Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року Справа № 908/1826/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Овечкіна В.Е.,суддів :Корнілової Ж.О., Чернова Є.В.,за участю представників:позивача-Чабаненко О.М.,відповідача-не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 27.01.2016у справі№908/1826/15-г за позовом доТОВ "Рутесіл" Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер"проповернення майна зі зберіганняВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.11.2015 (суддя Черкаський В.І.), винесеною на підставі ч.1 ст.79 ГПК України, провадження у даній справі зупинено до вирішення пов'язаної з нею іншої господарської справи №908/5695/15, предметом позову в якій є визнання недійсним договору зберігання від 01.01.2014 №1-КП.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.01.2016 (судді: Ломовцева Н.В., Попков Д.О., Стойка О.В.) ухвалу скасовано та справу передано на розгляд господарського суду Запорізької області з мотивів недоведеності підстав неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої господарської справи №908/5695/15.

Запорізьке державне підприємство "Кремнійполімер" у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, ухвалу залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме ст.79 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про можливість розгляду даної справи до отримання результатів розгляду справи №908/5695/15, оскільки при визнанні недійсним договору зберігання і застосуванні реституції вартість майна буде визначатися з цін, узгоджених сторонами в договорі (1937400 грн.), а в разі дійсності договору - за ціною (2186107,25 грн.), визначеною позивачем.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана ухвала - залишенню без змін з наступних підстав.

Місцевий господарський суд зупинив провадження у справі з тих мотивів, що визнання договору зберігання у справі № 908/5696/15 недійсним суттєво вплине на розгляд справи № 908/1826/15-г.

В свою чергу, апеляційна інстанція, скасовуючи ухвалу від 30.11.2015, виходила з того, що предметом спору у цій справі є зобов'язання відповідача повернути позивачу майно, передане за договором зберігання від 01.01.2014 №1-КП, тоді як предметом спору у справі №908/5696/15 є визнання недійсним вказаного договору зберігання на підставі ст.228 ЦК України. При цьому, за приписами ст.228 ЦК України правочини, які зобов'язують принаймні одну зі сторін вчинити дії, спрямовані на порушення публічного порядку, є нікчемними. Зупинення провадження у справі повинно здійснюватись судом з урахуванням конкретних обставин справи, а обставини, які будуть встановлені при розгляді справи № 908/5696/15, можуть бути встановлені і при розгляді справи № 908/1826/15-г.

Водночас, місцевий господарський суд не позбавлений можливості при розгляді спору про повернення майна, переданого на зберігання, надати правову оцінку цьому договору, на підставі якого заявлено позов та, в разі наявності відповідних правових підстав, вправі застосувати положення п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України щодо визнання недійсним вказаного правочину або його частини.

При винесенні ухвали про зупинення провадження у справі судом першої інстанції не наведено обґрунтованих мотивів неможливості розгляду справи №908/1826/15-г до вирішення справи №908/5696/15, яка також розглядається господарським судом Запорізької області. Отже, розгляд господарським судом Запорізької області справи №908/5696/15 не може бути перешкодою для з'ясування істотних обставин у справі №908/1826/15-г при її розгляді господарським судом, у тому числі щодо відповідності вимогам чинного законодавства договору зберігання від 01.01.2014 №1-КП.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Виходячи зі змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати: як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Як роз'яснено у п.3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 3 і 4 ст.35 ГПК України). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу про зупинення провадження у справі, належним чином врахував вказані вимоги процесуального закону виходячи з можливості розгляду даної справи до завершення розгляду справи №908/5695/15 про визнання недійсним договору зберігання від 01.01.2014 №1-КП, оскільки господарський суд, розглядаючи по суті заявлених позовних вимог справу про повернення майна, раніше переданого на зберігання за відповідним договором, не позбавлений можливості надати правову оцінку правочину, на підставі якого заявлено цей позов.

Відтак, колегія погоджується з правомірним висновком апеляційного суду про те, що вирішення спору у справі №908/5695/15 жодним чином не може бути перешкодою для встановлення всіх істотних обставин у даній справі у відповідності з вимогами ст.43 ГПК України.

Тим більше, що відповідно до п.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Отже, при винесенні ухвали судом першої інстанції помилково не було враховано, що в силу приписів п.1 ст.83 ГПК України господарський суд наділений повноваженнями визнати недійсним повністю чи у певній частині договір, пов'язаний з предметом спору у справі, якщо він суперечить законодавству, належним чином обґрунтувавши необхідність застосування такого способу захисту прав і законних інтересів сторін, а тому порушення господарським судом Запорізької області провадження у справі №908/5695/15 та подальший її розгляд жодним чином не перешкоджають самостійному з'ясуванню обставин у даній справі, а, відтак, і не виключають можливість розгляду справи №908/1826/15-г, предметом позову у якій є повернення майна, раніше переданого на зберігання за відповідним договором.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при касаційному перегляді ухвал про зупинення провадження у справі (постанова Вищого господарського суду України від 20.06.2012 у справі №9/5005/54/2012).

Відтак, апеляційний суд дійшов правильного висновку про недоведеність підстав для зупинення провадження у даній справі.

Разом з тим, в разі визнання судом недійсним договору зберігання від 01.01.2014 №1-КП за результатами розгляду справи №908/5695/15, заявник з метою захисту своїх прав не позбавлений можливості ініціювати перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень у даній справі, чим спростовується твердження скаржника про те, що розгляд господарським судом справи №908/5695/15 може істотно вплинути на вирішення спору в межах справи №908/1826/15-г.

Касаційна інстанція відхиляє недоречні передчасні посилання заявника на те, що при визнанні недійсним договору зберігання і застосуванні реституції вартість майна нібито буде визначатися з цін, узгоджених сторонами в договорі (1937400 грн.), а в разі дійсності договору - за ціною (2186107,25 грн.), визначеною позивачем, оскільки такі доводи суперечать приписам п.2 ч.1 ст.216 ЦК України, за змістом яких у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Колегія враховує, що відшкодування вартості, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна та має здійснюватися в разі неможливості повернути позивачу в натурі безпідставно набуте відповідачем майно, є окремим способом судового захисту прав власника та може застосовуватися шляхом звернення з відповідним позовом (постанова Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі №6-1829цс15).

При цьому, слід зазначити, що рішенням господарського суду Запорізької області від 22.02.2016 у справі №908/1826/15-г позов задоволено шляхом зобов'язання Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" повернути ТОВ "Рутесіл" майно загальною вартістю 1937400 грн., зазначеною в акті приймання-передачі матеріальних цінностей від 05.08.2014, а не за вартістю, безпідставно вказаною позивачем у позовній заяві.

За таких обставин, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.01.2016 у справі №908/1826/15-г залишити без змін, а касаційну скаргу Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Ж.Корнілова

Є.Чернов