролонгацією.

Предметом даного судового розгляду є вимоги особи, яка не є стороною правочину, про визнання недійсним договору доручення у зв'язку з суперечністю вимогам закону.

Висновок суду першої інстанції про відмову в позові обгрунтовано недоведеністю порушення спірним правочином цивільних прав та законних інтересів позивача, оскільки відчуження нерухомого майна та зміна його власника відбулася за результатами аукціону, а не договору-доручення.

В свою чергу апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в позові, виходив з того, що порушення при здійсненні процедури відчуження державного майна відбулись з боку публічного органу, а не громадянина, що в такому випадку свідчить про "непропорційне втручання у право особи на мирне володіння своїм майном та, відповідно, порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Згідно зі ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду, зокрема, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

В абз. 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року № 9 також наведено роз'яснення про обов'язковість доведення наявності факту порушення спірною угодою прав та/або інтересів позивача, який не є стороною правочину.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом договору-доручення від 08.04.2014 року є лише взаємні права та обов'язки сторін щодо організації і проведення аукціону з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, та який припинив свою дію виконанням, оскільки 15.05.2014 року Хмельницькою обласною товарною біржею було проведено торги з продажу нерухомого майна, внаслідок яких відбулася зміна його власника, і позивачем не доведено, яким чином спірний правочин, стороною якого він не є, порушує майнові права чи законні інтереси останнього.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, за встановлених обставин недоведеності позивачем порушення спірним правочином його суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, яке потребувало б захисту, суд касаційної інстанції погоджується з висновком попередніх судових інстанцій про відмову в позові.

Доводи касаційної скарги не спростовують таких висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного господарського об'єднання Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко