Історія справи

Постанова ВГСУ від 05.11.2014 року у справі №923/430/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Справа № 923/430/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Голопристанської міської ради Херсонської області на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 у справі № 923/430/14 Господарського суду Херсонської області за позовомГолопристанської міської ради Херсонської області до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії ПАТ "Укртелеком" провнесення змін до договору оренди земельної ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився- - відповідачаСліпченко О.Л.

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2014 року Голопристанська міська рада Херсонської області звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії ПАТ "Укртелеком", в якій просила суд внести зміни до договору оренди землі від 01.06.2012 в частині визначення ставки орендної плати на рівні 12 % нормативно грошової оцінки землі та зобов'язати відповідача укласти відповідну додаткову угоду.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.05.2014 (суддя Ситюк В.Г.) позов задоволено. Внесено зміни до договору оренди землі від 01.06.2012, укладеного між Голопристанською міською радою та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Херсонської філії ПАТ "Укртелеком", який зареєстровано у Голопристанському районному відділі Держкомзему 29.08.2012, про що вчинено запис № 652230004001127, виклавши пункт 9 договору в наступній редакції - орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 12 (дванадцяти) відсотків нормативної грошової оцінки землі. Провадження у справі в частині позову щодо зобов'язання укласти додаткову угоду припинено. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 (головуючий Величко Т.А., судді: Бойко Л.І., Поліщук Л.В.) вказане судове рішення скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Херсонської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на не правильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі з покладенням на відповідача судових витрат.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Херсонської філії ПАТ "Укртелеком" не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Голопристанська міська рада Херсонської області не реалізувала процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення була повідомлена належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що 01.06.2012 на підставі рішення ради № 484 від 30.05.2012, між Голопристанською міською радою (орендодавцем; позивачем;) та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Херсонської філії ПАТ "Укртелеком " (орендарем; відповідачем) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0255 га, під розміщення частини адміністративної будівлі для провадження підприємницької діяльності, яка знаходиться по вул. Леніна, 72 в м. Голій Пристані, строком на 10 років. Договір зареєстровано у Голопристанському районному відділі Держкомзему 29.08.2012, про що вчинено запис № 652230004001127 (а.с.9-14, 16).

30.05.2013 Голопристанською міською радою було прийнято рішення № 741 „Про затвердження ставок орендної плати за користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення на території м. Гола Пристань, яким затверджено ставки орендної плати за користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення на території м. Гола Пристань; затверджені цим рішенням ставки орендної плати вводяться в дію з 1 січня 2014 року для діючих договорів оренди землі. Під номером 10.3 „Ставок орендної плати за користування земельними ділянками, що належать до комунальної власності Голопристаньської територіальної громади" - зазначено: „Землі зв'язку (земельні ділянки, надані під повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові засоби зв'язку); пункт 10.3.1 - для розміщення та експлуатації об'єктів і споруд телекомунікацій - відсоток від нормативної грошової оцінки землі - 12 %" (а.с.20-25).

На підставі зазначеного рішення, позивач листом за № 02-25/654 від 05.12.2013 звертався до відповідача з пропозицією підписати додаткову угоду до договору оренди землі, однак йому було відмовлено у зв'язку з тим, що останній не погодився із збільшенням орендної ставки до 12 % (до можливого максимуму) та порушенням строків перегляду орендної плати (а.с.26, 27).

В своєму позові позивач послався на те, що відповідач без достатніх правових підстав ухиляється від укладення з ним додаткової угоди про внесення змін до договору оренди. На його думку, оскільки ставка орендної плати для відповідача змінилася із 9 % до 12 % на підставі рішення Голопристанської міської ради № 741 від 30.05.2013, обов'язковим є внесення відповідних змін до договору оренди землі. Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди відповідач не підписав, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Колегія вважає висновок суду апеляційної інстанції про відмову у позові обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у частині першій статті 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

За умовами пункту 13 договору оренди землі розмір орендної плати переглядається: один раз в два роки у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розміру земельного податку, підвищенням цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативно грошова оцінка земельних ділянок.

