ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року Справа № 908/5508/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача,Татькова В.І.,

розглянувши касаційні скарги1. Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", 2. Командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 червня 2015 рокуу справі№ 908/5508/14господарського судуЗапорізької області за позовомКомандитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" до1. Публічного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод", 2. Приватного підприємства "Молокозавод - Олком", 3. Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк"про стягнення 54 261 421 грн. 54 коп. за участю представників: від позивача: Безух А.М., від відповідачів - 1, 2: Поставець О.О., від третьої особи: Лобачевський А.В.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 Командитне товариство "Желєв С.С. та компанія "Комиш-Зорянського елеватора" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "Київський маргариновий завод", ПП "Молокозавод-Олком" та ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" про солідарне стягнення 54941567,37 грн. за договорами поруки № SR12-157/200 від 16.08.2012 та № SR12-158/200 від 16.08.2012 та за договором про надання банківських послуг № CR12-143/200-4 від 16.08.2012.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв`язку із невиконанням відповідачем-3 умов кредитного договору, а відповідачами-1, 2 умов договорів поруки як солідарних боржників, у відповідачів виникла заборгованість перед позивачем.

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, та кінцево просив стягнути з ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" 54261421,54 грн., солідарно з ПП "Молокозавод-Олком" 54261421,54 грн., солідарно з ПАТ "Київський маргариновий завод" 54261421,54 грн.

Заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.03.2015 у справі №908/5508/14 (суддя Давиденко І.В.) позов задоволено.

Господарський суд, врахувавши відсутність доказів повної оплати заборгованості, визнав позовні вимоги обґрунтованими.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 (судді: Пелипенко Н.М. - головуючий, Івакіна В.О., Камишева Л.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, в позові відмовлено.

Постанову мотивовано, зокрема, недоведеністю переходу права вимоги на спірну суму до позивача та відсутністю у останнього індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, у зв`язку з чим йому не могли бути передані права вимоги грошових сум, строк сплати по яким не настав, і які виражені у іноземній валюті. Також суд апеляційної інстанції послався на порушення місцевим господарським судом ст. 22 ГПК України.

Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду КТ "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В касаційній скарзі зазначено, що суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку, що ні банк, ні позивач не повідомили належним чином відповідачів про порушення зобов`язань. Судом не враховано, що вимога від 04.09.2015 про виконання порушених зобов`язань була надіслана банком відповідачам, та містила в собі повідомлення про перехід прав кредитора до позивача.

Суд не врахував, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, а отже неповідомлення банком про наступне відступлення права вимоги поручителів та неотримання їхньої згоди не змінює правових наслідків укладення договору цесії.

Заявник касаційної скарги вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто суму боргу окремо з боржника та окремо з поручителів, оскільки по кожному зі стягнень зазначена окрема правова підстава, поручителі є солідарними боржниками.

ПАТ "ОТП Банк" також звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 516, 517, 554, 1077 ЦК України та ст.22 ГПК України, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

ПАТ "ОТП Банк" зазначає, що він на підставі ст.512 ЦК України уклав із позивачем договір про відступлення права вимоги та заміну кредитора, згідно якого до позивача перейшло право вимоги за договором про надання банківських послуг від 16.08.2012 та за договором про відступлення права вимоги за договорами поруки.

Суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку, що новий кредитор не має індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, у зв`язку з чим йому не могли бути передані права вимоги грошових сум, строк сплати по яким не настав, і які виражені у іноземній валюті. Скаржник стверджує, що банк звертався до боржника 04.09.2014 з листом, в якому вимагав погашення боргу за кредитним договором в повному обсязі. Таким чином, строк виконання зобов`язання настав.

В касаційній скарзі стверджується, що договір відступлення права вимоги не містить ознак факторингу. Крім того, позивач не стягує грошові кошти в іноземній валюті.

Також скаржник вважає, що в заяві від 29.01.2015 позивач не змінював ні підстави, ні предмет позову, а лише уточнив розмір суми, що підлягає стягненню.

Ухвалою Вищого господарського суду України касаційну скаргу у справі №908/5505/14 прийнято до провадження.

Позивачем надано суду додаткові документи, а саме копію постанови Вищого господарського суду України від 08.07.2015 у справі №910/29382/14 за позовом ПАТ "Київський маргариновий завод" до ПАТ "ОТП Банк" та Командитного товариства "Желєв С.С. та компанія "Комиш-Зорянського елеватора" про визнання недійсним договору поруки №12-157/200 від 16.08.2012, якою скасовано судові рішення попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд.

У відзиві на касаційні скарги ПАТ "Київський маргариновий завод" та ПП "Молокозавод-Олком" просять залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення. Стверджують, що банк пред`являв до боржника вимогу про виконання зобов`язання за кредитним договором за заявкою №2232/05 від 05.08.2014 на суму 33526323,29 грн. По іншим заявкам на суму 2385057,87 доларів США банк вимоги не пред`являв.

Крім того, зазначають, що між банком та поручителями укладено окремі договори поруки, які є різними за своєю правовою сутністю. Солідарне стягнення у даному випадку є помилковим.

ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" у відзиві на касаційні скарги вважає їх обгрунтованими та просить їх задовольнити.

Стаття 1117 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача-1, 2 та третьої особи, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.08.2012 між ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" як клієнтом та ПАТ "ОТП Банк" укладено договір про надання банківських послуг №CR12-143/200-4.

16.08.2012 між ПАТ "ОТП Банк" та ПАТ "Київський маргариновий завод" як поручителем укладено договір поруки №SR 12-157/200, а також між ПАТ"ОТП Банк" та ПП "Молокозавод-Олком" як поручителем - договір поруки №SR 12-158/200.

Відповідно до п.3 договорів поруки поручитель поручається перед банком за виконання клієнтом боргових зобов`язань.

Також судами встановлено, що 04.09.2014 у зв`язку з невиконанням клієнтом умов договору №CR12-143/200-4 щодо здійснення платежів за кредитною заявкою №2232/05 від 05.08.2014 ПАТ "ОТП Банк" звернулось до ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" із листом про погашення суми боргу по кредитному договору.

Боржник вказане звернення проігнорував, відповіді не надав, суму боргу не сплатив.

09.09.2014 між ПАТ "ОТП Банк" та КТ "Желєв С.С. і компанія Комиш-Зорянського елеватора" як новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги та зміну кредитора (договір цесії), відповідно до умов якого права кредитора за договором про надання банківських послуг №CR12-143/200-4 від 16.08.2012 відступаються КТ "Желєв С.С. і компанія Комиш-Зорянського елеватора" після повної оплати суми боргу ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод".

Згідно п.17 договору цесії заборгованість ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" перед ПАТ "ОТП Банк" за договором №CR12-143/200-4 склала: 33 790 027,39 грн. - в національній валюті та 2425088,27 доларів США, що виходячи з валютного курсу НБУ на дату здійснення платежу становить 31403293,41 грн. Вартість прав вимоги дорівнює сумі оплати за договором цесії - 65193320,80 грн.

Судами встановлено, що відступлення банком та набуття КТ "Желєв С.С. і компанія Комиш-Зорянського елеватора" всіх прав кредитора за договором №CR 12-143/200-4 здійснено на підставі актів підтвердження виконання зобов`язання новим кредитором за договором цесії від 04.11.2014 та приймання-передачі від 04.11.2014, а також платіжними дорученнями.

04.11.2014 новий кредитор направив до ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" повідомлення-вимогу, в якому, зазначив, що керуючись п.9 договору про надання банківських послуг № CR 12-143/200-4 від 16.08.2012, в зв`язку з неповерненням отриманих коштів, погіршення фінансового стану боржника та поручителів, подальше надання банківських послуг неможливо та припинено. На підставі зазначеного просив у семиденний строк з моменту отримання повідомлення-вимоги погасити заборгованість у розмірі 33790027,39 грн. та 2425088,27 дол. США.

13.11.2014 ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" повідомило про неможливість повернення коштів у встановлений семиденний термін через їх відсутність.

14.11.2014 новий кредитор звернувся до поручителів ПАТ "Київський маргариновий завод" та ПП "Молокозавод-Олком" з вимогою про погашення суми боргу, яка залишена без задоволення.

За вимогами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає судові рішення попередніх інстанцій такими, що не відповідають вказаним положенням, у зв`язку з чим рішення та постанова підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Висновки апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову є передчасними з огляду на наступне.

Господарський суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, із того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні та неправомірно прийняв в якості доказу належного повідомлення поручителів про порушення лист повідомлення-вимогу №718 від 14.11.2014. Суд апеляційної інстанції прийняв як преюдиційні факти на підставі ст.35 ГПК України висновки суду, викладені в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у цій справі.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд ухилився від встановлення фактичних обставин справи та її розгляду, помилково застосував у даному випадку ст.35 ГПК України.

Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у даній справі прийнята за результатами перегляду ухвали місцевого господарського суду про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника саме щодо необхідності вжиття відповідних заходів. При розгляді клопотання про забезпечення позову не розглядаються позовні вимоги по суті.

Також апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що КТ "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" не має індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, в зв`язку з чим йому не могли бути передані права вимоги грошових сум, по яких строк не настав, і які виражені в іноземній валюті.

За доводами скаржників та боржника строк виконання грошових зобов`язань за кредитним договором настав.

Крім того, самі поручителі у відзиві на касаційні скарги стверджують, що банк пред`являв до боржника вимогу про виконання зобов`язання за кредитним договором за заявкою №2232/05 від 05.08.2014 на суму 33526323,29 грн.

Вказані обставини не було досліджено ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції та не надано їм відповідної правової оцінки.

Колегія суддів касаційної інстанції в силу положень ст.1117 ГПК України позбавлена права досліджувати вказані обставини.

Разом з тим, місцевим господарським судом встановлено, що в договорі відступлення права вимоги відсутні істотні умови факторингу, що виключає необхідність наявності у позивача ліцензії.

Однак, колегія суддів вважає висновки місцевого господарського суду щодо стягнення з поручителів сум боргу солідарно немотивованим з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд першої інстанції не врахував, що відповідають перед кредитором солідарно відповідно до ч. 3 ст. 554 ЦК України особи, які спільно дали поруку, якщо інше не встановлено договором поруки.

При цьому згідно ч.1 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, як солідарні боржники відповідають перед кредитором боржник і поручитель.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо в договорах поруки не передбачено іншого.

Залишена без дослідження місцевим господарським судом в цій справі передбачена ч.3 ст.559 ЦК України обставина.

Місцевий господарський суд поверхнево підійшов до дослідження договорів поруки, обставин переходу до нового кредитора прав та їх обсягу.

За частиною другою ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ч.1 п.3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги скасовує рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції і направляє справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене вище, належним чином дослідити надані сторонами докази у справі, встановити наявність/відсутність підстав для задоволення позовних вимог до кожного із відповідачів, з урахуванням норм чинного законодавства, зокрема, щодо поруки, прийняти справедливе і законне рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ПАТ "ОТП Банк" та Командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.03.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 у справі №908/5508/14 скасувати.

Справу № 908/5508/14 передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: С. Самусенко

В. Татьков