Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року Справа № 912/3440/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 р.та на рішеннягосподарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 р.у справі№ 912/3440/14 господарського суду Кіровоградської областіза позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України")доКомунального підприємства "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" (надалі - КП "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі")простягнення 88 492,07 грн.за участю представників: від позивача - не з'явилися від відповідача- не з'явилися В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до КП "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" та просило суд стягнути з останнього 46 788,51 грн. основного боргу, 7 114,85 грн. інфляційних втрат, 6 477,21 грн. 3 % річних, 28 111,50 грн. пені.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 р. (суддя Кабакова В.Г.) позов задоволено частково, припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 46 788,51 грн.; стягнуто з КП "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пеню у сумі 13 743,38 грн., 3 % річних у розмірі 6 322,52 грн., збитки від інфляції у розмірі 5 871,28 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмолено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 р. (головуючий суддя Пархоменко Н.В., судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є) рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати їх в частині відмови у стягненні 13 743,38 грн. пені, в цій частині прийняти нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 13 743,38 грн. пені, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.05.2015 р. касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 02.06.2015 р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28.12.2012 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" (покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 13/3586-БО-18 (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. газ обсягом до 575,0 тис. м3, у тому числі: у січні - 120,0 тис. м3, у лютому - 95,0 тис. м3, у березні - 90,0 тис. м3, у квітні - 25,0 тис. м3, у жовтні - 45,0 тис. м3, у листопаді - 90,0 тис. м3, у грудні - 110,0 тис. м3.

Пунктами 3.3., 3.4. Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності з п. 7.2. Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів за умови їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3. Договору).

Згідно з п. 11.1. Договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Судами встановлено, що на виконання умов Договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України" здійснило поставку КП "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" природного газу на загальну суму 1 471 878,97 грн., що підтверджено відповідними актами приймання-передачі природного газу, підписаними обома сторонами без зауважень.

У свою чергу, КП "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" здійснило оплату за поставлений природний газ лише частково, не оплативши при цьому поставлений газ на суму 46 788,51 грн., з вимогою про стягнення якої позивач і звернувся до господарського суду.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною другою статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач під час розгляду справи місцевим господарським судом погасив заборгованість за Договором у сумі 46 788,51 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 5 від 18.12.2014 р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з правомірним та обґрунтованим висновком судів про припинення провадження у даній справі в частині стягнення суми основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У відповідності з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія зазначає, що грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

З огляду на викладене та беручи до уваги перерахунок, здійснений судами, висновки про стягнення з КП "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 5 871,28 грн. інфляційних втрат та 6 322,52 грн. 3 % річних є підтвердженими матеріалами справи, законними та обґрунтованими.

Також, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", звертаючись до господарського суду Кіровоградської області, просило суд стягнути з КП "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" 28 111,50 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд, з яким погодився і господарський суд апеляційної інстанції, підставно та обґрунтовано дійшов до висновку, що сума пені, яка підлягає стягненню з КП "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України", повинна становити 27 486,77 грн.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення із відповідача пені, місцевий господарський суд розглянув і подане відповідачем клопотання про зменшення її розміру на 99 %, задовольнивши його частково, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає таку позицію судів попередніх інстанцій правильною, з огляду на таке.

Статтею 233 ГК України та статтею 83 ГПК України встановлено порядок зменшення розміру штрафних санкцій, якщо належні до сплати санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому, закон вимагає брати до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, врахування не тільки майнових, але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу.

Вищий господарський суд України у п. 3.17.4. постанови пленуму від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи рівень виконання відповідачем свого зобов'язання, зокрема і те, що на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач в повному обсязі розрахувався за одержаний природний газ; незначні прострочення сплати боргу; те, що відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є виробництво та постачання споживачам (переважно населенню та бюджетним організаціям) теплової енергії, що є збитковим, і причиною неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором є невідповідність затверджених НКРЕ тарифів фактичним затратам на виробництво теплової енергії та надання послуг з теплопостачання; відсутність постійного правового механізму щодо надання субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці у тарифах, а також несвоєчасну оплату населенням та бюджетними установами заборгованості за теплопостачання, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 50 % від належної до стягнення, та стягнув пеню у сумі 13 743,38 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 р. та рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 р. у справі № 912/3440/14 залишити без змін.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Суддя С.С. Самусенко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков