Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року Справа № 9/5009/4372/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Дунаєвської Н.Г.

Прокопанич Г.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Дочірнього підприємства "Імідж Холдинг" Акціонерної компанії "Імідж Холдинг АпС"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 квітня 2014 року

у справі № 9/5009/4372/11

господарського суду Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпласт Запоріжжя"

до Дочірнього підприємства "Імідж Холдинг" Акціонерної компанії "Імідж Холдинг АпС"

про стягнення 3175738,39грн.

за участю представників

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпласт Запоріжжя" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Імідж Холдинг" Акціонерної компанії "Імідж Холдинг АпС" про стягнення 3 175 738,39 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05 лютого 2014 року (суддя Боєва О.С.) провадження у справі було зупинено до вирішення господарським судом Запорізької області справи №908/1723/13 та набрання рішенням у цій справі законної сили, до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02 липня 2013 року у справі №9/5009/4372/11 на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22 квітня 2014 року (судді Чернота Л.Ф., Стойка О.В., Шевкова Т.А.) ухвалу господарського суду Запорізької області від 05 лютого 2014 року у справі №9/5009/4372/11 скасовано, справу №9/5009/4372/11 направлено на розгляд до господарського суду Запорізької області.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Дочірнє підприємство "Імідж Холдинг" Акціонерної компанії "Імідж Холдинг АпС" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 квітня 2014 року скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Запорізької області від 05 лютого 2014 року.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом розгляду даної справи є стягнення суми 3175738,39 грн., яка складається із суми заборгованості за договором поставки №12/02/09/д від 12 лютого 2009 року, та штрафних санкцій за неналежне виконання цього договору поставки. Тобто договір поставки №12/02/09/д від 12 лютого 2009 року є підставою позову по даній справі.

Водночас, під час звернення з позовом у справі №908/1723/13 позивач посилався на те, що поставлений йому за договором поставки №12/02/09/д від 12 лютого 2009 року товар є неналежної якості.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що провадження у справі порушено ще 02 серпня 2011 року. Розгляд справи неодноразово зупинявся, а саме ухвалою суду від 25 серпня 2011 року зупинено провадження у справі №9/5009/4372/11 до вирішення господарським судом Запорізької області спору у справі №10/5009/4821/11, ухвалою суду від 03 травня 2012 року провадження у справі №9/5009/4372/11 було поновлено.

Ухвалою суду від 28 травня 2012 року матеріали - документи, вилучені зі справи №9/5009/4372/11 направлено до СВ Запорізького РВ ГУМВС України в Запорізькій області. Даною ухвалою зупинено провадження у справі №9/5009/4372/11 до розгляду Донецьким апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2012 року у справі №10/5009/4821/11. Ухвалою суду від 26 квітня 2013 року провадження у справі №9/5009/4372/11 поновлено.

13 травня 2013 року відповідач знов звернувся до господарського суду з клопотанням про зупинення провадження у справі №9/5009/4372/11 до вирішення пов'язаної з нею справи №5009/1892/12. Однак, суд, у судовому засіданні 28 травня 2013 року розглянувши зазначене клопотання, відмовив у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.

24 травня 2013 року відповідачем знов надане клопотання про зупинення розгляду справи №9/5009/4372/11 до вирішення пов'язаної з нею справи №908/1655/13 та справи №908/1723/13. Ухвалою від 28 травня 2013 року господарський суд зупинив провадження у справі №9/5009/4372/11 до вирішення господарським судом Запорізької області спору у справі №908/1655/13, у справі №908/1723/13 та набрання рішеннями по цим справам законної сили.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02 липня 2013 року ухвала господарського суду Запорізької області від 28 травня 2013 року залишена без змін.

Ухвалою від 04 вересня 2013 року господарський суд Запорізької області поновив провадження у справі №9/5009/4372/11.

Однак відповідач звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду про зупинення провадження у справі від 28 травня 2013 року, яка була прийнята за результатами розгляду його же клопотання про зупинення провадження у справі. Крім того, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02 липня 2013 року, якою ухвала господарського суду від 28 травня 2013 року залишена без змін.

Провадження у справі знов було зупинено ухвалою суду від 11 вересня 2013 року та поновлено ухвалою від 13 січня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05 лютого 2014 року провадження у справі було зупинено до вирішення господарським судом Запорізької області справи №908/1723/13, а також до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги відповідача на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02 липня 2013 року, з якою відповідач вдруге звернувся до Вищого господарського суду України.

Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, проте, її поведінка повинна бути добросовісною та розумною.

Добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію правомочностей відповідного права з урахуванням інтересів інших учасників відносин, публічних інтересів держави тощо.

Згідно з частиною 3 статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Дії особи, спрямовані на штучне затягування судового процесу і суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач зловживає своїм правом та недобросовісно створює перепони для розгляду справи, шляхом подання клопотань про зупинення провадження, апеляційних та касаційних скарг на ухвали про зупинення провадження у справі які й зупинялися за його ж клопотаннями, та які вже були повернуті без розгляду, що призводить до затягування строків розгляду справи.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Колегія суддів не погоджується із висновком господарського суду про те, що встановлені факти у справі №908/1723/13 можуть мати преюдиціальне значення для справи №9/5009/4372/11, оскільки предметом спору у справі №9/5009/4372/11 є стягнення суми 3175738,39 грн., яка складається із суми заборгованості за договором поставки №12/02/09/д від 12 лютого 2009 року, та штрафних санкцій за неналежне виконання цього договору поставки. А предметом спору у справі №908/1723/13 є зобов'язання виконати обов'язок в натурі, а саме вивезти з території підприємства партію товару, який був поставлений за договором поставки №12/02/09/д від 12 лютий 2009 року.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що розгляд справи №9/5009/4372/11 можливий до розгляду пов'язаної справи, та не перешкоджає встановленню господарським судом у даній справі фактичних обставин щодо виникнення заборгованості, її розміру, обов'язку сторін щодо виконання умов договору поставки.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що господарським судом зупинено розгляд справи ще й до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги відповідача на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02 липня 2013 року Однак, касаційна скарга відповідачем вже подавалась на зазначену постанову, її було повернуто заявнику, а також було відмовлено у поновленні строку на касаційне оскарження, що унеможливлює подання такої скарги вдруге, про це було й зазначене Вищим господарським судом в ухвалі від 13 березня 2014 року про відмову у прийнятті до провадження касаційної скарги.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірно висновку, що ухвала господарського суду від 05 лютого 2014 року у даній справі не відповідає чинному законодавству, прийнята з порушенням вимог матеріального та процесуального права, та правомірно її скасував, а справа передав на розгляд до місцевого господарського суду.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на викладене, судова колегія, дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Імідж Холдинг" Акціонерної компанії "Імідж Холдинг АпС" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 квітня 2014 року зі справи № 9/5009/4372/11 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. Г. Дунаєвська

Г. К. Прокопанич