Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року Справа № 904/7065/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справісуддівКочерової Н.О. Самусенко С.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського"на рішення від та на постанову відгосподарського суду Дніпропетровської області 02.12.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду 11.02.2015у справі господарського суду№ 904/7065/14 Дніпропетровської областіза позовомДержавного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь"доПублічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського"простягнення заборгованості за договором про створення науково-технічної продукції в сумі 248 721, 60 грн за участю представників:

від позивача - не з'явилися

від відповідача - не з'явилися

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014 у справі № 904/7065/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2015, задоволено позовні вимоги Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" (позивач). Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (відповідач) на користь ДП "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" 248 721,60 грн. боргу та 4 974,43 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 256, 267, 261 Цивільного кодексу України, статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 15.07.2008 між Українським державним науково-технічним центром з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь" (виконавець), правонаступником якого є Державне підприємство "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь", та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" (замовник) укладено договір № 70111/28-1425-02 про створення науково-технічної продукції з протоколами врегулювання розбіжностей до нього.

Додатковою угодою № 2 від 17.11.2009 строк дії договору продовжений до 30.12.2010, а додатковою угодою № 4 від 14.12.2011 - до 31.12.2012.

Згідно з пунктом 1.1 договору замовник доручає та зобов'язується сплатити відповідно до пункту 2 Договору, а виконавець приймає на себе виконання та передачу робіт по реконструкції рейсобалочного цеху з встановленням балочного стану, інструментального обстеження металоконструкцій каркасів будівель з видачею звіту та розробці робочої документації.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1 договору склад, строки виконання робіт визначаються календарним планом (Додаток №1). За науково-технічну продукцію за договором замовник у встановленому порядку сплачує виконавцю 1 002 159,00 грн., крім того ПДВ 20% - 200 431,80 грн. Всього: 1 202 590,80 грн.

Виконавець приступає до виконання робіт за договором лише після отримання авансу. Замовник перераховує аванс згідно наданих виконавцем розрахункових документів: рахунку на передоплату. При затриманні замовником підписання договору, видачі вихідних даних та авансу, строки початку та закінчення робіт згідно календарного плану відсуваються на число днів затримки без додаткового погодження. Загальна вартість авансу - 20% договірної ціни, що складає 200 431,80 грн., крім того ПДВ 20% - 40 086,36 грн. Всього 240 518,16 грн.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що розрахунок за виконані роботи замовник здійснює на підставі оформленого акта здачі-прийняття робіт у строк до 20 банківських днів після надання виконавцем розрахункових документів та податкової накладної.

Згідно з пунктом 2.5 договору в разі зупинення або припинення робіт до договору за вимогою замовника, замовник сплачує фактично виконані роботи згідно з наданим виконавцем і погодженим з замовником актом фактично виконаних робіт.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору позивачем виконані роботи на суму 248 721,60 грн. та прийняті відповідачем без зауважень. На підтвердження виконання - прийняття робіт позивачем складений та підписаний акт № 76, який неодноразово направлявся відповідачеві для підписання відповідно до наданих листів від 07.10.2011, 26.06.2012, 22.10.2012, 26.12.2012, 10.06.2014.

Відповідачем акт № 76 підписаний та направлений позивачеві 03.07.2014, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 03.07.2014 та листом Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 06-02-837 від 18.11.2014.

Позивачем 17.07.2014 направлено відповідачеві вимогу № 1-22-6337 про сплату заборгованості у сумі 248 721,60 грн. до вимоги додані податкова накладна № 27 від 10.07.2014, рахунок-фактура № ЕС - 00000000246 від 10.07.2014, квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЕРНН. Зазначені документи отримані Відповідачем 21.07.2014, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідач за виконані роботи не розрахувався, що стало підставою для звернення позивача з позовом.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, задоволено позовні вимоги позивача.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 892 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

У статті 894 даного Кодексу зазначено, що виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Згідно зі статтею 898 Цивільного кодексу України замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний, зокрема, прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Оскільки факт виконання позивачем робіт підтверджується матеріалами справи, а відповідачем не оплачено виконані роботи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення суми основного боргу.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на сплив строку позовної давності, оскільки акт виконаних робіт отримано позивачем 02.09.2009.

Статтею 256 Цивільного кодексу України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи 10.07.2014 відповідач надіслав на адресу позивача акт здачі-приймання виконаних робіт № 76.

Отже, враховуючи, що відповідачем не було надано доказів направлення позивачеві акта в 2009 році, а наявними у матеріалах справи доказами підтверджується надсилання акта на адресу позивача у 2014 році, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, прийшов правильного висновку, що позивач звернувся до суду з позовом у межах строку позовної давності.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 у справі № 904/7065/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В. Саранюк

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко