ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2014 року Справа № 5006/7/21/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого,(доповідач) Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову та на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року господарського суду Донецької області від 16.09.2013 рокуу справі господарського судуДонецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" простягнення 1 212 389,77 грн., в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Паца В.О.,- відповідача:Губар Д.Д.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Донецької області із заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 11.03.2013 року у справі № 5006/7/21/2012, яким стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1212389,77 грн. пені, на один рік.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.09.2013 заяву про розстрочку виконання рішення суду задоволено. Розстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області від 11.03.2013 року у справі №5006/7/21/2012 щодо стягнення 1213033,57 грн. строком на 12 місяців, починаючи з вересня 2013 року по липень 2014 року включно рівними платежами по 101086,13 грн. щомісяця, сплатою у серпні 2014 року платежу у розмірі 101086,14 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року ухвалу місцевого господарського суду від 16.09.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 16.09.2013 року скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про розстрочку виконання рішення суду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявник, який є життєзабезпечуючим підприємством на території м. Донецька, так як є монополістом з транспортування природного газу та має єдину на території м. Донецька аварійну службу і забезпечує безпеку в газовому господарстві по всьому місту, знаходиться у тяжкому фінансовому становищі через значну заборгованість населення, державних підприємств і установ, які фінансуються з державного бюджету; у заявника відсутні у своєму розпорядженні матеріальні та фінансові ресурси та джерела для виконання рішення суду; сума, що стягнута за рішенням суду не є сумою боргу, а є штрафними санкціями, що нараховані на суму боргу. Вказані обставини, на думку попередніх судових інстанцій, ускладнюють виконання рішення суду, у зв"язку з чим судами було розстрочено виконання рішення суду на 1 рік.

Зазначені висновки попередніх судових інстанцій є обґрунтованими та відповідають вимогам закону, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких, господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте, визначальним фактором при наданні відстрочки чи розстрочки є винятковість цих випадків, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Підставою для відстрочки чи розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про розстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи фінансовий стан відповідача та доводи викладені у заяві про розстрочку виконання судового рішення, з метою недопущення погіршення економічної ситуації відповідача, судова колегія касаційної інстанції вважає надання розстрочки виконання рішення на один рік є обґрунтованим та відповідає вимогам закону.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, оскаржувані рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, а лише зводяться до переоцінки досліджених судами доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 16.09.2013 року у справі № 5006/7/21/2012 залишити без змін.

Головуючий, суддя М.М.Черкащенко

Судді Н.М.Нєсвєтова

В.І.Студенець