ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 910/13163/14

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІСТ"

на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 р.

у справі № 910/13163/14 господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІСТ"

третя особа Приватне акціонерне товариство

"АСК Інго Україна"

про стягнення 163 235,94 грн.

за участю представників:

ТОВ з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" - Олексюк М.В.;

ТОВ "Фірма ІСТ" - Макаревич С.П.;

ПАТ "АСК Інго Україна" - Кравченко Р.Ю.;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІСТ" 163 235,94 грн. вартості втраченого вантажу під час його перевезення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за генеральним договором транспортного експедирування № 124 від 03.10.2012 р. щодо забезпечення перевезення та доставки у пункт призначення ввіреного йому позивачем вантажу (т.1 а.с.6-14).

Відповідач у справі - ТОВ "Фірма ІСТ" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що його вина у заподіянні позивачу збитків відсутня (т.1 а.с.87-89).

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2014 р. у задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.177-181).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що до позивача не перейшло право власності на товар, який в подальшому втрачено. Крім того, відсутні докази звернення позивача до правоохоронних органів з приводу втрати вантажу. При цьому, суд встановив відсутність у діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2014 р. залишено без змін (т.1 а.с.221-229).

Постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2015 р. прийняті у справі судові акти скасовані, справу направлено до суду першої інстанції для нового розгляду (т.2 а.с.36-42).

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2015 р. позов задоволено повністю (т.2 а.с.85-91).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2015 р. залишено без змін (т.2 а.с.165-171).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "ІСТ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням до відносин сторін норм матеріального права (т.3 а.с.3-6).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

Між ТОВ з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" (покупець) та Компанією Vajda - Papier Kft (продавець) було укладено контракт № 1809VA/KC/UA від 13.02.2009 р. на поставку товару.

03.10.2012 р. між ТОВ з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" (клієнт) та ТОВ "Фірма ІСТ" (експедитор) укладений генеральний договір транспортного експедирування № 124, відповідно до якого експедитор зобов'язується від свого імені та за рахунок клієнта виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу клієнта, а клієнт - оплатити вказані послуги відповідно до умов та тарифів, наведених у цьому договорі.

17.10.2013 р. відповідач (страхувальник) уклав договір страхування відповідальності транспортного оператора № 202000347.13 з ПАТ "АСК "Інго Україна" (страховик), відповідно до умов якого предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству й пов'язані з відшкодуванням збитків, що виникли внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань згідно договорів про надання транспортно-експедиторських послуг, відповідних конвенцій і законодавства, що застосовуються до діяльності страхувальника.

Згідно з п. 2 вказаного договору, цим договором застраховано відповідальність страхувальника, зокрема, при здійсненні операцій з міжнародного експедирування вантажів автомобільним транспортом відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (Конвенція КДПВ 1956 р.) і протоколу до цієї Конвенції від 1978 р.

Відповідно до заявки клієнта № 11 від 28.01.2014 р. відповідач зобов'язався організувати перевезення вантажу за маршрутом м. Будапешт (Угорщина) - м. Київ (Україна) транспортним засобом - автомобілем з реєстраційними номерами РО743МЕ/РО143YF, місце завантаження - Компанія Vajda-Papir Kft, H-1239 Budapest, місце митного очищення - митний термінал "Атлантік" м. Київ, Столичне шосе, 100, місце розвантаження - Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 28; дата прибуття на термінал отримувача - 03.02.2014 р.

У відповідності до СMR (міжнародна автомобільна накладна) від 29.01.2014 р., пакувального листа від 29.01.2014 р. та повідомлення про поставку вантаж був завантажений у вищевказаний автомобіль, що підтверджується підписом та печаткою перевізника.

Згідно інвойсу № КN1304533 від 29.01.2014 р. поставка здійснювалась на умовах FCA-Будапешт (Інкотермс 2010) вартість вантажу становила 11 193,60 євро (що еквівалентно 163 235,94 грн.).

04.02.2014 р. позивач отримав повідомлення від відповідача про зникнення автомобіля РО743МЕ/РО143YF із вантажем. Також довідкою митного терміналу "Атлантік" № 30 від 24.06.2014 р. підтверджено факт неприбуття транспортного засобу з вантажем для митного очищення.

Позивач 26.03.2014 р. надіслав відповідачу претензію, в якій у зв'язку із втратою вантажу вимагав оплатити завдані збитки в сумі 163 235,94 грн.

У відповідь на вищевказану претензію відповідач повідомив, що вона не може бути задоволена, оскільки позивач (як покупець за контрактом № 1809VA/KC/UA від 13/02/2009 р.), відповідно до умов перевезення FCA-Будапешт, втрачений товар у власність не отримав, а отже, і збитків не поніс.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 163 235,94 грн. вартості втраченого відповідачем товару.

Задовольняючи заявлену вимогу, суди обгрунтовано виходили з наступного.

Так, відповідно до ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України, за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно із ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

В силу ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Відповідно до ст. 929 ЦК України та ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

В силу ст. 934 ЦК України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього кодексу.

Згідно п. 10.4 договору транспортного експедирування № 124 від 03.10.2012 р., експедитор відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким експедитор не міг запобігти, та усунення яких від нього не залежало.

До обов'язків експедитора згідно умов генерального договору транспортного експедирування № 124 від 03.10.2012 р. відноситься організація перевезення, зокрема, згідно п.п. 3.1.21, 3.1.22 на експедитора покладено обов'язок нести перед клієнтом відповідальність за дії або бездіяльність третіх осіб, у тому числі перевізників, залучених ним для виконання умов цього договору, а також, нести відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення та до видачі вантажовідправнику.

А у випадку часткової або повної втрати вантажу, експедитор відшкодовує клієнту усі пов'язані з цим витрати, в тому числі вартість вантажу, відповідно до виставленої клієнтом претензії (п. 10.9. генерального договору).

З урахуванням вищевикладеного, та, враховуючи п.п. 3.1.21, 3.1.22 генерального договору, експедитор (відповідач) повинен нести повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу до моменту його передачі одержувачу і покладення виконання обов'язків на третю особу не звільняє експедитора від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, про що правильно зазначено судами.

При цьому, судами встановлений факт недоведеності відповідачем відсутності його вини у втраті вантажу. Крім того, судами встановлено, що ТОВ "Фірма "ІСТ" навіть не зверталось до правоохоронних органів з приводу втрати вантажу (крадіжки).

Виходячи з вищенаведеного, відповідач, який несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу, зобов'язаний компенсувати позивачу вартість втраченого вантажу в розмірі 11 193,60 євро, що еквівалентно 163 235,94 грн.

Доводи відповідача щодо того, що від продавця товару до позивача не перейшло право власності на товар, обгрунтовано не прийняті судами до уваги.

Так, згідно розділу 3 Контракту № 1809VA/KC/UA від 13.02.2009 р., перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається в момент відпуску товару покупцю зі складу продавця.

Отже, з урахуванням п.п. 2.11., 4.1. генерального договору транспортного експедирування № 124, згідно яких, передача вантажу експедитору проводиться клієнтом (вантажовідправником) в узгодженому сторонами місці, вказаному у заявці клієнта, а факт передачі вантажу експедитору підтверджується, зокрема, міжнародною автомобільною накладною (CMR), судами встановлено, що до позивача перейшло право власності на товар.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідача, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення заявлених вимог.

В силу ст.1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 р., якою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2015 р. у даній справі, немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 р. у справі № 910/13163/14 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІСТ" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.