Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2014 року Справа № 924/560/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Ходаківської І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Тернопільській областіна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 р.у справі Господарського суду№ 924/560/13 Хмельницької областіза позовом Відділу освіти Підволочиської райдержадміністраціїдо за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПриватного підприємства "ІнвестКапіталБуд" Державної фінансової інспекції в Тернопільській областіпростягнення 22 500,00 грн. матеріальної шкоди

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились;відповідача: Рибачук І.В., дов. № б/н від 19.03.2013 р.; Рибачук І.В., директор, наказ № 1 від 03.03.2006 р.; третьої особи: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 р. відділ освіти Підволочиської райдержадміністрації (далі - Відділ) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою, у якій просив стягнути на його користь з Приватного підприємства "ІнвестКапіталБуд" (далі - Підприємство) 22 500,00 грн. матеріальної шкоди.

Позовні вимоги Відділ, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовував тим, що внаслідок завищення законодавчо встановлених розцінок на виконання робіт по влаштуванню перекриття даху профнастилом ним оплачено завищену вартість виконаних Підприємством підрядних робіт у розмірі 22 500,00 грн., що підтверджується складеним за результатами проведеної планової ревізії фінансово-господарської діяльності Відділу за період з 01.01.2010 р. по 01.11.2012 р. актом Державної фінансової інспекції в Тернопільській області від 18.12.2012 р. № 03-22/80.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.06.2013 р. (суддя Субботіна Л.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 р. (колегія суддів: Філіпова Т.Л., Сініцина Л.М., Дужич С.П.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.06.2013 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що між сторонами у справі було укладено договір будівельного підряду на оплатне виконання робіт по перекриттю даху централізованої бухгалтерії Відділу від 09.09.2009 р., зобов'язання сторін за ним виконані у повному обсязі, а акт Державної фінансової інспекції в Тернопільській області не є належним і допустимим доказом обґрунтованості позовних вимог Відділу.

Державна фінансова інспекція в Тернопільській області (далі - Інспекція) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 р. і рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.06.2013 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги Інспекція обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст.ст. 526, 610, 629, 1166 ЦК України, ст.ст. 20, 193, 224 ГК України та ст.ст. 31, 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Інші особи, які беруть участь у справі не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиву на касаційну скаргу Інспекції до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

За розпорядженням заступника секретаря другої судової палати від 06.05.2014 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (головуючого), Мачульського Г.М. та Ходаківської І.П.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Інспекції не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Відділом (замовник) та Підприємством (підрядник) 09.09.2009 р. було укладено договір будівельного підряду, за умовами якого підрядник зобов'язався провести капітальний ремонт по перекриттю даху централізованої бухгалтерії Відділу за адресою: смт. Підволочиськ, вул. Данила Галицького, 37 в строк на протязі 3-х місяців, відповідно до кошторису, а замовник зобов'язався надати підрядникові фронт робіт в строк на протязі 10 днів, прийняти закінчений капітальний ремонт та оплатити його (далі - Договір). Підрядник гарантував розпочати виконання робіт після перерахування авансу в розмірі не менше 30 % від вартості кошторису, що складає 37 032,00 грн.;

- в силу приписів п. 3 Договору замовник зобов'язався сплатити підряднику ціну капітального ремонту у порядку та на умовах, визначених цим договором. Ціна капітального ремонту за цим договором включає в себе компенсацію витрат підрядника та належну йому винагороду. Ціна капітального ремонту визначається у твердому кошторисі, що є складовою частиною кошторисної документації та складає 123 440,00 грн.;

- у відповідності до п. 13 договору за порушення цього договору винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки, в тому числі упущену вигоду, в сумі не покритій штрафними санкціями;

- договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2009 р. (п.п. 26, 27 Договору). Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, зміни у договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою (п. 29 Договору);

- згідно кошторису, загальна вартість робіт на виконання капітального ремонту по перекриттю даху централізованої бухгалтерії Відділу складає 123 440,00 грн.;

- у відповідності до уточнених актів виконаних робіт на суму 73 397,00 грн. та 43 412,00 грн. Відділ прийняв виконані Підприємством роботи з капітального ремонту по перекриттю даху централізованої бухгалтерії Відділу за адресою: смт. Підволочиськ, вул. Данила Галицького, 37, загальною вартістю 116 809,00 грн. Акти підписані представниками сторін та скріплені печатками. За виконані Підприємством роботи Відділ розрахувався у повному обсязі, що підтверджується довідкою про стан розрахунків та не заперечується учасниками судового процесу;

- згідно акту контрольних обмірів фактично виконаних робіт по капітальному ремонту фасаду будівлі централізованої бухгалтерії Відділу по вул. Данила Галицького, 37 смт. Підволочиськ, складеного 27.11.2012 р. комісією у складі представників Відділу, Підприємства та в присутності старшого державного фінансового інспектора з питань будівництва Держфінінспекції в Тернопільській області, фактичні обсяги виконаних робіт відповідають обсягам робіт врахованих в актах форми КБ-2В;

- Інспекцією було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Відділу за період з 01.01.2010 р. по 01.11.2012 р., в ході якої встановлено, що Підприємством в актах виконаних ремонтно-будівельних робіт завищено розцінки на виконання робіт по влаштуванню покриття даху профнастилом, оскільки при розрахунку застосовано розцінку улаштування черепичних перекриттів, яка значно вища, що в подальшому призвело до завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 22 500,00 грн. За результатами перевірки було складено Акт № 03-22/80 від 18.12.2012 р.;

- 10.01.2013 р. Інспекція звернулась до Відділу з вимогою № 19-03-12-15/213 відшкодувати зайво витрачені кошти на оплату ремонтно-будівельних робіт за жовтень 2010 року в сумі 22 500,00 грн., у тому числі шляхом пред'явлення позову до Підприємства, та перерахувати дані кошти в дохід районного бюджету.

Як вірно встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, позовні вимоги обґрунтовуються Актом ревізії Інспекції № 03-22/80 від 18.12.2012 р., при цьому, розмір завищеної вартості робіт Відділ вважає заподіяними йому збитками.

За приписами частини першої та другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та визначено, що особа, якій їх завдано, має право на їх відшкодування.

Згідно частини другої статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до приписів статей 837, 843, 845 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що у даному випадку правовідносини між Підприємством та Відділом виникли на підставі Договору, в якому сторони вільно на власний розсуд визначили об'єм робіт, що підлягають виконанню, та їх вартість, оскільки відповідно до наведених вимог законодавства ці умови є обов'язковими для сторін, тому вони були ними виконані.

Судами першої та апеляційної інстанцій надано належну правову оцінку тій обставині, що зобов'язання за Договором сторонами виконані повністю, приймання-передачу робіт оформлено без будь-яких зауважень і претензій відповідними актами, підписаними сторонами, Відділ повністю оплатив вартість виконаних Підприємством робіт, яка була визначена сторонами в Договорі.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що Договір в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсними повністю або частково з підстав її завищення, чи до них були внесені відповідні зміни.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із правовою позицією господарських судів попередніх інстанцій про те, що виявлені Інспекцією порушення не можуть змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Відтак, оскільки між сторонами у справі було укладено договір будівельного підряду, а кошти, які Відділ просить стягнути з Підприємства отримано останнім як оплату належно виконаних за Договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - Договору і вони не можуть вважатися ані збитками, ані безпідставно набутим майном про що вірно зазначено господарськими судами попередніх інстанцій.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у своїй постанові від 02.07.2012 р. у справі № 5006/18/13/2012.

З огляду на наведене, у задоволені позовних вимог Відділу про стягнення на його користь з Підприємства 22 500,00 грн. матеріальної шкоди господарськими судами попередніх інстанцій відмовлено правомірно та обґрунтовано.

Водночас, колегія судді Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що виявлені за результатами планової ревізій фінансово-господарської діяльності Відділу, порушення можуть бути підставою для притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Інспекції не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 р. у справі № 924/560/13 Господарського суду Хмельницької області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя І.П. Ходаківська