Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року Справа № 910/12352/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 р.та на ухвалугосподарського суду міста Києва від 28.11.2013 р.у справі№ 910/12352/13 господарського суду міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" (надалі - ТОВ "Практика")доПублічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (надалі - ПАТ "Кредитпромбанк")третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Калума Холдінгз Лімітед (Kalouma Holdings Limited)пророзірвання договору, стягнення коштів у розмірі 217 391 416,06 грн. та звернення стягнення на майно за участю представників: від позивача- Бабенко Ю.С., дов. від 15.01.2015 р.від відповідача- Пухта А.О., дов. № 285 від 30.09.2014 р.від третьої особи- не з'явилися В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року ТОВ "Практика" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Кредитпромбанк" про розірвання договору, стягнення коштів у розмірі 217 391 416,06 грн. та звернення стягнення на майно.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.11.2013 р. (головуючий суддя Полякова К.В., судді: Босий В.П., Нечай О.В.) провадження у справі № 910/12352/13 зупинено до вирішення по суті пов'язаної із нею справи № 910/11994/13 за позовом ПАТ "Кредитпромбанк" до ТОВ "Практика" про визнання недійсними договорів та стягнення грошових коштів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 р. (головуючий суддя Суховий В.Г., судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.) заяву ТОВ "Практика" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ПАТ "Кредитпромбанк" та заборони відчужувати належне йому рухоме та нерухоме майно, майнові права в межах розміру позовних вимог - відхилено; ухвалу господарського суду міста Києва від 28.11.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими постановою та ухвалою в частині зупинення провадження у даній справі, ТОВ "Практика" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати до господарського суду першої інстанції для розгляду по суті, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм процесуального права.

Також, заявник касаційної скарги просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові рахунки ПАТ "Кредитпромбанк" в межах розміру позовних вимог, а саме - 243 232 204 грн., суми судових витрат на момент подання позову, що включає судовий збір за подання позову в розмірі 68 820 грн. та судового збору за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову в розмірі 1 720,50 грн., усього 243 302 744,50 грн.; заборони ПАТ "Кредитпромбанк" у будь-який спосіб відчужувати (в тому числі укладати правочини, які в подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження) належне йому рухоме та нерухоме майно, у тому числі майнові права ПАТ "Кредитпромбанк" за будь-якими договорами та іншими правочинами, стороною яких є ПАТ "Кредитпромбанк" у межах розміру позовних вимог, а саме 243 232 204 грн., суми судових витрат на момент подання позову, що включає судовий збір за подання позову в розмірі 68 820 грн. та судового збору за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову в розмірі 1 720,50 грн., усього 243 302 744,50 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій було з'ясовано, що звертаючись до суду з вказаним позовом, ТОВ "Практика" посилалося на ухилення ПАТ "Кредитпромбанк" від виконання обов'язків, взятих на себе на підставі договору № 0052/ДС-49.8.1.1-10 строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента від 05.07.2010 р., укладеного між ТОВ "Практика" та ПАТ "Кредитпромбанк". Оскільки ПАТ "Кредитпромбанк", в порушення умов зазначеного договору та положень чинного законодавства України, не здійснює сплату процентів у визначений договором строк, позивач просив розірвати договір № 0052/ДС-49.8.1.1-10 строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента від 05.07.2010 р. у зв'язку з істотним порушенням відповідачем зобов'язань, стягнути з відповідача суму вкладу у розмірі 210 956 000 грн., невиплачені проценти за договором в розмірі 21 326 785 грн., пеню за простроченими процентами в розмірі 438 270 грн., пеню за простроченим основним боргом у розмірі 8 576 951 грн., 3 % річних на прострочення процентів у розмірі 93 159 грн., 3 % річних на прострочення основного боргу в розмірі 1 837 918 грн., інфляційні втрати по процентам у розмірі 3 121 грн., а разом стягнути 243 232 204 грн. та судовий збір, а також звернути стягнення на майно відповідача в сумі 243 232 204 грн. (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до господарського суду було надано клопотання про зупинення провадження у справі, обґрунтовуючи його тим, що в провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/11994/13 за позовом ПАТ "Кредитпромбанк" до ТОВ "Практика" про визнання недійсними договорів, в тому числі, і договору строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи - резидента № 0052/ДС-49.8.1.1-10 від 05.07.2010 р., який є підставою позову у даній справі, та стягнення грошових коштів.

Місцевий та апеляційний господарські суди, зупиняючи провадження у даній справі № 910/12352/13 з підстав передбачених ч. 1 ст. 79 ГПК України, дійшли висновку, що справа № 910/12352/13 та справа № 910/11994/13 є пов'язаними між собою, з огляду на що справа № 910/12352/13 про розірвання договору № 0052/ДС-49.8.1.1-10 строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента від 05.07.2010 р. не може бути розглянута до розгляду справи № 910/11994/13 про визнання договорів недійсними, в тому числі і спірного договору № 0052/ДС-49.8.1.1-10 строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента від 05.07.2010 р.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Як роз'яснено в п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Таким чином, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку зазначає: як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншім судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншім судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Дослідивши зміст описової, мотивувальної та резолютивної частини оскаржуваних ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду про зупинення провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку, що дані судові акти відповідають вищенаведеним вимогам процесуального законодавства.

Так, судами попередніх інстанцій з'ясовано і це підтверджується матеріалами справи, що позовні вимоги у справі № 910/12352/13 ґрунтуються на неналежному виконанні ПАТ "Кредитпромбанк" умов договору строкового банківського вкладу.

Підставою зупинення провадження у справі господарські суди визнали наявність на розгляді господарського суду міста Києва іншої справи № 910/11994/13 про визнання недійсними договорів, в тому числі, і спірного договору строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи - резидента № 0052/ДС-49.8.1.1-10 від 05.07.2010 р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін ухвали місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі, а також і сама ухвала суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають залишенню без змін.

Крім того, звертаючись з відповідною касаційною скаргою, ТОВ "Практика" просило суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові рахунки ПАТ "Кредитпромбанк" в межах розміру позовних вимог, а саме - 243 232 204 грн., суми судових витрат на момент подання позову, що включає судовий збір за подання позову в розмірі 68 820 грн. та судового збору за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову в розмірі 1 720,50 грн., усього 243 302 744,50 грн.; заборони ПАТ "Кредитпромбанк" у будь-який спосіб відчужувати (в тому числі укладати правочини, які в подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження) належне йому рухоме та нерухоме майно, у тому числі майнові права ПАТ "Кредитпромбанк" за будь-якими договорами та іншими правочинами, стороною яких є ПАТ "Кредитпромбанк" у межах розміру позовних вимог, а саме 243 232 204 грн., суми судових витрат на момент подання позову, що включає судовий збір за подання позову в розмірі 68 820 грн. та судового збору за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову в розмірі 1 720,50 грн., усього 243 302 744,50 грн.

Обґрунтовуючи підстави для забезпечення позову у даній справі, ТОВ "Практика" посилалося на те, що відповідач до вирішення спору по суті має можливість та намір реалізувати належне йому майно, що призведе до унеможливлення та утруднення виконання рішення в майбутньому, чим буде завдана значна шкода майновим інтересам позивача. Крім того, скаржник зазначив, що ПАТ "Кредитпромбанк" має можливість вільного розпорядження грошовими коштами та може безперешкодно вчинити дії з зазначеними грошовими коштами, що в подальшому унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог позивача.

За змістом ст. ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Про забезпечення позову виноситься ухвала, яку може бути оскаржено в установленому порядку.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до абз. 2 п. 3 зазначеної постанови, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як роз'яснено п. 2 вищевказаної постанови, забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови в апеляційному або у касаційному порядку.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що в заяві ТОВ "Практика" не наведено обставин, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, а саме, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що в задоволенні заяви ТОВ "Практика" про вжиття заходів до забезпечення позову слід відмовити.

Згідно зі ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням, зокрема, вимог процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11113 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 р. та ухвалу господарського суду міста Києва від 28.11.2013 р. у справі № 910/12352/13 залишити без змін.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Суддя С.С. Самусенко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков