Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 року Справа № 905/5492/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В.суддів:Попікової О.В. (доповідач у справі) Саранюка В.І. за участю представників: від позивача:Шиян Є.І. - за дов. від 01.01.2014р. № ББУ/ПУ33/ВП/14від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 17.12.2013р.у справі№ 905/5492/13 господарського суду Донецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення"простягнення 162 720,00 грн. збитків.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення" про стягнення 162 720,00 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.10.2013р. (суддя Фурсова С.М.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 154 230,00 грн. збитків. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого суду обґрунтовано приписами статей 22, 610, 611, 623 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, з огляду на встановлення факту заподіяння позивачу збитків у розмірі 154 230,00 грн. внаслідок порушення відповідачем зобов'язання за договором від 21.03.2011р. № 11-15/1302-У у зв'язку поставки неякісної продукції.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. (головуючий суддя Діброва Г.І., судді Бойченко К.І., Стойка О.В.) рішення господарського суду Донецької області від 30.10.2013р. скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не доведено наявність збитків у заявленому до стягнення розмірі, а також наявності причинно-наслідкового зв'язку між цими збитками та поведінкою відповідача.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального права, зокрема приписів статей 22, 611 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що висновки апеляційної інстанції не спростовують встановлених місцевим судом обставин фактичного перевезення відповідачем неякісного концентрату та понесення позивачем додаткових витрат з оплати вагонів.

Від ТОВ "Донецьквуглезбагачення" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувану постанову залишити без змін з мотивів, у ній викладених.

У судовому засіданні 07.04.2014р. було оголошено перерву до 05.05.2014р., про що сторони були повідомлені під розписку.

У судове засідання 05.05.2014р. представники відповідача не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 21.03.2011р. між ВАТ "Павлоградвугілля" (замовник) та ТОВ "Донецьквуглезбагачення" (виконавець) укладено договір № 11-15/1302-У (далі - договір), у відповідності до умов якого замовник зобов'язався передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити його послуги, пов'язані зі збагаченням вугілля і прийняти концентрат, а виконавець зобов'язався прийняти вугілля, здійснити його збагачення і передати (поставити) отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат замовнику у строки і на умовах, обумовлених цим договором та/або специфікаціями.

Відповідно до пункту 1.1.3 договору (у редакції додаткової угоди від 21.10.2011р. № 5 до нього) відповідач зобов'язався прийняти вугілля, переробити (збагатити) його на ТОВ "ЦОФ Селідовська" та/або ТОВ "УП ЦОФ Чумаковська" та/або Філії "ЦОФ Дзержинська" ТОВ "Енергоімпекс" та/або ПАТ "ЦОФ Кіндратівська" та/або ВАТ "Стаханівська ОФ" (ЦОФ - вантажоотримувач) і передати (поставити) отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат замовнику на умовах FСА, залізнична станція "Новогродівка" та/або "Чуманово" та/або "Кривий Торець" та/або "Байрак" та/або "Стаханов" Донецької залізниці Укрзалізниці згідно правил "ІНКОТЕРМС-2000" з урахуванням умов цього договору.

У пункті 3.7.5 договору сторони передбачили, що у разі, якщо показники якості концентрату, визначені лабораторією вантажоотримувача, відмінні від посвідчень якості, замовник (вантажоотримувач) протягом 24-х годин з моменту отримання результатів, зобов'язаний викликати виконавця (вантажовідправника) для проведення сумісного опробування концентрату; у випадку неприбуття представника виконавця протягом 1-3 діб з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймається показник якості, визначений лабораторією вантажоотримувача або незалежним експертом; за результатом сумісного опробування концентрату складається акт; відомості якісних показників, встановлених сторонами при сумісному опробуванні концентрату за якістю і зазначені в акті, є обов'язковими і остаточними для обох сторін і виконуються сторонами при розрахунках за надані послуги виконавцем; надлишково сплачена плата за простій та користування залізничними вагонами, а також додаткові збори по залізниці, відносяться на винну сторону.

Згідно з пунктами 3.10.1, 3.10.2, 3.10.5, 3.10.15, 3.10.15.1 договору (у редакції додаткової угоди від 21.10.2011р. № 5 до нього) концентрат, що відвантажується на адресу Бурштинської, Ладижинської та Добротворської ТЕС, повинен відповідати ДСТУ 3472-96, ДЕСТ 19242-73, ДСТУ 4083-2002 та ТУ для виробника/вантажовідправника концентрату і не перебільшувати якісні показники, визначені цим договором; поставка концентрату виконавцем на адресу зазначених ТЕС повинна здійснюватися рівномірно протягом місяця залізничним транспортом у відкритих напіввагонах, мінімальна норма відвантаження - чотири залізничних вагони; приймання концентрату за якістю здійснюється у присутності виконавця (вантажовідправника) на підставі даних хіманалізу лабораторії вантажоотримувача.

У пунктах 3.10.20, 3.10.26 договору (у редакції додаткової угоди від 21.10.2011р. № 5) зазначено, що концентрат, у якого показники якості перебільшують граничні показники якості, зазначені в специфікаціях до цього договору, підлягає поверненню виконавцю (вантажовідправнику), про що замовник або вантажоотримувач протягом 24-годин з моменту виявлення невідповідності показників якості факсограмой (з наступним підтвердженням телеграмою) повідомляє виконавця і вантажовідправника. Якщо вантажоотримувач здійснює повернення концентрату замовнику, то всі витрати з переадресації неприйнятого концентрату (витрати на транспортировку концентрата до вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за користування вагонами (що розраховується з моменту отримання виконавцем телеграми до момента перерахування передплати з переадресації неприйнятого концентрату), витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманаліза концентрату та інше) покладаються на виконавця (вантажовідправника). Виконавець зобов'язаний відшкодувати всі збитки, пов'язані з передачею (поставкою) бракованого концентрату, показники якості якого перевищують граничні, а також всі витрати на перевезення бракованої партії та повернення його виконавцю (вантажовідправнику).

Відповідно до пунктів 3.10.24 (у редакції додаткової угоди від 21.10.2011р. № 5), 7.1 договору претензії і позови щодо неналежного виконання зобов'язань з передачі (поставці) концентрату за цим договором, у тому числі за неналежну якість концентрату, пред'являються безпосередньо виконавцю; при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань за цим договором, винна сторона несе відповідальність за шкоду, спричинену іншій стороні і відшкодовує їх у повному обсязі.

У специфікації від 23.04.2012р. до договору від 21.03.2011р. № 11-15/1302-У сторони погодили кількість вугілля, що підлягає збагаченню, асортимент, марки вугілля та його якісні характеристики, перелік вантажовідправників та перелік збагачувальних фабрик, якісні характеристики концентрату, перелік вантажоотримувачів концентрату та строки поставки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору від 21.03.2011р. № 11-15/1302-У на адресу одержувачу - Ладижинській ТЕС ПАТ "ДТЕК Західенерго" у травні 2012 року було відвантажено вугільний концентрат, вантажовідправниками якого є ПАТ "Стаханівська ЗФ" та ТОВ "ЦЗФ "Селидівська", а саме: 09.05.2012р. за залізничною накладною № 51680007 у вагонах №№ 53154001, 54690615, 55161038, 57611709, 55074785 (вантажовідправник - ПАТ "Стаханівська ЗФ"); 11.05.2012р. за залізничною накладною № 51794576 у вагонах №№ 56713522, 56833676, 57583726, 56077886, 56629017 (вантажовідправник - ПАТ "Стаханівська ЗФ"); 14.05.2012р. за залізничною накладною № 51925147 у вагонах №№ 55738520, 56164965 (вантажовідправник - ТОВ "ЦЗФ "Селидівська"); 15.05.2012р. за залізничною накладною № 51948750 у вагонах №№ 54730304, 53196218, 56077464, 56619539 (вантажовідправник - ТОВ "ЦЗФ "Селидівська); 21.05.2012р. за залізничною накладною № 52116209 у вагонах №№ 55388649, 58140476, 56104771, 56108640, 56006687, 56032162 (вантажовідправник - ПАТ "Стаханівська ЗФ").

Вантажовідправником - ПАТ "Стаханівська ЗФ" були складені посвідчення від 09.05.2012р. № 31, від 11.05.2012р. № 38, від 21.05.2012р. № 78 про якість вугільного концентрату, відвантаженого у вагонах №№ 53154001, 54690615, 55161038, 57611709, 55074785, 56713522, 56833676, 57583726, 56077886, 56629017, 55388649, 58140476, 56104771, 56108640, 56006687, 56032162.

Вантажовідправником - ТОВ "ЦЗФ "Селидівська" були складені посвідчення від 14.05.2012р. № 107, від 15.05.2012р. № 109 про якість вугільного концентрату, відвантаженого у вагонах №№ 55738520, 56164965, 54730304, 53196218, 56077464, 56619539.

Під час прийняття вантажу за якістю вантажоотримувачем - Ладижинською ТЕС ПАТ "ДТЕК Західенерго" за результатами хімічного аналізу виявлено вихід показників якості вугільного концентрату, поставленого згідно залізничних накладних №№ 51680007, 51794576, 51925147, 51948750, 52116209 (вагони №№ 53154001, 54690615, 55161038, 57611709, 55074785, 56713522, 56833676, 57583726, 56077886, 56629017, 56164965, 54730304, 53196218, 56077464, 56619539, 55388649, 58140476, 56104771, 56108640, 56006687, 56032162), за межі граничнодопустимих показників, що підтверджується актами відбору проб від 13.05.2012р. № 1971, від 16.05.2012р. № 2009, від 20.05.2012р. № 2070, від 20.05.2012р. № 2075, від 26.05.2012р. № 2205 та актами про фактичну якість від 13.05.2012р. № 1971, від 16.05.2012р. № 2009, від 20.05.2012р. № 2070, від 20.05.2012р. № 2075, від 26.05.2012р. № 2205, складеними за участю представників вантажовідправників (ПАТ "Стаханівська ЗФ" та ТОВ "ЦЗФ "Селидівська").

У зв'язку з невідповідністю якості поставленої продукції даним, вказаним у посвідченнях про якість та специфікації до договору від 21.03.2011р. № 11-15/1302-У позивачем на адресу відповідача направлено листи від 14.05.2012р. № 1/3566, від 18.05.2012р. № 1/3712, від 28.05.2012р. № 1/4046, якими повідомлено відповідача про поставку вугільної продукції неналежної якості та відмову Ладижинської ТЕС ПАТ "ДТЕК Західвугілля" приймати цю продукцію, на що відповідач у листах від 14.05.2012р. № 726/1, від 18.05.2012р. № 902/1, від 21.05.2012р. № 747, від 28.05.2012р. № 769 повідомив позивачу реквізити для повернення вагонів з вугільним концентратом.

За залізничними накладними від 17.05.2012р. № 40125114, від 21.05.2012р. № 40190167, від 24.05.2012р. № 40243263, від 24.05.2012р. № 40243495, від 30.05.2012р. № 40354110 Ладижинська ТЕС ПАТ "ДТЕК Західенерго" повернула

вугільний концентрат його вантажовідправнику у залізничних вагонах №№ 53154001, 54690615, 55161038, 57611709, 55074785, 56713522, 56833676, 57583726, 56077886, 56629017, 54730304, 53196218, 56077464, 56619539, 56164965, 55388649, 58140476, 56104771, 56108640, 56006687, 56032162.

Із встановлених судами попередніх інстанцій вбачається, що для перевезення вугільного концентрату позивачем орендовано руховий склад у ТОВ "Українське промислове агентство" за договором від 30.03.2011р. № 11-15/1457-А, у ДП "Трансгарант-Україна" за договором від 07.03.2012р. № 12-15/886-А та у ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" за договором від 19.04.2012р. 19/04-А/12-15/1389-А, а також здійснено відповідну сплату орендної плати.

До рухомого складу за договором від 07.03.2012р. № 12-15/886-А (орендодавець - ДП "Трансгарант-Україна") увійшли вагони №№ 53154001, 54690615, 55161038, 57611709, 56833676, 57583726, 56077886, 54730304, 53196218, 56077464, 55388649 з орендною платою у розмірі 550,00 гривень за добу за кожний вагон; за договором від 19.04.2012р. № 19/04-А/12-15/1389-А (орендодавець - ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс") вагони №№ 55074785, 56108640 з орендною платою у розмірі 550,00 гривень за добу за кожний вагон; за договором від 30.03.2011р. № 11-15/1457-А (орендодавець - ТОВ "Українське промислове агентство") вагони №№ 56713522, 56629017, 56164965, 56619539, 58140476, 56104771, 56006687, 56032162 з орендною платою у розмірі 590,00 гривень за добу за кожний вагон, про що свідчать відповідні акти приймання-передачі вагонів.

Предмет позову у даній справі становить вимога про відшкодування збитків в розмірі 162 720,00 грн., завданих неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 21.03.2011р. № 11-15/1302-У, які складаються з витрат, понесених позивачем на сплату орендної плати за користування вагонами для перевезення вугільного концентрату неналежної якості.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У свою чергу згідно положень статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати

завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються в тому числі додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів з'ясовано, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором від 21.03.2011р. № 11-15/1302-У, а саме: поставки вантажоотримувачу - Ладижинській ТЕС ПАТ "ДТЕК Західвугілля" неякісного вугільного концентрату, позивачу були завдані збитки на загальну суму 154 230,00 грн. у вигляді понесених витрат з оплати орендної плати за користування вагонами для перевезення цього вугільного концентрату.

При цьому місцевим судом було обґрунтовано встановлено, що протиправною дією відповідача в даному випадку була поставка у залізничних вагонах продукції неналежної якості, а безпосереднім наслідком такої протиправної поведінки було повернення такої продукції у залізничних вагонах відповідачу. Відтак, витрати позивача, понесені ним як витрати на оплату залізничних вагонів за постачання вугільного концентрату, суд першої інстанції підставно визнав збитками, оскільки за своєю правовою природою такі витрати були фактично понесені позивачем, як управненою стороною, шляхом проведеної передоплати залізничних вагонів.

Враховуючи викладене і зважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини, колегія суддів погоджується з обґрунтованим і законним висновком суду про задоволення позову в частині стягнення 154 230,00 грн. збитків, факт понесення яких підтверджено позивачем належними доказами, та відмовою в іншій частині позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.

У свою чергу апеляційним судом під час апеляційного перегляду справи не спростовано встановлені судом першої інстанції обставини стосовно фактичної поставки відповідачем неякісного вугільного концентрату та фактичного понесення позивачем витрат з оплати вагонів, у яких перевозився цей концентрат, на суму 154 230,00 грн.

При цьому висновки апеляційного суду про недоведення позивачем належними і допустимими доказами у справі факту здійснення перевезення в орендованих вагонах саме поставленого відповідачем вугілля неналежної якості з огляду на відсутність безпосереднього зазначення про це у спірних договорах оренди є необґрунтованими, оскільки спірні договори оренди рухомого залізничного складу укладалися до моменту виникнення в позивача потреби перевезення в них поставленої відповідачем продукції неналежної якості і при їх укладенні сторони не могли передбачити, які конкретно вантажі (товари, продукція) будуть перевозитися позивачем в орендованих вагонах в майбутньому.

Доводи апеляційного суду стосовно того, що залізничні накладні №№ 5168007, 51948750, 52116209 не містять штемпелю видачі вантажу спростовуються наявними у матеріалах справі копіями цих накладних (Т. 1 а.с. 200-206). Крім того посилання апеляційної інстанції на те, що партія вугільної продукції, яка поставлялась за залізничною накладною № 52116209 (вагони №№ 55388649, 58140476, 56104771, 56108640, 56006687, 56032162), була належної якості є безпідставними, з огляду на встановлені місцевим судом обставини з приводу того, що показники вказаної партії продукції не відповідали даним, які вказані у посвідченні про її якість.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція дійшла висновку, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі, оскільки місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору за подання касаційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. у справі № 905/5492/13 скасувати.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.10.2013р. у справі № 905/5492/13 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" 1 627,20 грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Донецької області.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді: О.В. Попікова

В.І. Саранюк