Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 5016/118/2011(17/2)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.,суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуБагатогалузевого госпрозрахункового комунального підприємства "Сирена"на постановуОдеського апеляційного господарського судувід02.06.2015за скаргоюБагатогалузевого госпрозрахункового комунального підприємства "Сирена"на діїУправління Державної казначейської служби України в Очаківському районі Миколаївської областіу справі№5016/118/2011(17/2)Господарського судуМиколаївської областіза позовомБагатогалузевого госпрозрахункового комунального підприємства "Сирена"доОчаківської міської радитреті особи1. Фінансове управління виконкому Очаківської міської ради 2. Виконавчий комітет Очаківської міської радипростягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2011 позовні вимоги Багатогалузевого госпрозрахункового комунального підприємства "Сирена" (далі - стягувач) задоволено частково, з Очаківської міської ради (далі - боржник) на користь позивача стягнуто 1 658 227,74 грн. заборгованості, 16 582,27 грн. держмита та 235,46 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 вказане рішення суду першої інстанції змінено, резолютивну частину викладено в наступній редакції: позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 1 445 053,74 грн. заборгованості, 14 450,25 грн. держмита, 235,46 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 4 893,54 грн. витрат на проведення судової експертизи, в іншій частині позову відмовлено.

06.12.2012 на виконання цієї постанови апеляційного суду Господарським судом Миколаївської області виданий наказ.

У листопаді 2014 року до Господарського суду Миколаївської області надійшла скарга від позивача в порядку ст.1212 Господарського процесуального кодексу України на дії Управління Державної казначейської служби України в Очаківському районі Миколаївської області, в якій скаржник просив:

- визнати незаконними дії Управління Державної казначейської служби України в Очаківському районі Миколаївської області, які полягають у відмові від виконання рішення суду та у поверненні без виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 06.12.2012 №5016/118/2011(17/2) про стягнення 1 445 053,74 грн. заборгованості по відшкодуванню різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення Багатогалузевого госпрозрахункового комунального підприємства "Сирена" за період з 03.09.2004 по 01.08.2009, 14 450,25 грн. державного мита за розгляд позовної заяви, 205,20, грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4 893,54 грн. витрат на проведення судової бухгалтерсько-економічної експертизи з Очаківської міської ради;

- зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в Очаківському районі Миколаївської області прийняти до виконання наказ Господарського суду Миколаївської області від 06.12.2012 №5016/118/2011(17/2) про стягнення з Очаківської міської ради коштів в сумі на 1 445 053,74 грн. заборгованості по відшкодуванню різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення Багатогалузевого госпрозрахункового комунального підприємства "Сирена" за період з 03.09.2004 по 01.08.2009, 14 450,25 грн. державного мита за розгляд позовної заяви, 205,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4 893,54 грн. витрат на проведення судової бухгалтерсько-економічної експертизи, - на користь Багатогалузевого госпрозрахункового комунального підприємства "Сирена".

Скарга мотивована тим, що Управління Державної казначейської служби України в Очаківському районі Миколаївської області (далі - Управління ДКС) безпідставно повернуло стягувачеві виконавчий документ і повинно було вжити всіх заходів для виконання судового рішення.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2015 (суддя Коваль С.М.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Савицький Я.Ф., Петров М.С.), у задоволенні скарги відмовлено.

У касаційній скарзі стягувач просить скасувати вказані ухвалу суду першої інстанції від 04.03.2015 та постанову апеляційного суду від 02.06.2015 і прийняти нове рішення, про задоволення скарги.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.07.2014 стягувач на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 звернувся до Державної Казначейської служби України із заявою (вих. № 02-01/711) про виконання рішення суду на підставі виданого наказу суду від 06.12.2012 №5016/118/2011(17/2).

17.07.2014 від Державної Казначейської служби України надійшло повідомлення за №5-10/5296-16607 про направлення до Управління ДКСУ оригіналу наказу з доданими матеріалами для виконання відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.08.2011 №845.

11.08.2014 на адресу стягувача надійшов лист Управління ДКСУ від 08.08.2014 №02-08/924 про відмову в виконанні та повернення судового рішення та наказу.

Стягувач не погодився із такими діями Управління ДКС і оскаржив їх до Господарського суду Миколаївської області.

В обґрунтування скарги стягувач зазначає, що: відмова та повернення його виконавчих документів через те, що у боржника відсутній розрахунковий рахунок для списання таких коштів, суперечить статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а у разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, свій висновок про відмову у задоволенні скарги мотивував тим, що: боржник - Очаківська міська рада, згідно Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.12.2011 №1691, в Управлінні ДКС не обслуговується; дія Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є, зокрема, підприємство, що належить до комунальної власності; Управління ДКС повернуло виконавчий документ стягувачеві на підставі приписів законодавства у зв'язку з тим, що виконавчий документ видано або оформлено з порушенням установлених вимог.

Однак із такими висновками судів не можна погодитися з огляду на наступне.

Суди в оскаржених рішеннях вказали, що Управління ДКС повернуло виконавчий документ стягувачеві у зв'язку з тим, що виконавчий документ видано або оформлено з порушенням установлених вимог на підставі п.9 вищеназваного Порядку, оскільки Очаківська міська рада в Управлінні ДКС не обслуговується.

Суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку про те, що до спірних відносин застосовується Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Так, відповідно до положень частини другої статі 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з приписами абз. 2 пп. 1 п. 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час відмови у виконанні та повернення судового рішення та наказу) безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

На виконання ч. 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" і п. 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок).

Пунктом 9 Порядку, яким керувався суд першої інстанції приймаючи ухвалу, передбачено, що орган Казначейства повертає:

1) виконавчий документ стягувачеві у разі, коли:

виконавчий документ:

- не підлягає виконанню органом Казначейства;

- подано особою, що не має відповідних повноважень;

- пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку;

- видано або оформлено з порушенням установлених вимог;

рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;

суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;

відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем;

стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання;

наявні інші передбачені законом випадки.

Як вбачається із обставин справи, виконавчим документом, що оцінювався судами, є наказ Господарського суду Миколаївської області 06.12.2012, виданий на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2012, і судами не зазначено у зв'язку із чим вони визнали правомірним висновок Управління ДКС про те, що цей наказ не може бути виконано, як і не зазначено яке порушення мало місце при його оформленні чи видачі.

Як встановлено судами, із виданого на виконання судового рішення наказу вбачається, що боржником вказано Очаківську міську раду, яка була відповідачем у справі.

За змістом абз. 3 п. 2 Порядку у тексті цього документа термін "боржник" вживається у такому значенні - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема доходи місцевих бюджетів, інші кошти (частина 3 статті 16 вказаного закону).

Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів (частина 6 статті 16 вказаного закону).

Органи місцевого самоврядування з урахуванням місцевих умов і особливостей можуть перерозподіляти між собою на підставі договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти (частина 7 статті 16 вказаного закону).

Сільські, селищні, міські, районні у містах, районні, обласні ради мають печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, рахунки в установах банків України (частина 9 статті 16 вказаного закону).

Згідно зі статтею 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами. В органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - органи Казначейства України), бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.

В статті 1 Бюджетного кодексу України пункті 12 визначено, що бюджетні установи - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. В п.47 цієї статті вказано, що бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету є розпорядником бюджетних коштів.

Отже, міська рада затверджує місцеві бюджети, уповноважена на здійснення витрат бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, позов Багатогалузевого госпрозрахункового комунального підприємства "Сирена" до Очаківської міської ради був задоволений з підстав того, що рада затвердила тарифи на водопостачання та водовідведення, які є нижчими від економічно обґрунтованих витрат на виробництво цих послуг і сума, стягнута за рішенням суду, є різницею між тарифами та вказаною вартістю послуг.

Відповідно до частини 4 статті 31 Закон України "Про житлово-комунальні послуги" у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Згідно частини 5 вказаної статті видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

Саме з цих підстав був задоволений позов і видано виконавчий документ на виконання судового рішення.

Згідно з п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 24 Порядку встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у п. 6 цього Порядку.

Судами обох інстанцій не встановлено, що стягувач не надав органу стягнення документи, зазначені у п. 6 Порядку.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Між тим, незважаючи на зазначені норми відмова Управління ДКСУ у виконанні судового рішення та повернення наказу з наведених підстав означає, що судове рішення у даній справі не зможе бути виконано взагалі, що суперечило б приписам наведених вище норм.

Отже правових підстав для відмови боржнику у скарзі у судів не було, а враховуючи викладене, виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 в даній справі повинно відбуватись за рахунок коштів місцевого бюджету незалежно від наявності рахунку Очаківської міської ради в Управлінні ДКС.

Разом із тим відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Отже, зважаючи на те, що стягувачем за рішенням господарського суду Одеської області від 17 липня 2014 року є підприємство, що належать до комунальної власності, суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку про те, що дія Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" на зазначене судове рішення не поширюється.

Разом з тим, суд касаційної інстанції виходить із того, що як вбачається з матеріалів справи, після винесення оскарженої у даній справі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015, стягувачем 15.06.2015 до суду першої інстанції була подана заява про зміну способу та порядку виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 і ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2015 цю заяву задоволено, змінено спосіб та порядок виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2012, і на виконання зазначеної ухвали суду та постанови видано новий наказ суду від 08.07.2015.

Отже, на час перегляду даної справи у касаційному порядку виконуватись може лише останній наказ від 08.07.2015, тому розглянута судами вимога стягувача про зобов'язання Управління ДКС прийняти до виконання наказ Господарського суду Миколаївської області від 06.12.2012, за вказаних обставин на час перегляду у касаційному порядку судових рішень не може бути задоволена, оскільки задоволення її призвело б до подвійного стягнення на користь стягувача коштів, порівняно із їх розміром, визначеним у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2012.

При цьому наслідком відмови у задоволенні скарги стягувача у цій частині, є волевиявлення самого стягувача, що потягло за собою видачу нового наказу.

Таким чином касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, п.2, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Багатогалузевого госпрозрахункового комунального підприємства "Сирена" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2015 у справі №5016/118/2011(17/2) в частині відмови у задоволенні скарги про визнання дій Управління Державної казначейської служби України в Очаківському районі Миколаївської області незаконними скасувати і прийняти в цій частині нове рішення, яким скаргу задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Управління Державної казначейської служби України в Очаківському районі Миколаївської області, які полягають у відмові від виконання рішення суду та у поверненні без виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 06.12.2012 №5016/118/2011(17/2).

В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський