Постанова ВГСУ від 04.02.2016 року у справі №904/7444/15

Друк

Пошук

244

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 04.02.2016 року у справі №904/7444/15

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року Справа № 904/7444/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Дроботової Т.Б.розглянувши у судовому засіданні за участю представників: позивача: Волосожар Г.В. - дов. від 01.01.16, відповідача: Ремез К.І. - дов. від 17.11.15,

касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від01.12.15у справі№904/7444/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовом Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукрмеханіка" простягнення 278400 грн. Приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукрмеханіка" 278400 грн. неустойки. В обґрунтування позову, позивач посилався на порушення відповідачем зобов'язань за договором №КЗГО/84-14П від 14.03.14 щодо поставки в обумовлені договором строки ресурсів, що згідно з пунктом 7.3 договору є підставою для стягнення з останнього спірної суми штрафу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.15 (суддя Соловйова А.Є.) в позові відмовлено. Господарський суд виходив з відсутності підстав для стягнення з відповідача штрафу за порушення строків поставки, позаяк за умовами договору від 14.03.14, специфікації №10 від 20.01.15 із доповненнями виготовлення і поставка редукторів здійснюється після сплати позивачем 600000 грн., проте ця сума позивачем сплачена не була. Отже, як установив суд, строк поставки спірних ресурсів не настав. Суд також установив, що зміни у спірний договір щодо уточнення суми, яка підлягала сплаті позивачем, у порядку визначеному таким договором, сторонами не вносилися.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.15 (судді: Пархоменко Н.В., Чередко А.Є., Широбокова Л.П.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаржник посилається на порушення судами приписів статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 42, 32, 33 Господарського процесуального кодексу України. Товариство наголошує на невірній, на його думку, оцінці судами доказів у справі, зокрема, листа від 06.04.15 №06/04-1, та невірно встановлених обставинах справи. При цьому, скаржник вказує на те, що сума сплати за договором була змінена, і це відображено у акті звірки взаємних розрахунків; що він перерахував кошти за продукцію, проте відповідач свої договірні зобов'язанні з поставки ресурсів не виконав, а тому повинен сплатити заявлену до стягнення суму штрафу.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 14.03.14 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Росукрмеханіка" - постачальником і Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" - покупцем був укладений договір №КЗГО/84-14П. За умовами цього договору постачальник зобов'язався передати, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити матеріали (ресурси) на умовах, передбачених договором. Кількість, номенклатура ресурсів вказуються в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною (пункти 1.1, 2.1 договору). Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що постачання ресурсів здійснюється видами транспорту зазначеними в специфікаціях. Постачальник зобов'язується поставити ресурси на умовах поставки, зазначених у специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року. Терміни постачання ресурсів вказуються в специфікаціях. У разі постачання ресурсів згідно з графіком - графік оформлюється як додаток до цього контракту, який є його невід'ємною частиною. Відповідальність сторін визначена у розділі 7 договору. Зокрема, за порушення строків поставки ресурсів передбачена відповідальність у вигляді стягнення неустойки. Строк дії договору сторонами визначений до 31.12.18 (пункт 10.5 договору). Господарські суди також установили, що 20.01.15 позивач і відповідач узгодили та підписали специфікацію №10 до спірного договору №КЗГО/84-14П від 14.03.14. Цією специфікацією сторони погодили, що постачальник поставляє покупцеві редуктори у кількості 2 штук, загальною вартістю 3 480 000 грн., з терміном поставки - упродовж 90 календарних днів починаючи з 05.02.15, але не пізніше 06.05.15, на умовах оплати - упродовж 60 календарних днів з моменту поставки. Разом з тим, доповненням до вказаної специфікації від 20.01.15 сторони визначили, що покупець сплачує 600000 грн., з урахуванням ПДВ, за специфікаціями №1, №2, №3, №9 в строк до 27.02.15 (пункт 1). В свою чергу, постачальник зобов'язався відкрити замовлення на виготовлення редукторів згідно зі специфікацією №10 від 20.01.15, починаючи з 05.02.15, але у разі несплати зазначеної у пункті 1 суми, термін виготовлення та поставки редукторів за специфікацією №10 відкладається на строк, на який було прострочено оплату сум, зазначених у пункті 1 цього доповнення. Господарські суди установили, що строк виготовлення і поставки редукторів за умовами спірного договору ставиться в залежність від перерахування позивачем відповідачеві грошових коштів у сумі 600000 грн. При цьому, суди установили, що зміни у спірний договір і специфікацію стосовно уточнення (зміни) суми, яка підлягала сплаті позивачем, у порядку визначеному умовами договору, сторонами не вносилися. Суди попередніх інстанцій установили, що зазначені кошти позивачем у повному обсязі не були перераховані. Отже, як установили суди, строк виготовлення та поставки спірних ресурсів не настав, що унеможливлює висновок про порушення відповідачем умов договору в частині недотримання строків поставки редукторів. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукрмеханіка" 278400 грн. неустойки за прострочення поставки продукції за спірним договором. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість цих вимог. Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана норма кореспондує з приписами статті 712 Цивільного кодексу України. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України). Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору, господарські суди установили, що сторони у договорі (специфікація №10) погодили, що строк виготовлення і поставки спірних редукторів ставиться в залежність від сплати позивачем відповідачеві коштів у сумі 600000 грн.; що у разі несплати таких строк виготовлення та поставки редукторів відкладається на строк, на який було прострочено оплату. Суди також установили, з підтвердженням матеріалами справи, що вказана сума не змінювалася сторонами і відповідні зміни (доповнення) у спірний договір ними не вносилися; що позивачем не були належно виконані свої договірні зобов'язання; визначена договором сума коштів була сплачена лише частково. Отже, як установили суди, строк виготовлення і поставки спірних редукторів не настав, що унеможливлює висновок про прострочення виконання відповідачем такого зобов'язання. Враховуючи викладене та установлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки за порушення строків поставки. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Довід скаржника про те, що сума, яка підлягала перерахуванню відповідачеві, була зменшена згідно з актом звірки розрахунків від 20.01.15, не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки він оцінювався судами та був відхилений ними. Як вже зазначалося, і це установили суди, зміни у спірний договір, у порядку визначеному його умовами, щодо суми, котра підлягала перерахуванню позивачем для виготовлення і поставки спірної продукції, сторонами не вносилися; вказаний акт звірки є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості і фіксує стан розрахунків між сторонами та не змінює закріплені в договорі і специфікації домовленості сторін. Інші доводи касаційної скарги теж визнаються неспроможними, оскільки не спростовують встановленого судами та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги.