Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року Справа № 924/1991/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Данилова М.В., Рогач Л.І.за участю представників:від позивача:Купельський О.М., представник за дов.;від відповідача 1:не з'явився;від відповідача 2:Залуцький В.Н., представник за дов., Сидоренко Д.І., представник за дов.;від третьої особи:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівський гранкар'єр"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.06.2015р.у справі господарського суду№924/1991/14 Хмельницької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівський гранкар'єр"до 1.Шепетівська районна державна адміністрація; 2.Публічного акціонерного товариства "Шепетівський буто-щебеневий кар'єр"третя особаХмельницька обласна державна адміністраціяпровизнання недійсним та припинення на майбутнє договору оренди земельної ділянкиВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.03.2015р. у справі №924/1991/14 позовні вимоги - задоволено. Визнано недійсним з припиненням на майбутнє договір оренди земельної ділянки державної власності (кадастровий номер 6825588500:06:020:0002), площею 6,1251га (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), на 49 років, для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, що розташована за межами населених пінктів на території Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, укладений 23.09.2013р. за №2 між Публічним акціонерним товариством "Шепетівський буто - щебневий нар'єр" та Шепетівською районною державною адміністрацією. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.06.2015р. у справі №924/1991/14 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шепетівський гранкар'єр", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.07.2014р. №03-05/1305 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дроботової Т.Б., для вирішення питання щодо можливості прийняття касаційної скарги до провадження у справі №924/1991/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Данилова М.В., Рогач Л.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.07.2015р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Шепетівський буто-щебеневий кар'єр" просило оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 04.08.2015р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівський гранкар'єр" підтримав вимоги касаційної скарги, представники Публічного акціонерного товариства "Шепетівський буто-щебеневий кар'єр" заперечували проти її задоволення. Інші учасники судового процесу уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівський гранкар'єр".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.06.2008р. між Шепетівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шепетівський гранкар'єр" (орендар) укладений договір оренди землі №11, відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження заступника голови РДА від 26.06.2008р. №248/2008 - р надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 44,72 га, яка знаходиться на території Судилківської сільської ради за межами населених пунктів. Договір укладено до 29.05.2013р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Листом №10-05-07/3478 від 12.06.2013р. головне управління Держземагенства у Хмельницькій області на клопотання позивача від 22.05.2013р. про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки надано відповідь, що для підготовки проекту розпорядження голови Хмельницької облдержадміністрації про продовження договору оренди земельної ділянки необхідно надати ряд документів.

23.09.2013р. між Шепетівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Шепетівський буто-щебеневий кар'єр" (орендар) укладений договір оренди землі №2, відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження голови Хмельницької ОДА від 17.09.2013р. №297/2013 - р надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку на території Судилківської сільської ради, яка розташована за межами населених пунктів. В оренду передається земельна ділянка із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення площею 6,1251 га, для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту на території Судилківської сільської ради, яка розташована за межами населеного пункту. Кадастровий номер землі - 6825588500:06:020:0002.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.03.2014р. у справі №822/272/14 за позовом ТОВ "Шепетівський гранкар'єр", третя особа на стороні позивача - управління Держземагенства у Шепетівському районі до Хмельницької ОДА, третя особа на стороні відповідача - ПАТ "Шепетівський буто - щебеневий кар'єр" про визнання незаконним та скасування розпорядження Хмельницької ОДА від 17.09.2013р. №297/2013-р (затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПАТ "Шепетівський буто - щебеневий кар'єр" для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту. Надано в оренду ПАТ "Шепетівський буто-щебеневий кар'єр" земельну ділянку державної власності (кадастровий номер 6825588500:06:020:0002), площею 6,1251га (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), на 49 років, для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, що розташована за межами населених пунктів на території Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області) у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.07.2014р., залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.10.2014р. у справі №822/272/14, вищезазначену постанову Хмельницького окружного адміністративного суду скасовано та прийнято нове рішення, яким визнано незаконним та скасовано розпорядження від 17.09.2013р. №297/2013 - р.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення ст. 203 ЦК України узгоджуються з положеннями ч. 1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі, коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору, оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Так, апеляційна інстанція з огляду на те, що позивач порушив умови договору оренди, відповідно до яких останнє мало звернутися з заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за 30 днів до завершення дії договору (29.04.2013р.), а відповідне клопотання було подано 07.05.2013р., тобто на 8 днів пізніше встановленого договором строку, дійшла до висновку, що ТОВ "Шепетівський гранкар'єр" втратило своє переважне право на продовження договору оренди.

Також апеляційним господарським судом встановлено, що предметом договору оренди №11 від 27.06.2008р. виступала земельна ділянка, яка знаходиться на території Судилківської сільської ради, загальною площею 44,72га, без вказівок на кадастровий номер, із цільовим призначенням - земля промисловості та з метою видобування корисних копалин відповідно до отриманої ліцензії. Водночас, відповідно до договору оренди №2 від 23.09.2013р., предметом цього договору є земельна ділянка, яка знаходиться на території Судилківської сільської ради, загальною площею 6,1251га (кадастровий номер 6825588500:06:020:0002) із цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації будівель та споруд залізничного транспорту.

Апеляційна інстанція, порівнявши предмети зазначених договорів оренди та встановивши, що цільове призначення, площа земельних ділянок, мета використання вищезазначених земельних ділянок - різні, вірно визначилась, що зазначена обставина свідчить про відсутність порушених прав та охоронюваних законом інтересів у ТОВ "Шепетівський гранкар'єр" укладеним спірним договором оренди землі №2 від 23.09.2013р.

Крім того, апеляційний господарський суд взяв до уваги судову практику Європейського суду з прав людини, яка є у національному законодавстві інструментом функціонування Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства України. Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003р. "Stretch проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії", визнання недійсним договору, згідно якого отримане майно від держави та подальше позбавлення цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон є неприпустимим.

Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення господарського суду першої інстанції та дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 10.06.2015р. у справі №924/1991/14 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.06.2015р. у справі №924/1991/14 - залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівський гранкар'єр" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя М.В. Данилова Суддя Л.І. Рогач