Пунктом 9 договору передбачене нарахування орендної плати у відсотковому розмирі від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до пункту 5 договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 37 064, 25грн.

Нормами статті 18 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих в межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Приписами статті 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України, який введено в дію з 01.01.2011 унормовано, що розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється в договорі оренди, а річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відповідних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі) 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Оскільки сторонами у договорі встановлено відсотковий розмір орендної плати від нормативно грошової оцінки, а орендна плата з земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, зміна нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду розміру орендної плати в межах, встановлених пункт 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20 серпня 2013 року у справі № 5009/3430/12, постанова від 3 грудня 2013 року у справі № 5009/3430/12.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зміни нормативної грошової оцінки земель м. Гола Пристань станом на 30.05.2013 не відбулося. Відповідних доказів до матеріалів справи не подано.

Між тим, Голопристанська міська рада 30.05.2013 прийняла рішення № 741 „Про затвердження ставок орендної плати за користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення на території м. Голої Пристані", які вводяться в дію з 01.01.2014.

В пункті 10.3 затверджених ставок визначено вид цільового використання земель „землі зв'язку (земельні ділянки, надані під повітряні і кабельні телефонно-телеграфні та супутникові засоби зв'язку), а в пункті 10.3.1 - землі зв'язку для розміщення та експлуатації об'єктів і споруд телекомунікацій - відсоток від нормативної грошової оцінки землі - 12%".

З посиланням на зміну ставок орендної плати, затверджених цим рішенням і відсутність згоди з боку відповідача на внесення змін до договору оренди землі щодо зміни ставки орендної плати (з 9 % на 12 %), Голопристанська міська рада звернулася до господарського суду з відповідними вимогами.

Відповідно до статті 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Від інших земель вони відрізняються своїм основним цільовим призначенням, яке і відображається в найменуванні видів цих земель.

В межах основного цільового призначення вони використовуються для різних конкретних цілей, перелік яких у чинному законодавстві не є вичерпним.

Важливою ознакою земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення є місце їх розташування, як правило - за межами населених пунктів.

Відповідно до статті 75 Земельного кодексу України - до земель зв'язку належать земельні ділянки, надані під повітряні і кабельні телофонно-телеграфні лінії та супутникові засоби зв'язку. Зазначені землі надаються підприємствам, установам і організаціям зв'язку для будівництва і експлуатації підземних кабельних, повітряних ліній зв'язку, під кабелі зв'язку при переходах через судноплавні та сплавні річки, озера, водосховища і канали, під надземні та підземні підсиплювальні (регенераційні) пункти тощо.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в оренду ПАТ "Укртелеком" було передано земельну ділянку пл. 255 кв. м. із земель запасу житлової та громадської забудови м. Гола Пристань по вул. Леніна, 72 для розміщення адміністративної будівлі. Це підтверджується - рішенням Голопристанської міської ради від 30.05.2012 № 484, протоколом землеустрою, договором оренди землі від 01.06.2012 (пункти 1, 15, 16), реєстраційною справою по передачі в оренду земельної ділянки.

В той же час, будь-які відомості про те, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель зв'язку в матеріалах справи відсутні.

Наявний в матеріалах витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.04.2012 № 01-14/310 стосується іншої земельної ділянки площею 145, 35 кв. м., яка надана відповідачу в постійне користування.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначення цільового призначення земельної ділянки, яка передається в оренду є однією із істотних умов договору оренди землі.

В пункті 16 договору оренди землі визначено цільове призначення земельної ділянки, яка передана в оренду як землі житлової та громадської забудови. Пунктом 19 цього договору встановлена заборона зміни цільового призначення земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для зміни розміру ставки орендної плати - застосуванням 12 % згідно пункту 10.3.1 додатку до рішення міської ради № 741 від 30.05.2013, як до земель зв'язку.

Колегія вважає, що апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення місцевого господарського суду, як таке, що прийняте при неповно з'ясованих обставинах справи з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 у справі № 923/430/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова