Історія справи

Постанова ВГСУ від 01.11.2016 року у справі №08/5026/186/2011
Постанова ВГСУ від 10.03.2015 року у справі №08/5026/186/2011
Ухвала КГС ВП від 14.05.2018 року у справі №08/5026/186/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року Справа № 08/5026/186/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Попікової О.В.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Приватного підприємства "Сандра-Ч"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 червня 2016 року

та на ухвалу господарського суду Черкаської області від 07 квітня 2016 року

за скаргою Приватного підприємства "Сандра-Ч" на дії ВДВС

у справі № 08/5026/186/2011

господарського суду Черкаської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

в особі Черкаської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль"

до Приватного підприємства "Сандра-Ч"

третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_5

про стягнення 1163009,55 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників

позивача - не з'явився

в особі - не з'явився

відповідача - ОСОБА_6

третьої особи не з'явився

ВДВС не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07 квітня 2016 року (суддя Пащенко А.Д.) залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 червня 2016 року (Смірнова Л.Г., Ропій Л.М., Коршун Н.М.) у справі №08/5026/186/2011 припинено провадження з розгляду скарги від 29 лютого 2016 року про зобов'язання Смілянського міського відділу державної виконавчої служби поновити виконавче провадження ВП №45395973 та винести постанову про повернення стягувану виконавчого документа - наказу №08/5026/186/2011 від 24 жовтня 2011 року. Скаргу приватного підприємства "Сандра-Ч" від 15 березня 2016 року на дії державного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження задоволено частково. Визнано неправомірними дії державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції Яшник М.С. щодо несвоєчасного надіслання боржнику - приватному підприємству "Сандра-Ч" постанови про відкриття виконавчого провадження від 25 лютого 2016 року ВП№50324343. У решті вимог Приватного підприємства "Сандра-Ч" у скаргах від 29 лютого 2016 року, від 09 березня 2016 року, від 15 березня 2016 року відхилено.

Не погодившись з зазначеною ухвалою та постановою Приватне підприємство "Сандра-Ч" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 07 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 червня 2016 року у справі №08/5026/186/2011 та призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що скаржник є боржником у виконавчому провадженні ВП № 45395973 з примусового виконання рішення господарського суду Черкаської області від 26 липня 2011 року у справі № 08/5026/186/2011, на виконання якого господарським судом було видано наказ від 24 жовтня 2011 року. Зазначеним рішенням суду з ПП "Сандра-Ч" стягнуто на користь Черкаської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" 1163009,55 грн. заборгованості за кредитом шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - двоповерхову нежитлову будівлю з підвалом загальною площею 1052,3 кв. м., що розташована за адресою: м. Сміла, вул. Б.Хмельницького, 29.

Постановою від 11 листопада 2014 року було відкрите виконавче провадження ВП №45395973 з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області від 24 жовтня 2011 року у справі № 08/5026/186/2011. Пунктом 2 зазначеної постанови боржнику вказано добровільно виконати виконавчий документ у строк до семи днів з моменту винесення цієї постанови.

З витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень судами попередніх інстанцій встановлено, що відділом ДВС вчинялися різні виконавчі дії, направлені на примусове виконання рішення суду та наказу від 24 жовтня 2011 року, оскільки у строк, встановлений державною виконавчою службою, боржник ПП "Сандра-Ч" не виконав рішення суду добровільно.

16 червня 2015 року державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з ПП "Сандра-Ч" виконавчого збору у розмірі 117487,56 грн.

Приватне підприємство "Сандра-Ч" у скаргах зазначає, що 08 липня 2015 року державним виконавцем було описано та арештовано зазначене у наказі суду нерухоме майно; 18 серпня 2015 року на адресу скаржника надійшов висновок суб'єкта оціночної діяльності про вартість нежитлового приміщення; відповідно до листа ДП "Сетам" на 11 січня 2016 року було призначено проведення електронних торгів зазначеної нерухомості; на 23 лютого 2016 року було призначено проведення третіх торгів.

15 лютого 2016 року стягувач - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - звернувся до ВДВС із заявою про повернення без виконання, згідно п. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження", наказу господарського суду від 24 жовтня 2011 року у справі № 08/5026/186/2011.

15 лютого 2016 року головним державним виконавцем Смілянського ВДВС Яшник М.С. було надіслано до господарського суду Черкаської області заяву № 9-1-40/1597, в якій ДВС, керуючись статтею 36 ЗУ "Про виконавче провадження", просила встановити спосіб і порядок реалізації нежитлової будівлі, що належить на праві приватної власності ПП "Сандра-Ч" в частині подальшого стягнення з боржника виконавчого збору.

15 лютого 2016 року головний державним виконавцем Смілянського ВДВС Яшник М.С. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 38, ст. 39 Закону у зв'язку із зверненням державного виконавця до суду із заявою про встановлення способу і порядку подальшого виконання рішення. 18 лютого 2016 року зазначена постанова була надіслана учасникам виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 19 лютого 2016 року відмовлено Смілянському міському відділу державної виконавчої служби в прийнятті до розгляду заяви № 9-1-40/1597 від 15 лютого 2016 року.

25 лютого 2016 року цим же державним виконавцем були прийняті постанови:

1) про поновлення виконавчого провадження ВП № 45395973,

2) про повернення виконавчого документа стягувачу, надіслана сторонам виконавчого провадження 02 березня 2016 року (т. 3 а.с. 194-195);

3) про відкриття виконавчого провадження ВП № 50324343 з примусового виконання постанови від 16 червня 2015 року про стягнення з ПП "Сандра-Ч" виконавчого збору в сумі 117487,56 грн., надіслана боржнику 05 березня 2016 року (т. 3 а.с. 223-224, т. 4 а.с. 13-14).

Вимоги скаржника у скарзі від 29 лютого 2016 року про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанови ВП № 45395973 про зупинення виконавчого провадження від 15 лютого 2016 року і щодо не виконання норм ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження", а саме не складання відповідного акту і не винесення постанови про повернення стягувачу виконавчого документа - наказу № 08/5026/186/2011 від 24 жовтня 2011 року та щодо несвоєчасного направлення постанови ВП № 45395973 від 25 лютого 2016 року про повернення виконавчого документу стягувачу, суди попередніх інстанцій визнали безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

Частиною 1 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження", далі - Закон, визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

За приписом пункту 1 частини 1 статті 38 Закону виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Статтею 39 Закону передбачено, що державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1 - 17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини, а з підстави, передбаченої пунктом 18 частини першої статті 37 цього Закону, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

Виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 38 цього Закону, до розгляду питання по суті.

Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що державний виконавець скористався своїм правом, наданим Законом, та надіслав до господарського суду Черкаської області заяву про встановлення способу і порядку виконання. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 38 Закону він мав право в такому випадку зупинити виконавче провадження.

Той факт, що судом було відмовлено у прийнятті заяви до розгляду, не впливає на її законне право звернутися до суду із відповідною заявою та не свідчить про те, що виконавця дії були неправомірними.

Те, що державний виконавець, надіславши заяву до суду та зупинивши виконавче провадження, не винесла одразу постанову про повернення стягувачу виконавчого документа, не суперечить Закону та відповідає припису частини 4 статті 39 Закону, за якою протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться.

Отже,суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що вимоги скаржника в пунктах 2, 3 скарги від 29 лютого 2016 року задоволенню не підлягають і в цій частині скаргу правомірно залишено без задоволення.

Суди попередніх інстанцій дослідивши пояснення ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 16 березня 2016 року (т. 3, а.с. 207) зазначили, що 25 лютого 2016 року на адресу банку надійшла постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв'язку з чим банк просив закрити провадження за скаргою у зв'язку з відсутністю предмету оскарження, оскільки станом на момент розгляду скарги від 29 лютого 2016 року предмет спору відсутній, тому провадження з розгляду пунктів 4, 5 цієї скарги про зобов'язання Смілянського міського відділу державної виконавчої служби поновити виконавче провадження ВП № 45395973 з виконання наказу № 08/5026/186/2011 від 24 жовтня 2011 року та винести постанову про повернення стягувачу виконавчого документу підлягає припиненню.

Вимогу скаржника у скарзі від 15 березня 2016 року про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо несвоєчасного направлення постанови ВП № 45395973 про повернення виконавчого документа стягувачу від 25 лютого 2016 року державним виконавцем Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції Яшник М.С. суд вважає необґрунтованою з огляду на те, що скаржником не доведено порушення його права (боржника у виконавчому провадженні) надісланням на два дні пізніше (02 березня 2016 року) постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. Стягувач претензій з цього приводу до ВДВС не має.

Вимоги скаржника про скасування пункту 2 постанови ВП № 25395973 про повернення виконавчого документу стягувачу від 25 лютого 2016 року щодо виведення в окреме провадження стягнення виконавчого збору та про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 50324343 від 25 лютого 2016 року правомірно не задоволенні.

Судами встановлено, що у виконавчому провадженні ВП № 25395973 з примусового виконання наказу господарського суду від 24 жовтня 2011 року у даній справі 16 червня 2015 року державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з ПП "Сандра-Ч" виконавчого збору у розмірі 117487,56 грн. Зазначена постанова не скасована і на даний час є чинною.

Також судами встановлено, що у строк, встановлений державною виконавчою службою, боржник ПП "Сандра-Ч" не виконав рішення суду добровільно, та відділом ДВС вчинялися різні виконавчі дії, направлені на примусове виконання рішення суду.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (останні зміни до якої внесені Законом від 12 лютого 2015 року) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документу без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Таким чином, за змістом зазначеної статті, а також пункту 4.16 Інструкції "Про проведення виконавчих дій", зареєстрованої в Мінюсті 15 грудня 1999 року за № 865/4158) підставою для прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору є настання факту невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений для самостійного його виконання. При цьому виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Наказ господарського суду від 24 жовтня 2011 року у даній справі не відноситься до виконавчих документів, зазначених у частині 2 статті 28 Закону.

В пункті 1 частини 1 статті 47 Закону зазначено, що обов'язок органу виконання повернути стягувачу виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Таким чином, наказ суду боржником у встановлений державним виконавцем строк не виконаний, державним виконавцем 16 червня 2015 року винесено постанову про стягнення з боржника ПП "Сандра-Ч" на користь держави виконавчого збору в сумі 117487,56 грн., 25 лютого 2016 року виконавче провадження ВП № 50324343 завершене на підставі пункту 1 статті 47 Закону у зв'язку з поверненням виконавчого документа за письмовою заявою стягувача, тому суд вважає правомірним та таким, що відповідає приписам Закону пункт 2 постанови державного виконавця від 25 лютого 2016 року про виведення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в окреме провадження. На підставі викладеного, прийняття головним державним виконавцем постанови від 25 лютого 2016 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 50324343 з примусового виконання постанови Смілянського МВ ДВС від 16 червня 2015 року про стягнення виконавчого збору (т. 3 а.с. 223) відповідало обов'язкам державної виконавчої служби з належного та своєчасного виконання вимог Закону в частині стягнення виконавчого збору на користь держави.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Сандра-Ч" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 червня 2016 року у справі № 08/5026/186/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді О. В. Попікова

С. С. Самусенко