Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 910/5793/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргидержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.09.2015р. у справі господарського суду№910/5793/15-г міста Києваза позовомдержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Поліс"про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення збитків у розмірі 321 393,35грн. пр. Алімов Д.В. - дов. №232 від 18.06.15р. не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Поліс" про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у сумі 321393,35грн., спричинених внаслідок завищення вартості підрядних робіт за укладеним між сторонами договору підряду №133/01-11 від 27.06.2011р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2015р. (суддя Демидов В.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015р. (судді Хрипун О.О., Власов Ю.Л., Станік С.Р.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову по справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 27.06.2011р. між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір №133/01-11, відповідно до якого виконавець зобов'язався у 2011 році поставити замовнику товари, зазначені у специфікаціях (Додаток №1 до договору), виконати роботи, пов'язані з поставкою товарів та зазначені в завданні замовника, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити такі товари та роботи.

Договір укладено відповідно до конкурсної пропозиції виконавця, яку результатом проведення процедури відкритих торгів було акцептовано замовником 26.05.2011р.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що номенклатура, асортимент, одиниця виміру співвідношення за видами, марками, типами, склад робіт, їх обсяг та вимоги до виконання (детальний опис, в тому числі технічні характеристики) зазначені у специфікації (Додаток №1 до договору), Зведеному кошторисі (Додаток №2 до договору) відповідно.

В розділі 3 сторони передбачили, що ціна договору становить 2440320,00грн., у тому числі ПДВ у розмірі 406720,00грн. Ціна договору визначена з урахуванням транспортування товарів виконавцем та виконання ним робіт, пов'язаних із поставкою товарів, та зазначена у Додатку №1 до договору та Зведеному кошторисі.

Ціна робіт відповідно до Зведеного кошторису становить 683520,00грн., в тому числі ПДВ у розмірі 113920,00грн.

Судами встановлено, що договір, Специфікація та Зведений кошторис підписані уповноваженими представниками сторін.

На виконання умов договору відповідачем поставлено товар та виконано передбачені Зведеним кошторисом роботи, про що сторонами складені та підписані акти форми КБ-2в щодо приймання виконаних будівельних робіт, які судами визнані належними доказами.

Проте, за результатами проведеної Державною фінансовою інспекцією України ревізією фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.07.2011р. по 30.06.2013р. встановлене завищення вартості виконаних відповідачем підрядних робіт за укладеним сторонами у справі договором підряду №133/01-11 від 27.06.2011р. на загальну суму 321393,35грн. (оплата не передбачених договором пусконалагоджувальних робіт, безпідставне включення підвищувального коефіцієнту трудовитрат).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2014 у справі №826/21004/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014р., відмовлено у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "НЕК "Укренерго" до Державної фінансової інспекції України, третя особа ТОВ "Прайм-Поліс", про визнання протиправною та скасування вимоги Державної фінансової інспекції України від 25.11.2013р. №05-14/1914 про усунення виявлених порушень.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанції виходили з того, що відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 844 ЦК України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків. У відповідності з приписами ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Враховуючи предмет спору, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання.

Тобто, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не доведено факту понесенння ним додаткових, не передбачених договором витрат, що перевищують суму договору, з вини відповідача і за відсутності погодження позивача з такими витратами.

Також, судами були відхилені доводи позивача про те, що підставою для повернення коштів є висновки за результатами ревізії, проведеної Державною фінансовою інспекцією України, про завищення вартості здійснених відповідачем підрядних робіт, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати. У той же час виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно із п.3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006р. №550 акт ревізії - документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

Відповідно до п.50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, в тому числі, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" передбачено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується. Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013р. у справі №5006/18/13/2012.

Обґрунтовуючи свої доводи позивач зазначав, що через неправомірне завищення вартості робіт, що було виявлено під час здійснення перевірки Державної фінансової інспекцією України, у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати збитки позивачу в розмірі 321393,35грн.

При цьому, позивач не заперечує, що відповідачем своєчасно та належним чином виконані роботи за договором, що не перевищує обумовлену сторонами ціну договору. Дані роботи були прийняті позивачем без зауважень, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, підписаними та скріпленими печатками сторін без заперечень та зауважень.

Отже, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди дійшли правомірного висновку, що позивачем не доведено наявності факту завдання збитків протиправними діями відповідача.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015р. у справі №910/5793/15-г господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова