Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року Справа № 922/3097/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р.у справі Господарського суду№ 922/3097/13 Харківської областіза позовомПрокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської радидо треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" 1) Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, 2) Департамент містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради, 3) Державна податкова інспекція в Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходівпростягнення коштів в розмірі 178 374,43 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Боднарчук В.М., посв. № 023013 від 22.11.2013 р.; позивача: не з'явились;відповідача: Пухта А.О., дов. № 696 від 24.09.2013 р.; третьої особи-1: не з'явились; третьої особи-2: не з'явились; третьої особи-3: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 р. прокурор Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - Рада) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (далі - Товариство) 178 374,43 грн. збитків у формі упущеної вигоди за використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 43-Б.

Позовні вимоги прокурор, посилаючись на норми Конституції України Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) Земельного кодексу України (далі - ЗК України) Господарського кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", обґрунтовував тим, що Товариство без належним чином оформлених правовстановлюючих документів, безоплатно використовує земельну ділянку площею 0,0263 га для експлуатації та обслуговування належної йому на праві власності нежитлової будівлі (приміщення банку). Вказані обставини стали підставою для на нарахування збитків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 "Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" та рішення Харківської міської ради від 24.06.2009 р. № 130/09, яким затверджено Порядок визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю, які підлягають стягненню в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.11.2013 р. (колегія суддів: Аюпова Р.М., Бринцев О.В., Шатерніков М.І.) позов прокурора задоволено частково, стягнуто з Товариства на користь Ради 130 445,75 грн. збитків. У задоволені решти позовних вимог прокурора відмовлено.

Вказане рішення прийнято з мотивів, викладених прокурором у позовній заяві. При цьому, оскільки в процесі розгляду справи судом було встановлено, що розмір займаної Товариством земельної ділянки складає лише 198,8 кв. м., Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради (далі - Департамент) на вимогу суду було здійснено перерахунок розміру збитків, який покладено в основу часткового задоволення позову.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. (колегія суддів: Камишева Л.М., Ільїн О.В., Черленяк М.І.) рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2013 р. скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Вказану постанову мотивовано відсутністю вини Товариства у заподіянні збитків, оскільки останнім вживалися усі необхідні дії щодо оформлення прав на землю, недоведеністю вжиття Радою заходів, спрямованих на уникнення збитків, а також, неправомірністю часткового задоволення позову на підставі неналежного доказу - здійсненого Департаментом перерахунку розміру збитків, який є приблизним та не пройшов встановленої законодавством та рішенням Ради від 24.06.2009 р. № 130/09 процедури затвердження.

Рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2013 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Рада обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. 144 Конституції України, ст. ст. 125 126 152 156 ЗК України, ст. ст. 22 1166 ЦК України, ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також, окремі положення Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 та Порядку визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю, затвердженого рішенням Ради від 24.06.2009 р. № 130/09.

Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Ради, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. - без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Ради не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- на підставі договору купівлі-продажу № 453 від 29.04.2009 р., укладеного з Представництвом "Сейслі Інвестментс Лімітед", Товариство набуло у власність нежитлову будівлю по пр. Леніна, 43-Б у м. Харкові, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП "Харківське міське БТІ" від 30.06.2009 р. № 23157844;

- для експлуатації та обслуговування вказаної нежитлової будівлі (приміщення банку) Товариство використовує земельну ділянку, право користування якою належним чином не оформлено, чим порушено вимоги ст.ст. 125 126 ЗК України, що підтверджується актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 13.12.2012 р. № 4058/12, складеного уповноваженими посадовими особами Управління земельних відносин Харківської міської ради;

- 12.12.2012 р. Управлінням земельних відносин Харківської міської ради на адресу Товариства направлено лист № 14366/0/84-12 про запрошення керівництва останнього на засідання комісії по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам;

- з підстав використання Товариством земельної ділянки без правовстановлюючих документів, комісією для визначення збитків власникам землі та землекористувачам 20.12.2012 р. було складено Акт визначення збитків № 319, згідно якого неодержаний Радою дохід за використання Товариством земельної ділянки площею 0,0263 га по пр. Леніна, 43-Б у м. Харкові складає 178 374,43 грн. Вказаний Акт затверджено рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.12.2012 р. № 861;

- 10.01.2013 р. на адресу Товариства Управлінням земельних відносин Харківської міської ради було направлено повідомлення № 320/0/84-13 про добровільне відшкодування збитків, шляхом укладення відповідного договору. Вимоги, викладені у повідомленні, не були врегульовані у досудовому порядку, що стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Ради до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

В силу п. "г" ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначені статтею 156 ЗК України, за приписами п. "д" ч. 1 якої визначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За приписами статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють у тому числі громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для визначення розміру таких збитків постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок), у відповідності до якого, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (п. 1 Порядку). Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. (п. 2 Порядку). Відшкодуванню підлягають: збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (абз. 7 п. 3 Порядку).

В силу п. 5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.

Окрім того, рішенням Ради від 24.06.2009 р. № 130/09 затверджено порядок визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю, який є нормативним актом органу місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 3 цього порядку, встановлена єдина процедура відшкодування збитків, заподіяних Раді внаслідок порушення вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що загальна площа земельної ділянки під нежитловою будівлею по пр. Леніна, 43-Б у м. Харкові складає 198,8 кв.м., а не 0,0263 га, відповідної до якої здійснювався розрахунок збитків у Акті визначення збитків від 20.12.2012 р. № 319, що підтверджується актом огляду земельної ділянки (попереднє обстеження) від 16.09.2013 р., складеним головним спеціалістом відділу контролю за використанням земель Департаменту Урюпіним В.С. (т. 2 а.с. 35-37) та технічним паспортом на нежитлову будівлю літ. "А-4" по пр. Леніна, 43-Б у м. Харкові (т. 1, а.с. 170-179).

На вимогу місцевого господарського суду, Департаментом було проведено перерозрахунок розміру збитків, завданих територіальній громаді м. Харкова за використання земельної ділянки по пр. Леніна, 43-Б у м. Харкові, розрахований з урахуванням розміру фактично займаної площі земельної ділянки, що становить 198,8 кв. м. та дорівнює площі будівлі по першому поверху. Згідно зазначеного розрахунку сума збитків за розрахунковий період склала 130 445,75 грн.

Як вже частково зазначалось вище новий розрахунок розміру збитків було покладено в основу часткового задоволення позову місцевим господарським судом.

Між тим, з таким висновком місцевого господарського суду обґрунтовано не погодився господарський суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 3.7. постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою "Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи проведений Департаментом новий розрахунок розміру збитків не було затверджено за процедурою, передбаченою як Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284, так і порядком, встановленим рішенням Ради від 24.06.2009 р. № 130/09, яке в силу ст. 144 Конституції України є обов'язковим до виконання.

Окрім того, апеляційним господарським судом встановлено, що вказаний розрахунок не є остаточним та підлягає уточненню за результатами проведення комплексу геодезичних та землевпорядних робіт, вивчення додаткових відомостей та документів щодо сплати за користування земельною ділянкою, про що прямо зазначено у ньому.

Апеляційним господарським судом цілком обґрунтовано вказано про те, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях і вказаний розрахунок не може бути підставою для стягнення збитків у розмірі 130 445,75 грн.

За приписами ч. 1 ст. 33, ст. 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин справи, з урахування вищенаведених положень законодавства та роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, колегія суддів погоджується із правовою позицією господарського суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог прокурора про стягнення з Товариства на користь Ради 178 374,43 грн. збитків у формі упущеної вигоди.

Доводи касаційної скарги Ради зазначеного вище не спростовують. Більшість викладених у ній посилань зводяться до того, що господарським судом апеляційної інстанції надано невірну оцінку окремим доказам у справі, проте ці доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 1115 та 1117 ГПК України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Разом із тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне окремо зазначити, що у разі затвердження у встановленому законодавством порядку нового розрахунку розміру збитків, Рада не позбавлена права повторно звернутись до суду з іншим позовом про їх стягнення.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Ради зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. у справі № 922/3097/13 Господарського суду Харківської області - без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський