ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 910/8679/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача,Татькова В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2015 рокута рішеннягосподарського суду міста Києва від 03 червня 2015 рокуу справі№910/8679/15-ггосподарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод"доПублічного акціонерного товариства "Легбанк"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляне"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002"; 3. ОСОБА_4; 4. ОСОБА_5; 5. ОСОБА_6; 6. ОСОБА_7; 7. ОСОБА_8; 8. ОСОБА_9за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осібпро визнання зобов`язань, застави та іпотеки припиненимиза участю представників: від позивача: Яковишин М.В., від відповідача: Харченко Р.М., Деркач С.С, від третьої особи-2: Запорожець Т.О., від третьої особи-5: ОСОБА_14, від третьої особи на стороні відповідача: ОСОБА_15

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Смілянський цукровий завод" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "Легбанк" про визнання зобов`язань за кредитним договором, застави та іпотеки припиненими на підставі ст.ст. 601, 606 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2015 у справі №910/8679/15-г (суддя Карабань Я.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 (судді: Тищенко А.І. - головуючий, Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовано тим, що поєднання боржника і кредитора в одній особі згідно ст.606 ЦК України не відбулося, оскільки обидві сторони цього договору продовжують об`єктивно існувати із збереженням за ними всіх прав та обов`язків.

Також суди послались на п.4 ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно якого під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Смілянський цукровий завод" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зокрема, у скарзі зазначається про порушення судами ст.606 ЦК України. У розумінні ст.606 ЦК України припиняється саме зобов`язання, а не правочин внаслідок поєднання боржника та кредитора в одній особі. За доводами скаржника суди дійшли помилкового висновку, що при такому поєднанні повинна залишитися лише одна особа.

Скаржник стверджує, що припинення зобов`язання не залежить від встановленої положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" черговості задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.11.2015 касаційну скаргу у справі №910/8679/15-г прийнято до провадження.

У відзиві на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вважає доводи касаційної скарги безпідставними та необгрунтованими і просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.2015 у справі №910/8679/15-г розгляд касаційної скарги відкладено.

Відхиляється клопотання відповідача про припинення провадження у справі з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені ст.1117 ГПК України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача, третіх осіб - 2, -5 та третьої особи на стороні відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.12.2010 між ПАТ "Легбанк" та ТОВ "Смілянський цукровий завод" укладено кредитний договір № 01/10 КЮ на викладених у договорі умовах.

В забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором 24.12.2010 між ПАТ "Легбанк" як іпотекодержателем, ТОВ "Поляне" як іпотекодавцем та ТОВ "Смілянський цукровий завод" як позичальником укладено договори іпотеки та застави. 26.12.2013 між ТОВ "Смілянський цукровий завод" як заставодавцем/позичальником та ПАТ "Легбанк" як заставодержателем укладено договір застави №03/13 КЮ.

Судами встановлено, що станом на 16.02.2015 за позивачем рахувалася заборгованість перед відповідачем за кредитним договором у розмірі 33000550,34 грн., що за курсом Національного банку України складає 1113101,63 євро.

Також судами встановлено, що 16.02.2015 позивачем укладено з третіми особами 2-8 договори про відступлення права вимоги.

На підставі положень ст.ст. 512, 514 ЦК України та вказаних договорів відступлення права вимоги до ТОВ "Смілянський цукровий завод" як нового кредитора перейшло право вимоги первісних кредиторів до ПАТ "Легбанк" за договорами, зокрема, банківського рахунку, банківського вкладу та договорами про відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки, на загальну суму 7228229,97 грн., 909579,36 доларів США та 97688,74 євро.

Тобто, позивач став кредитором відповідача на вказані суми грошових коштів і, при цьому позивач є боржником відповідача на підставі кредитного договору.

Також встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України, оскільки до ТОВ "Смілянський цукровий завод" перейшло право вимоги у відповідача грошових коштів на загальну суму 3566668,80 грн.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Легбанк" надано лист-відповідь від 24.02.2015 №11-321, згідно якого заява позивача від 23.02.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог задоволенню не підлягає в силу припису ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про визнання зобов`язань за кредитним договором та договорами іпотеки і застави припиненими з посиланням на норми ст.ст.601, 606 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій про відмову у позові передчасними.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Господарські суди попередніх інстанцій у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно не дослідили подані сторонами докази, не надали обґрунтовану і належну правову оцінку усім доводам сторін.

Згідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Так, господарськими судами встановлено, що відповідно до кредитного договору позивач є боржником відповідача на суму 35130266,28 грн., а відповідач є кредитором позивача.

Внаслідок укладення між позивачем та третіми особами 2-8 договорів відступлення права вимоги, позивач став кредитором відповідача на загальну суму 35666668,94 грн. та, відповідно, відповідач став боржником позивача.

У позовній заяві ТОВ "Смілянський цукровий завод" посилається також на норми ст.601 ЦК України.

Суди вказали, що між позивачем і відповідачем існують взаємні зустрічні грошові зобов`язання, проте належним чином не дослідили наявності/відсутності підстав для припинення зобов`язання на підставі ст.601 ЦК України.

Суди проаналізували лише положення ст. 606 ЦК України, не надавши оцінки іншим доводам позивача.

Судами не з`ясовано, чи можливе зарахування зустрічних однорідних вимог в конкретному випадку, чи може зарахування зустрічних однорідних вимог призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів згідно норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Скаржник стверджує, що договори відступлення права вимоги укладено позивачем 12.02.2015, тобто до відкриття ліквідаційної процедури відповідача.

Вказаного також не було досліджено судами попередніх інстанцій.

З огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції рішення та постанова у цій справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати обставини справи, дослідити всі наявні у справі докази та перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, встановити наявність/відсутність підстав для припинення зобов`язань за зазначеними у позові договорами та прийняти рішення згідно норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до конкретних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Смілянський цукровий завод" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2015 у справі №910/8679/15-г скасувати.

Справу №910/8679/15-г передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: С. Самусенко

В. Татьков