Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 року Справа № 5017/62/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л.Рогач за участю представників:позивачаГрищенко О.М. - довіреність від 02.06.2014 р. відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відділу державної виконавчої службине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"на постановувід 27.01.2015 р. Одеського апеляційного господарського суду за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко - Тайс "на дії Відділу державної виконавчої служби Ананьївського районного управління юстиції Одеської областіу справі№ 5017/62/2012 господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко - Тайс "доФермерського господарства "Г.О.Р."простягнення 40 574,82 грн.В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.03.2012 р. позов ТОВ "Корпорація "Агросинтез" задоволено частково, стягнуто з ФГ "Г.О.Р." суму основного боргу в розмірі 18 240,00 грн., відсотки за користування товарним кредитом в сумі 280,11 грн., відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами в сумі 9 384,00 грн., пеню в сумі 811,53 грн., штраф в сумі 11 688,07 грн., судовий збір в сумі 1 602,71 грн. В задоволенні решти позову було відмовлено.

30.03.2012 р. на виконання вказаного рішення господарським судом Одеської області видано відповідний наказ про примусове виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.04.2013 р. задоволено заяву позивача у даній справі та видано ТОВ "Корпорація "Агросинтез" дублікат наказу від 30.03.2012 р..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.04.2013 р., в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України, судом було здійснено замінену сторони по справі № 5017/62/2012 - ТОВ "Корпорація "Агросинтез", його правонаступником - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" та відмовлено у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні в порядку, передбаченому статтею 25 Господарського процесуального кодексу України та статтею 8 Закону України "Про виконавче провадження".

ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" у липні 2014 р. подано до господарського суду Одеської області скаргу на дії Відділу державної виконавчої служби Ананьївського районного управління юстиції Одеської області в порядку, передбаченому статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України, у якій скаржник просив суд визнати дії органу державної виконавчої служби, вчинені в процесі примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 30.03.2012 р. щодо винесення на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 29.05.2014 р. протиправними, передчасними та незаконними, а також визнати недійсною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Ананьївського районного управління юстиції Одеської області від 29.05.2014 р. про повернення наказу господарського суду Одеської області від 30.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.09.2014 р. (суддя Желєзна С.П.) скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на дії Відділу державної виконавчої служби Ананьївського районного управління юстиції Одеської області задоволено частково, а саме:

- визнано незаконними дії Відділу державної виконавчої служби Ананьївського районного управління юстиції Одеської області щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 29.05.2014р. ВП № 42079422.

- визнано незаконною та скасовано постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві від 29.05.2014р. ВП № 42079422, винесену Відділом державної виконавчої служби Ананьївського районного управління юстиції Одеської області.

- в частині вимог скарги про визнання передчасними дій Відділу державної виконавчої служби Ананьївського районного управління юстиції Одеської області щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 29.05.2014р. ВП № 42079422, відмовлено.

Мотивуючи ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку щодо недоведеності Відділом державної виконавчої служби повноти та вичерпності дій державного виконавця при виконанні наказу суду, вказавши на ненадання ДВС матеріалів виконавчого провадження.

За апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Ананьївського районного управління юстиції Одеської області, Одеський апеляційний господарський суд (судді: Ярош А.І., Журавльов О.О., Лисенко В.А.), переглянувши ухвалу господарського суду Одеської області від 08.09.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 27.01.2012 р. скасував її, в задоволенні скарги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на дії Відділу державної виконавчої служби Ананьївського районного управління юстиції Одеської області відмовив.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що державним виконавцем належним чином здійснювались всі заходи, направлені на виконання судового наказу, виявлення майна чи посадових осіб боржника, які виявились безрезультатними, з незалежних від виконавця причин.

При цьому, судом апеляційної інстанції було зазначено, що матеріали виконавчого провадження державним виконавцем до суду першої інстанції не було надано з підстав невідповідності даних щодо місця розгляду справи, зазначеного судом та неможливості виконання державним виконавцем вимог суду саме з вини суду першої інстанції.

ТОВ "Компанія "Ніко -Тайс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 р. у даній справі скасувати, а ухвалу господарського суду Одеської області від 08.09.2014 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги помилковістю висновків суду апеляційної інстанції про вжиття державним виконавцем всіх необхідних та передбачених законом дій з виконання судового наказу про стягнення з відповідача грошових коштів.

Скаржник зазначає, що Відділом державної виконавчої служби не було вжито всіх передбачених законом виконавчих дій щодо виконання наказу суду від 30.03.2012 р., про що свідчить відсутність у матеріалах виконавчого провадження документів, а саме за клопотанням стягувача державним виконавцем не було зроблено запитів до реєстраційних органів (МРЕВ ДАЇ, Реєстраційної служби, Державної сільськогосподарської інспекції, тощо) про наявність у власності боржника належного йому майна, не витребувано від уповноваженого органу інформації щодо наявності у боржника земельних ділянок, на яких здійснюється господарська діяльність, тощо, тобто не вчинено будь - яких дій, направлених на виконання наказу суду.

При цьому, скаржник зазначає, що відповідно до статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії державним виконавцем здійснюються протягом шестимісячного строку, проте, не вживши всіх заходів та дій, необхідних для виконання наказу суду, Відділом ДВС повернуто виконавчий документ стягувачу через три місяці, напередодні збирання сільськогосподарських культур (врожаю), в той час як боржник є сільськогосподарським підприємством, яке має сезонний прибуток.

У відзиві на касаційну скаргу ВДВС просить залишити її без змін, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, з посиланням на правомірність висновків апеляційного суду щодо проведення державним виконавцем вичерпних заходів, передбачених чинним законодавством, направлених на примусове виконання виконавчого документу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника заявника, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 30.03.2012 р. на виконання рішення господарського суду Одеської області від 14.03.2012 р., яке набрало законної сили 30.03.2012 р., в межах даної справи № 5017/62/2012 був виданий наказ про примусове виконання рішення про стягнення з ФГ "Г.О.Р." на користь ТОВ "Корпорація "Агросинтез" суми основного боргу в розмірі 18 240,00 грн., відсотків за користування товарним кредитом в сумі 280,11 грн., відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами в сумі 9 384,00 грн., пені в сумі 811,53 грн., штрафу в сумі 11 688,07 грн., судового збору в сумі 1 602,71 грн. (а.с. 62).

З матеріалів справи також вбачається, що ухвалою господарського суду від 24.04.2013 р. ТОВ "Корпорація "Агросинтез" замінено його правонаступником - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", а ухвалою від 24.03.2013 р. видано товариству дублікат наказу від 30.03.2012 р. (а.с. 88-94).

Згідно з інформації про виконавче провадження, наявної в матеріалах справи, наказ господарського суду Одеської області від 30.03.2012 р. № 5017/62/2012 надійшов до Відділу ДВС Ананьївського районного управління юстиції 14.02.2014 р., а виконавче провадження відкрито 17.02.2014 р., із наданням боржнику - ФГ "Г.О.Р." строку для добровільного виконання рішення - до 23.02.2014 р. включно (а.с. 116-119).

29.05.2014 р. заступником начальника Відділу ДВС Ананьївського районного управління юстиції була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу, на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 та статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", якою повернуто ТОВ "Корпорація "Агросинтез", правонаступником якого є ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" наказ господарського суду від 30.03.2012 р. № 5017/62/2012 про стягнення з ФГ "Г.О.Р." боргу в сумі 42006,42 грн., припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с. 120).

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Законом України "Про виконавче провадження" визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку та передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 6 та частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У частині 2 статті 11 вказаного Закону України закріплено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа (частина 2 статті 30 вказаного Закону).

Частиною 3 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України передбачене оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби та у частині 1 вказаної норми встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови Відділу ДВС від 29.05.2014 р., повертаючи виконавчий документ - наказ суду стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець посилався на те, що в результаті вжитих заходів майна та джерел доходів боржника, на які можливо звернути стягнення не виявлено.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Частиною 1 статті 52 вказаного Закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця (частини 4, 5, 6 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження").

За приписами частини 1 статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Статтею 40 цього Закону передбачені підстави та порядок оголошення розшуку.

Здійснюючи судовий розгляд справи та відмовляючи у задоволенні скарги стягувача на дії Відділу ДВС, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що державним виконавцем належним чином здійснювались всі заходи, направлені на виконання судового наказу, виявлення майна чи посадових осіб боржника, які виявились безрезультатними, з незалежних від виконавця причин, зокрема судом встановлено, що як вбачається з наданих копій матеріалів виконавчого провадження, 11.03.2014 року за вих. № 798 начальником відділу ДВС направлено запити про розшук майна боржника до відділу Держземагенства в Ананьївському районі Одеської області про наявність на ім'я ФГ "Г.О.Р." договорів оренди або суборенди земельних ділянок, а також земельних ділянок у власності вказаної особи; до МРЕВ ДАЇ - про наявність зареєстрованих на ім'я ФГ "Г.О.Р." транспортних засобів, до Держінспекції сільського господарства - про наявність зареєстрованої на ім'я боржника тракторної та сільськогосподарської техніки; до Ананьївського БТІ - про наявність зареєстрованого на ім'я боржника нерухомого майна, до ДПІ - про наявність відкритих рахунків на ім'я боржника.

Постановою від 24.02.2014 р. про арешт боржника відділом ДВС Ананьївського районного управління юстиції Одеської області встановлено, що борг за виконавчим документом у встановлений строк не погашений, та накладено арешт на майно ФГ "Г.О.Р." на суму 102 634,94 грн., заборонено здійснювати відчуження майна, що належить ФГ "Г.О.Р." на суму 102 634,94 грн.

Згідно з витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 23.05.2014 року, відділом ДВС накладено обтяження на все нерухоме майно, що належить боржнику.

Згідно відповіді ДПІ №1003863095 від 21.05.2014 року на запит № 4847679 від 20.05.2014 року про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками-юридичними особами, у боржника наявні два рахунки у ПАТ "Приватбанк", на яких відсутні кошти для виконання постанови державного виконавця.

Відповідно до відповіді відділу Держкомзему в Ананьївському районі Одеської області від 17.03.2014 р. № 01-01-05/763 повідомлено, що на ім'я ФГ "Г.О.Р." не зареєстровано державного акта на земельну ділянку.

Листом від 20.03.2014 р. Державна інспекція сільського господарства України повідомила про відсутність техніки у боржника.

24.02.2014 р. постановою заступника начальника відділу ДВС Ананьївського районного управління юстиції приєднане виконавче провадження № 42079550 до зведеного виконавчого провадження № 44248863.

Відповідно до актів державного виконавця від 11.03.2014 р. та від 20.05.2014 р., на момент виходу за вказаною адресою майна або посадових осіб боржника не виявлено, будинок занедбаний та встановлено відсутність майна боржника.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою від 24.02.2014 р. відділом ДВС Ананьївського районного управління юстиції Одеської області накладено арешт на майно ФГ "Г.О.Р."; 29.05.2014 р. направлено подання за вих. .№ 2287 про винесення ухвали про тимчасове обмеження керівника боржника Горіна О. А. у праві виїзду за межі України до виконання ФГ "Г.О.Р." своїх зобов'язань, яке залишено ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області без задоволення.

Проте, звертаючись з касаційною скаргою та вказуючи на невиконання Відділом ДВС вимог, передбачених Законом щодо примусового виконання виконавчого документу, скаржником не наведено які саме дії, передбачені Законом, не вчинені державним виконавцем, а посилання заявника касаційної скарги на ненаправлення державним виконавцем запитів до реєстраційних органів (МРЕВ, ДАЇ, Реєстраційної служби, Державної сільськогосподарської інспекції), не виявлення всіх поточних банківських рахунків боржника, не витребування від Центру державного земельного кадастру інформації, не здійснення виїзду до місця розташування боржника, невжиття заходів щодо підготовки до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника, спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами та матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає постанову суду апеляційної інстанції такою, що прийнята у відповідності до норм процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а доводи скаржника колегія суддів не приймає до уваги, вважає їх такими, що не відповідають та спростовуються обставинами, викладеними судом апеляційної інстанції.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 р. у справі № 5017/62/2012 господарського суду Одеської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач