Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2014 року м. Київ К/800/59562/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Винокурова К.С.

Олексієнко М.М.

Пасічник С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова до Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про скасування постанови та зобов'язання до вчинення дій,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова (далі - Управління) звернулося до суду з позовом до Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - Служба) щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання державного виконавця прийняти до виконання та виконати постанову про адміністративне правопорушення серія ЛВ №12222.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправною постанову про закінчення виконавчого провадження від 21.02.3022р. №24367243. В задоволенні решти позовних вимог відмолено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій Управління, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу адміністративного суду касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.02.2010р. Управлінням прийнято постанову серії ЛВ № 12222 по справі про адміністративне правопорушення, якою притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. та зобов'язано у 15-й термін добровільно виконати цю постанову.

У встановлений строк постанову не було виконано та штраф добровільно не сплачено, а тому 05.05.2010р. до Служби направлено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЛВ № 12222 від 18.02.2010р. для примусового виконання.

21.02.2011р. державним виконавцем Служби винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на суму 425 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, своє рішення мотивував тим, що оскільки державним виконавцем Служби винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 21.02.2011р., то це дає підстави, що боржником сплачено борг у повному обсязі.

Скасовуючи та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції обґрунтовував свій висновок тим, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження не відповідає вимогам законодавчих актів, а тому така постанова має бути визнана протиправною.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, однак зазначає про необхідність його зміни.

Так, судом апеляційної інстанції зроблено вірний висновок щодо необґрунтованості рішення державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження, однак, судом помилково не скасовано зазначену постанову, як цілком логічний наслідок її протиправності.

Відповідно до положень п. 8 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення даних правовідносин) виконавче провадження може бути закінчене у разі фактичного повного виконання рішення згідно із виконавчим документом.

Постанова про адміністративне правопорушення від 18.02.2010р. №12222, як було встановлено судом апеляційної інстанції, була виконана лише частково.

Варто зазначити, що відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України у разі визнання рішення суб'єкта владних повноважень незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення суду апеляційної інстанції є помилковим лише в частині, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року змінити, виклавши третій абзац її резолютивної частини в наступній редакції:

«Визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 21.01.2011р. № 24367243. В задоволенні решти позовних вимог відмовити».

В решті рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: К.С. Винокуров

М.М. Олексієнко

С.С. Пасічник