Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року Справа № 910/9558/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Енергоринок"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 рокуу справі№ 910/9558/15Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт"доДержавного підприємства "Енергоринок"прозобов'язання вчинити дії

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Авдєєнко В.В. директор,- відповідача:Саква Д.Ю. дов. № 01/44-843Д від 18.12.2015 року, Манзюк О.В. дов. № 01/44-852Д від 18.12.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт" (далі за текстом - ТОВ "Біоенергопродукт") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Енергоринок" (далі за текстом - ДП "Енергоринок") про зобов'язання укласти додаткову угоду до Договору купівлі-продажу електроенергії № 9385/02 від 29.01.2013 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року у справі № 910/9558/15 позовні вимоги задоволено: зобов'язано укласти між ТОВ "Біоенергопродукт" та ДП "Енергоринок" додаткову угоду до договору купівлі продажу електроенергії № 9385/02 від 29.01.2013 року, у наступній редакції:

"1. Додати до Договору додатки щодо геліоелектростанції (СЕС ГЛЕЩАВА-4) в редакції, що додається:

1.1. Додаток № 1 "Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку";

1.2. Додаток № 2 "Однолінійні схеми розташування приладів розрахункового обліку";

1.3. Додаток № 3 "Акти розмежування балансової належності електричних мереж";

1.4. Додаток № 4 "Технічні характеристики комерційних вимірювальних комплексів електроенергії".

2. Додати до Договору додатки щодо геліоелектростанції (СЕС ГЛЕЩАВА-5) в редакції, що додається:

2.1. Додаток № 1 "Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку";

2.2. Додаток № 2 "Однолінійні схеми розташування приладів розрахункового обліку";

2.3. Додаток № 3 "Акти розмежування балансової належності електричних мереж";

2.4. Додаток № 4 "Технічні характеристики комерційних вимірювальних комплексів електроенергії".

3. Всі інші умови Договору залишаються незмінними та Сторони підтверджують свої зобов'язання за ним.

4. Дана додаткова угода складена українською мовою при повному розумінні Сторонами її умов та термінології у двох ідентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із Сторін.

5. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною Договору.

6. Дана додаткова угода набуває чинності з 01 квітня 2015 року."

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ДП "Енергоринок" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року у справі № 910/9558/15 апеляційну скаргу ДП "Енергоринок" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ДП "Енергоринок" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року у справі № 910/9558/15 та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 15 Закону України "Про електроенергетику", Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України, ст. ст. 16, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст. 187, 188 Господарського кодексу України, ст. ст. 42, 43, 5, 11, 27, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 18.01.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Фролова А.М., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга Державного підприємства "Енергоринок" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 28.01.2016 року.

28.01.2016 року в судовому засіданні, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 04.02.2016 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.01.2013 року ДП "Енергоринок" (ДПЕ) та ТОВ "Біоенергопродукт" (ВАД) уклали договір № 9385/02, за умовами якого ВАД зобов'язався продавати, а ДПЕ купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Положеннями п. 2.2. вказаного Договору сторони погодили, що ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ купувати вироблену електроенергію в точках поставки - на межі балансової належності електричних мереж. Точки обліку електричної енергії наведені в Додатку №1 "Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку". В разі змін в схемі обліку, Сторони вносять відповідні зміни до додатків № 1 та № 2 до договору.

Згідно п. 3.1. Договору обсяг фактично проданої та купленої електроенергії визначається згідно з Інструкцією про порядок здійснення розрахунків на ОРЕ України з використанням погодинних даних, отриманих з автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (АСКОЕ), яка охоплює точки обліку згідно з Інструкцією про порядок комерційного обліку електричної енергії.

Відповідно до п. 8.6. Договору, з урахуванням змін внесених додатковими угодами, він вступає в силу з 01.03.2013 року та діє до 31.12.2017 року.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що 27.02.2015 року постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 491 визначено, що розмір місцевої складової СЕС "Глещава-4" та СЕС "Глещава-5" ТОВ "Біоенергопродукт" відповідає встановленому Законом України "Про електроенергетику" розміру.

27.02.2015 року та 27.03.2015 року постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію"" № 492 та № 959 відповідно, позивачу встановлено "зелений" тариф на електричну енергію, вироблену, в тому числі на геліоелектростанціях СЕС "Глещава-4" та СЕС "Глещава-5".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у березні 2015 року, у зв'язку з введенням позивачем в промислову експлуатацію геліоелектростанцій СЕС "Глещава-4" та СЕС "Глещава-5", між позивачем та відповідачем проводилась переписка за допомогою електронної пошти з метою погодження додатків до договору щодо введених в експлуатацію геліоелектростанцій.

26.03.2015 року позивачем направлено на адресу відповідача додаткову угоду до Договору разом з додатками по геліоелектростанціям СЕС "Глещава-4" та СЕС "Глещава-5" із зазначенням дати набуття чинності даної угоди - з 01.04.2015 року, що підтверджується копією конверта кур'єрської служби № 692076, однак відповідач ухилився від підписання вказаної додаткової угоди, повідомивши позивача про наявність у текстах додатків підчисток у прізвищі керівника та вказавши на необхідність надсилання додаткової угоди без зазначення дати набрання угодою чинності, у зв'язку з невизначеністю дати погодження вказаної угоди керівництвом відповідача.

Листом від 03.04.2015 року позивачем було направлено додатки до додаткової угоди з урахуванням зауважень відповідача, проте останній листом № 01/46-4748 від 20.04.2015 року повернув позивачу додаткову угоду та додатки без підпису, зазначивши, що ДП "Енергоринок" буде мати можливість підписати додаткову угоду, після надання належним чином оформленого примірника угоди, зокрема без зазначення дати чинності, яку буде проставлено після підписання додаткової угоди сторонами та проведення реєстрації в ДП "Енергоринок".

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Біоенергопродукт" суди попередніх інстанцій виходили з того, що відмова відповідача від підписання додаткової угоди носила суто формальний характер, а з істотними умовами, які були попередньо виконані позивачем, відповідач був обізнаний завчасно, про що свідчить переписка між позивачем та відповідачем.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що умови запропонованої позивачем додаткової угоди відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема позивачем проведено всі, передбачені Законом України "Про електроенергетику" та Інструкцією про порядок комерційного обліку електричної енергії дії та надано відповідачу необхідні документи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки у справі судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Закон України "Про електроенергетику" визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Аналіз вказаного Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням.

Згідно ст. 3 Закону України "Про електроенергетику" відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами ч. 1 ст. 15 Закону України "Про електроенергетику" купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Свобода договору, закріплена у ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною.

У тих випадках, коли актом цивільного законодавства передбачена обов'язковість положень цього акта для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень (ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України). Так, ст. 15 Закону України "Про електроенергетику" передбачає існування оптових ринків електричної енергії в Україні, а функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

У разі такої відмови, виходячи з положень ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20, 640, 642, 643 Цивільного кодексу України виконавець послуг вправі звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 6 Цивільного кодексу України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій зобов'язали укласти між ТОВ "Біоенергопродукт" та ДП "Енергоринок" додаткову угоду до договору купівлі продажу електроенергії № 9385/02 від 29.01.2013 року.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).

Разом з тим виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20 Цивільного кодексу України) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання покупцем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору, передбаченого Законом, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 року у справі № 6-110цс12.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано приписів наведених норм права стосовно способу захисту порушеного права, у зв'язку чим суди прийшли до передчасних висновоків у справі.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що предметом спору є зобов'язання укласти додаткову угоду, суть якої полягає в погодженні додатків стосовно переліку місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку; схем розташування приладів розрахункового обліку; розмежувань балансової належності електричних мереж; технічних характеристик комерційних вимірювальних комплексів електроенергії.

Згідно п. 5 спірної додаткової угоди дана додаткова угода є невід'ємною частиною Договору.

За приписами ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В той же час, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Біоенергопродукт" про зобов'язання укласти додаткову угоду, суть якої полягає в погодженні додатків, суди попередніх інстанцій не дослідили самих додатків та не залучили їх до матеріалів справи, які фактично і є предметом розгляду та згідно самої спірної додаткової угоди є невід'ємною частиною Договору.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція обмежена в праві встановлення обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення положень ст. 43 ГПК України не було всебічно, в повному обсязі та об'єктивно розглянуто всі обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга Державного підприємства "Енергоринок" на рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року у справі № 910/9558/15 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року у справі № 910/9558/15 скасувати.

3. Матеріали справи № 910/9558/15 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко