Історія справи

Постанова ВГСУ від 01.03.2017 року у справі №914/987/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 914/987/16

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді суддів Корсака В.А., Сибіги О.М., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скарги Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської радина постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 24.10.2016у справі № 914/987/16 Господарського суду Львівської областіза позовомУправління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Львівське комунальне підприємство "Під Зуброю"простягнення коштів та виселення з нерухомого майнав судовому засіданні взяли участь представники :- позивачаПроцко Р.Б.- відповідача ОСОБА_4третьої особине з'явився

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 9 792, 92 грн. заборгованості та 28 335 ,72 грн. неустойки. та виселити відповідача з нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням зобов'язань за договором оренди нерухомого майна № С-9163-15 від 20.08.2015 в частині сплати орендної плати.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.06.2016 (суддя Король М.Р.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Зварича О.В., суддів Хабіб М.І., Юрченко Я.О.), у даній справі в задоволенні позову відмовлено повністю. Визнано недійсним договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № С-9163-15 від 20.08.2015, укладений між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи свою касаційну скаргу скаржник послався на наявність заборгованості по орендній платі у відповідача та неповернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору. На думку скаржника, визнавши недійсним договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № С-9163-15 від 20.08.2015 суди попередніх інстанцій тим самим вийшли за межі за межі своїх повноважень. Скаржник також вважає, що факт нездійснення державної реєстрації права власності на об'єкт оренди за територіальною громадою не означає, що таке право власності відсутнє.

В своєму запереченні на касаційну скаргу Фізична особа-підприємець заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити його касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Львівське комунальне підприємство "Під Зуброю" не скористалося правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало свій відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

01.03.2017 позивач та відповідач брали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Львівське комунальне підприємство "Під Зуброю" не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.08.2015 між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, як орендодавцем, та ФОП ОСОБА_4, як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна № С-9763-15, за умовами якого, орендодавець на підставі наказу Управління комунальної власності 11.08.2015 № 54-А передає, а орендар приймає у строкове, платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП "Під Зуброю" за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 5,8 м2 з індексом приміщення Х, відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР "БІТ та ЕО" від 09.02.2015, інвентарний № 1282 (розділ 1 договору).

Пунктами 5.1, 5.2, 5.3 договору сторони погодили розмір орендної плати, що становить 2 055,00 грн. без ПДВ за перший місяць оренди та умову, за якої розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць.

Розділом 9 договору визначено порядок повернення орендодавцю об'єкта оренди, зокрема зазначено, що сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5 днів з часу закінчення терміну оренди. Об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням балансоутримувачем) протягом 15 днів з часу настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1 цього договору. Об'єкт оренди вважається переданим орендодавцю з часу підписання акту здачі-приймання.

Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення об'єкта оренди у порядку та у строки, передбачені ч. 9 цього договору, орендодавець нараховує орендареві неустойку у розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за весь час прострочення обов'язку щодо повернення об'єкта оренди (п.9.9. договору).

Договір діє з 20.08.2015 до 20.11.2015 (п.4.1 договору).

Перебіг терміну дії договору оренди та настання обов'язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди (п.4.2 договору).

Факт передачі в оренду вказаного приміщення підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом приймання-передачі від 21.08.2015 (а.с.35).

Матеріали справи містять копії письмових звернень ФОП ОСОБА_4 до ЛКП "Під Зуброю" з проханням передати ключі від дверей орендованого приміщення, оскільки балансоутримувач не передав їх своєчасно та не підготував об'єкт оренди до передачі; а в зазначеному приміщенні вже багато років працює взуттєвик, й там до цього часу знаходиться його майно (а.с.66, 67, 70).

Судами встановлено, що 21.12.2015 позивач надіслав відповідачу повідомлення за № 2302-вих-2826 від 18.12.2015 про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди (а.с.38).

Згідно довідки Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради № 4-2302-294 від 28.03.2016 заборгованість ФОП ОСОБА_4 по договору № С-9763-15 від 20.08.2015 за період з 01.12.2015 по 29.02.2016 року складає 38 128,64 грн., в тому числі неустойка - 28 335,72 грн. (а.с.16).

Вказані обставини стали підставою для звернення Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради у березні 2016 року до Господарського суду Львівської області з позовними вимогами до ФОП ОСОБА_4 про стягнення 38 128,64 грн. та виселення з нерухомого майна.

Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: укладений між сторонами договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за № С-9763-15 від 20.08.2015, який безпосередньо пов'язаний з предметом даного спору, є недійсним, оскільки вчинений позивачем без необхідного обсягу цивільної дієздатності; право комунальної власності на об'єкт оренди у встановленому законом порядку не було зареєстровано за територіальною громадою м. Львова; орендоване приміщення фактично не було передане орендарю, а орендна плата за період з 01.08.2015 по 01.11.2015 позивачем не нараховувалась.

Колегія суддів вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у справі прийняті при неповному дослідженні усіх обставин справи, тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі чи належним чином засвідченій копії.

Посилаючись на копію рішення Львівської міської ради № 322 від 22.04.2016 "Про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1", як на підтвердження відсутності на момент укладення договору оренди нерухомого майна, зареєстрованого за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради права комунальної власності на об'єкт оренди, господарські суди не звернули увагу на відсутність у ньому підпису Львівського міського голови та відтиску печатки. Цим обставинам судами не надано ніякої правової оцінки.

Суд не витребовував та не досліджував оригінал вказаного документа, відповідні процесуальні дії судом не вчинялись.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо визнання договору оренди нерухомого майна № С-9763-15 від 20.08.2015 недійсним на підставі п.1 ст. 83 ГПК України, без з'ясування всіх обставин справи, а саме: хто є власником орендованого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 5,8 м2 з індексом приміщення Х та чому воно надане у користування без будь-яких правовстановлюючих документів. До матеріалів справи не залучено відповідний витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно щодо власника цього приміщення.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Суди попередніх інстанцій не встановили та не залучили до участі у справі особу-власника вказаного об'єкта оренди, не врахувавши, що спір у даній справі може вплинути на його права та обов'язки щодо однієї із сторін.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в своїй апеляційній скарзі позивач посилався на усунення порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним. Так, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державним реєстратором внесено запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про проведення державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради (а.с.115). Постанова апеляційної інстанції з цього приводу не містить мотивів відхилення доводів та аргументів позивача із посиланням на норми матеріального права, що регулюють дані відносини. Ці доводи не перевірені: не прийняті, але і не спростовані.

В той же час, в пункті 2.4 своєї постанови № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо.

Таким чином, припустившись порушення ст.38 ГПК України, господарські суди обмежили право сторін у засобах доказування і створили умови для неправильного вирішення спору.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Водночас, згідно частини другої статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ст.42 ГПК України, ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до пункту 3 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 та Рішення Господарського суду Львівської області від 29.06.2016 у справі № 914/987/16 скасувати.

Справу направити до Господарського суду Львівської області на новий розгляд.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і О.М. Сибіга

В.О. Швець