Історія справи

Постанова ВГСУ від 05.03.2026 року у справі №554/2766/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року

м. Київ

справа № 554/2766/22

провадження № 51-1822км25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 31 січня 2024 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022170420000284, про вчинення

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 ,

суспільно-небезпечного діяння,передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 31 січня 2024 року задоволено клопотання прокурора і до ОСОБА_7 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.

Вирішено питання про долю речових доказів.

Суд встановив, що ОСОБА_7 скоїв суспільно-небезпечне діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, а саме дії, які виразилися в погрозі насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

За обставин, детально наведених у судовому рішенні, 09 березня 2022 року, після 17:00, перебуваючи неподалік гаражного кооперативу, розташованого у м. Полтава на вул. Ярошенка, 30, поруч із лісосмугою, ОСОБА_7 , який згідно із судово-психіатричною експертизою № 94 від 30 березня 2022 року має психічне захворювання - органічний шизофреноподібний розлад, тримаючи в руках предмет схожий на мачете, почав словесно погрожувати та замахуватися цим предметом у бік старшого сержанта поліції ОСОБА_8 .

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року ухвалу місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржені судові рішення та закрити кримінальне провадження.

Аргументуючи свою позицію, стверджує, що висновки суду про вчинення ОСОБА_7 суспільно-небезпечних дій, які б підпадали під ознаки ч. 1 ст. 345 КК України, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Навпаки, досліджені в ході судового розгляду фактичні дані підтверджують, що ОСОБА_7 підкорився законним вимогам працівника поліції та не погрожував останньому.

Вважає, що через порушення порядку здійснення досудового розслідування щодо неосудної особи частина зібраних доказів є недопустимою і не може братися до уваги.

На ці та інші порушення апеляційний суд у ході перегляду вироку місцевого суду уваги не звернув, переглянув ухвалу місцевого суду незаконним складом суду, не перевірив та не надав відповіді на усі доводи апеляційної скарги і ухвалив рішення, яке суперечить вимогам статей 370 і 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримала вимоги своєї касаційної скарги і просила її задовольнити на викладених підставах.

Прокурор ОСОБА_5 вважав подану стороною захисту касаційну скаргу необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

З будь-яких інших приводів касаційний суд не вправі втручатися в рішення судів попередніх інстанцій та здійснює перегляд рішень з огляду на ті фактичні обставини кримінального провадження, які були встановлені цими судами.

Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що автор переважно посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та просить дати доказам іншу оцінку з точки зору їх достовірності, ніж та, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Натомість указані обставини, на які посилалася сторона захисту в апеляційній скарзі, аналогічні тим, що наведені в касаційних скаргах, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, не встановивши порушень, передбачених статтями 410 411 КПК України, залишив ухвалу місцевого суду без змін, зазначивши мотиви ухвалення свого рішення. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з викладеними в судовому рішенні мотивами, з яких ці доводи відхилено.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

За вимогами ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як визначено положеннями ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру, дійшов висновку, що досліджені докази в сукупності переконливо свідчать про те, що він скоїв суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 345 КК України, а будь-яке інше пояснення встановлених обставин події відсутнє.

Апеляційний суд, переглядаючи ухвалу місцевого суду у межах доводів апеляційної скарги захисника, перевірив обставини, встановлені судом першої інстанції, і дійшов правильного висновку, що докази, які були досліджені місцевим судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України та покладені в основу ухвали, а саме:

- показання ОСОБА_7 , який спочатку вину визнав у повному обсязі, а надалі змінив позицію та визнав її частково, пояснивши, що інцидент із працівниками поліції стався через нього, однак він працівнику правоохоронного органу не погрожував;

- показання потерпілого ОСОБА_8 , поліцейського, що прибув на виклик представників територіальної оборони, який підтвердив обставини вчинення ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння, показав, як останній погрожував мачете, не реагував на законні вимоги, а згодом під час затримання дістав ще одного ножа і заподіяв йому тілесне ушкодження;

- показання свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , поліцейських, які приїхали на виклик у складі екіпажу з ОСОБА_8 . Вони підтвердили викладені потерпілим обставини та наголосили на тому, що у ОСОБА_7 було вилучено як мачете, так і ніж, яким той також погрожував;

- свідка ОСОБА_11 , що розповів, як під час патрулювання у складі територіальної оборони, виявив підозрілого чоловіка ( ОСОБА_7 ) і викликав поліцію. Потім ОСОБА_7 погрожував працівникам правоохоронних органів, розмахував мачете і не виконував законних вимог;

- дані витягу з ЄРДР за № 12022170420000284 від 09 березня 2022 року, згідно з якими до Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення, що 09 березня 2022 року близько 17:05, перебуваючи неподалік гаражного кооперативу в м. Полтаві на вул. Ярошенка, 30, ОСОБА_7 погрожував мачете поліцейському,

- дані рапортів від 09 березня 2022 року про затримання цього ж дня невідомого чоловіка, що був без документів і мав при собі мачете, яким погрожував працівникам поліції;

- дані протоколу прийняття заяви ОСОБА_8 від 09 березня 2022 року;

- дані протоколу огляду місця події з фототаблицею від 09 березня 2022 року;

- дані висновку експерта №СЕ-19/117-22/2578-ХЗ від 21 березня 2022 року, згідно з яким наданий на дослідження предмет не є холодною зброєю, виготовлений промисловим способом, є коротко клинковим мачете колючо-ріжучо-рублячої дії - різновидом предметів господарсько-побутового призначення;

- дані акта судово-психіатричного експерта №94 від 30 березня 2022 року, за якими ОСОБА_7 як на час інкримінованих протиправних дій, так і на сьогоднішній час, страждав і страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді шизофреноподібного розладу органічного походження. Вказаний розлад позбавляв ОСОБА_7 здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними на час інкримінованих дій і позбавляє такої здатності в цей час. ОСОБА_7 підпадає під дію ч. 2 ст. 19 КК України і потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом;

- дані акта судово-психіатричного експерта №355 від 07 жовтня 2022 року, відповідно яких ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на теперішній час виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді шизофреноподібного розладу органічного походження, який позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_7 на сьогодні потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;

- дані з відеозапису події, на якому зафіксовано подію суспільно небезпечного діяння, а саме те як ОСОБА_7 не реагує на вимоги працівників поліції, розмахує мачете і чинить фізичний опір під час затримання,

у сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки ч. 1 ст. 345 КК України, за обставин, вказаних в ухвалі місцевого суду. Такий висновок суду достатньо мотивований і ґрунтується на даних, які апеляційний суд належним чином перевірив та змістовно навів в ухвалі.

Порушень визначеного процесуальним законом порядку збирання і подання доказів, на підставі яких суди установили факт вчинення ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння, колегія суддів касаційного кримінального суду під час перевірки справи не виявила.

Перевіривши версію сторони захисту, яка зводиться до того, що ОСОБА_7 , після того як впевнився, що перед ним перебувають працівники правоохоронного органу, підкорився законній вимозі, відклав мачете та більше не вчиняв будь-яких протиправних дій, суди вмотивовано визнали неспроможною як таку, що спростована належними та допустимими доказами.

Зокрема, в ході судового слідства встановлено, що після прибуття на місце події працівників поліції ОСОБА_7 здійснив крок вперед до них та замахнувся мачете в сторону потерпілого ОСОБА_8 , який як і інші члени екіпажу, був одягнений у формений одяг, інформував ОСОБА_7 про недопустимість порушення громадського порядку, а після ескалації і висловлення останнім реальних погроз - в активній формі вимагав від нього припинити протидію законним вимогам.

З результатів касаційного перегляду вбачається, що апеляційний суд перевірив усі сумніви сторони захисту щодо скоєння ОСОБА_7 вказаного суспільно небезпечного діяння, визнав із наведенням мотивів їх необґрунтованими, відповідно до вимог ст. 419 КПК України навів достатні аргументи й підстави для прийняття такого рішення.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість указаних висновків, сторона захисту не наводить.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 стверджує, що пред`явлені стороною обвинувачення фактичні докази є недопустимими через порушення порядку здійснення досудового розслідування щодо неосудної особи.

Зокрема, сторона захисту наголошує на тому, що ОСОБА_7 із 09 березня по 20 квітня 2022 року перебував під вартою, незважаючи на обізнаність органу досудового розслідування про наявний у нього психічний розлад. Крім того, захисник наголошує, що постанова слідчого про зміну порядку досудового розслідування винесена тільки 14 квітня 2022 року, а отже, зібрані до цього фактичні дані, покладені в основу рішення про застосування примусових заходів медичного характеру, недопустимі.

Такі аргументи були предметом детальної перевірки апеляційним судом, який дійшов обґрунтованого переконання про їх неспроможність з таких підстав.

Сторона захисту наголошувала на тому, що мати ОСОБА_7 одразу наголосила слідчому про наявні в сина психічні розлади.

У той же час, за приписами КПК України та Закону України «Про психіатричну допомогу», до особи може бути застосовано запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги виключно після отримання висновку про наявність в особи психічного розладу.

У цій справі такий висновок орган досудового розслідування отримав 30 березня 2022 року, після чого вирішив питання як про зміну порядку досудового розслідування у кримінальному провадженні, так і про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги.

Підстав для визнання недопустимими доказами фактичних даних, які зібрано в порядку досудового розслідування, а не в порядку застосування примусових заходів медичного характеру, немає.

Крім наведеного, захисник ОСОБА_6 стверджує, що перегляд ухвали місцевого суду здійснено незаконним складом суду, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Ці доводи також є безпідставними з огляду на таке.

За приписами ч. 1 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 21 квітня 2022 року під час досудового розслідування колегія суддів Полтавського апеляційного суду винесла ухвалу, якою було закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 11 березня 2022 року. Ця ухвала апеляційного суду постановлена за участю судді ОСОБА_12 .

Оскаржувана в касаційному порядку ухвала Полтавського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 також постановлена за участю цього судді.

Наведена ст. 76 КПК України передбачає принцип недопустимості участі судді повторно у судовому провадженні, у якому він приймав рішення. У випадку, якщо суддя брав участь у судовому провадженні, однак судове рішення з будь-яких причин не приймалося, наступна його участь у цьому ж кримінальному провадженні не забороняється.

Оскільки 21 квітня 2022 року колегія суддів Полтавського апеляційного суду за участю судді ОСОБА_12 не приймала рішення по суті за результатами розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , то підстав вважати, що надалі мало місце порушення принципу недопустимості участі судді повторно у судовому провадженні, немає.

Також, слід звернути увагу на те, що під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_6 відводи складу суду не заявляла, про що свідчать журнал судового засідання та технічний носій інформації, на якому зафіксовано судовий процес у суді апеляційної інстанції.

Інших обґрунтувань, які би свідчили про будь-яку можливу упередженість судді ОСОБА_12 чи інших членів колегії під час розгляду кримінального провадження стороною захисту не наведено.

Таким чином, підстави для заборони повторної участі судді ОСОБА_12 в даному кримінальному провадженні не встановлені, а отже суд апеляційної інстанції не порушив вимоги ч. 1 ст. 76 КПК України.

За результатами кримінального провадження в суді касаційної інстанції встановлено, що матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 31 січня 2024 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_13 ОСОБА_2 ОСОБА_3