Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2015 р. м. Київ К/800/48508/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.07.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3.09.2013р. у справі

за позовом Департаменту розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради

до відповідача-1 Державної фінансової інспекції в Донецькій області

відповідача-2 Маріупольської об'єднаної державної фінансової інспекції

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, скасування пунктів 3,4 вимоги,-

В С Т А Н О В И В :

15.11.2012р. до суду надійшов позов Департаменту розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради (далі Департамент міськради) про визнання протиправними дій посадових осіб Державної фінансової інспекції у Донецькій області (далі Фінінспекція) і Маріупольської об'єднаної державної фінансової інспекції (далі Об'єднана фінінспекція) та про скасування пунктів 3,4 вимоги Об'єднаної фінінспекції. Свої вимоги позивач мотивував тим, що за наслідками проведеної ревізії відповідач-2 направив Департаменту міськради вимогу із зобов'язанням вчинити дії по усуненню порушень вимог законодавства. Вважаючи що проведення та оформлення результатів ревізії здійснювалось з порушенням вимог чинного законодавства, а висновки, викладені в акті та вимозі щодо наявності порушень в діяльності Департаменту міськради Диспансеру, є помилковими, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.07.2013р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3.09.2013р., позов задоволено частково : визнано недійсними пункти 3,4 вимоги Об'єднаної фінінспекції. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Фінінспекція звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому, скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог щодо скасування вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведеної відповідачем-2 ревізії складено акт від 18.09.2012р. та направлено в адресу позивача вимогу №26-01-34/5020 від 22.10.2012р., в якій позивачу запропоновано здійснити дії по усуненню виявлених під час перевірки порушень.

Зокрема, в пункті 3 вимоги Об'єднана фінінспекція зобов'язала Департамент міськради здійснити дії з відшкодування збитків завданих внаслідок завищення вартості виконаних робіт та визначила їх розмір, а в пункті 4 - здійснити дії щодо відшкодування збитків, завданих внаслідок безпідставного використання бюджетних коштів та також визначила їх розмір.

Відповідно до статті 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В своїй постанові від 25.11.2014 року у справі №21-442а14 Верховний Суд України зазначив наступне :

«Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей наведених норм права та у рішенні від 15 квітня 2014 року (справа N 21-40а14) зазначив таке.

Згідно з Положенням Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Положенням також установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону N 2939-XII, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу від 1 лютого 2012 року N 01-18/0178 про усунення порушень, виявлених під час ревізії Центру зайнятості.

При цьому оскаржувана вимога Інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною».

За таких обставин адміністративний позов Департаменту міськради про скасування пунктів 3,4 вимоги №26-01-34/5020 від 22.10.2012р. які стосуються відшкодування завданих збитків задоволенню не підлягає, оскільки правильність визначення цих збитків може бути перевірена виключно в межах справи за позовом Фінінспекції чи підконтрольної установи про стягнення завданих збитків.

Оскільки сторонами не оскаржується законність судових рішень в частині відмови в задоволенні решти адміністративного позову про визнання протиправними дій посадових осіб відповідачів та зобов'язання їх вчинити певні дії, колегія суддів, у відповідності до приписів статті 220 КАС України, не входить в обговорення правильності рішень в цій частині.

Згідно зі статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 222,223,229,230,232,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.07.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3.09.2013р. скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Департаменту розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз