Історія справи

Постанова ВГСУ від 03.02.2026 року у справі №295/9854/24
Постанова ВГСУ від 03.02.2026 року у справі №295/9854/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 295/9854/24

провадження № 51-2952км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 24 вересня 2024 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року в кримінальному провадженні № 12024060400001383 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця м. Житомира,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами обставини

За вироком Богунського районного суду м. Житомира від 24 вересня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

Стягнуто процесуальні витрати та вирішено долю речових доказів.

Суд першої інстанції установив, що ОСОБА_7 06 травня 2024 року в м. Житомирі впродовж доби, за обставин детально викладених у вироку, в умовах воєнного стану вчинив кілька епізодів розбійних нападів за наступних обставин.

О 09:00 біля будинку АДРЕСА_1 підійшов до потерпілого ОСОБА_8 та завдав йому 4 ударів дерев`яною палицею по правій частині тазу, після чого забрав у нього окуляри для зору і почав тікати до Житнього ринку. Коли ОСОБА_8 почав його переслідувати щоб забрати окуляри, ОСОБА_7 у провулку 2-му Житньому, 5 з метою утримати це майно при собі дістав з кишені штанів ніж та став ним погрожувати потерпілому, який сприйняв цю погрозу як реальну для свого життя та здоров`я, після чого заволодів окулярами потерпілого «Level 1608SC3» вартістю 347, 99 грн.

Близько 09:20 біля будинку № 1 на вул. Гоголівській ОСОБА_7 почав безпричинно штовхати потерпілого ОСОБА_9 і вихопив у нього з рук мобільний телефон «Apple Iphone 11 pro max», а після спроби потерпілого його зупинити ОСОБА_7 , намагаючись утримати телефон, дістав з кишені штанів ніж та став погрожувати ним ОСОБА_9 , який сприйняв цю погрозу як реальну для свого життя та здоров`я, після чого засуджений заволодів мобільним телефоном потерпілого вартістю 9095 грн.

Приблизно о 19:30 ОСОБА_7 поблизу будинку № 28 на вул. Домбровського вихопив з рук потерпілого ОСОБА_10 пакет з речами, а коли той спробував його зупинити, дістав з кишені штанів ніж та з метою утримати майно став погрожувати ним потерпілому, який сприйняв цю погрозу як реальну для свого життя та здоров`я, після чого ОСОБА_7 заволодів майном потерпілого - ноутбуком «ProLine Prowise» із зарядним пристроєм, загальною вартістю 4515 грн.

При перегляді вироку за апеляційною скаргою сторони захисту Житомирський апеляційний суд ухвалою від 30 квітня 2025 року залишив це рішення без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У поданій касаційній скарзі захисник просить змінити оскаржувані судові рішення через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, перекваліфікувати його дії з ч. 4 на ч. 1 ст. 187 КК і призначити покарання наближене до мінімальної межі, передбаченої цією нормою, та на підставі ст. 75 КК звільнити від відбування покарання з випробуванням.

На переконання захисника, дії ОСОБА_7 неправильно кваліфіковані судом за ч. 4 ст. 187 КК за кваліфікуючою ознакою «розбій вчинений в умовах воєнного стану», оскільки на території м. Житомира та Житомирської області не ведуться активні бойові дії, відсутня реальна загроза життю та здоров`ю громадян, а тому вважає, що дії останнього підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 187 КК.

З урахуванням цього стверджує, що вказані вирок та ухвала не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Позиція учасників у суді касаційної інстанції

У судовому засіданні захисник підтримала вимоги касаційної скарги.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги і просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.

Засуджений ОСОБА_7 був повідомлений про касаційний розгляд справи і заяви про участь у судовому засіданні на адресу Верховного Суду не подавав.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку про таке.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновки судів обох інстанцій у судових рішеннях про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину в касаційній скарзі захисником не оскаржуються і під сумнів не ставляться.

Тому при перевірці доводів, наведених захисником у скарзі, суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

При перевірці доводів касаційної скарги Суд звертає увагу сторони захисту на те, що загальновідомим є той факт, що в зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації в Україні з 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду в постанові від 15.01.2024 (справа № 722/594/22, провадження № 51-3186кмо22) зробила наступний висновок: «Верховна Рада України 03 березня 2022 року прийняла Закон України № 2117-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» (далі - Закон № 2117-IX), яким внесла зміни до частини четвертої статей 185-187, 189 та 191 КК однакового змісту доповнивши їх кваліфікуючою ознакою цих злочинів «вчинення в умовах воєнного або надзвичайного стану». Починаючи з 07.03.2022 (після набрання чинності Законом № 2117-IX) вчинення в умовах воєнного стану кримінальних правопорушень, передбачених статями 185-187, 189 та 191 КК кваліфікується за ч. 4 цих статей.

Вчинення вказаних кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану законодавець врахував як чинник, який суттєво підвищує суспільну небезпеку будь-якого правопорушення вчиненого в умовах такого стану, що обумовлює кваліфікацію вчиненого за частиною 4 відповідної статті Кримінального кодексу.

Таким чином, вказані дії ОСОБА_7 були кваліфіковані судом за ч. 4 ст. 187 КК з урахуванням вимог кримінального закону.

Що стосується доводів захисника про суворість покарання призначеного ОСОБА_7 , то в цій частині Суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 50 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання нових злочинів. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Санкція ч. 4 ст. 187 КК за вчинення цього злочину передбачає безальтернативне покарання - у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна.

Відповідно до приписів ст. 69 КК, за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

За правилами ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч. 3 ст. 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При призначенні покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, обставини вчинення правопорушення (три епізоди впродовж одного дня), дані про його особу - молодий вік, в порядку ст. 89 КК не судимий, перебуває на обліку у лікаря психіатра, характеризується негативно, а також те, що останній визнав свою вину в судовому засіданні лише після дослідження всіх доказів у кримінальному провадженні.

Ураховуючи зазначене та зважаючи на відсутність у справі обставин, які обтяжують покарання, місцевий суд призначив засудженому покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією кримінального закону за вчинений ним злочин, одночасно вказавши на відсутність у справі підстав для застосування положень статей 69 та 75 КК.

При перегляді вироку за апеляційною скаргою захисника суд апеляційної інстанції ретельно перевірив наведені в ній доводи та обґрунтовано їх відхилив зазначивши у своїй ухвалі відповідні мотиви для прийняття такого рішення, з посиланням на відповідні норми кримінального та кримінального процесуального законів.

Доводи касаційної скарги захисника не містять у собі аргументів, які б не були враховані судами обох інстанцій при розгляді цього кримінального провадження та могли поставили під сумнів законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є належним чином обґрунтованими та вмотивованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК, у них зазначено відповідні підстави та положення закону, якими керувалися ці суди при ухваленні своїх рішень.

Під час їх перевірки судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які можуть бути підставами для їхньої зміни чи скасування.

З урахуванням наведеного підстав для задоволення касаційної скарги захисника Суд не вбачає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Залишити без задоволення касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 24 вересня 2024 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_7 без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3