Історія справи

Постанова ВАСУ від 30.11.2015 року у справі №800/396/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2015 року м. Київ справа № П/800/396/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Олендера І.Я., Приходько І.В.,

при секретарі: Бруй О.Д.,

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Предоляк Н.Ю.,

представника третьої особи - Бутенка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1

до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України,

за участю третьої особи - Генеральної прокуратури України,

про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02.10.2015 року №65/вп-15 про відсторонення його від посади судді Суворовського районного суду м.Одеси строком на два місяці у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02.10.2015 року №65/вп-15 є протиправним та прийняте з порушенням вимог чинного законодавства.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначає, що при прийнятті рішення від 02.10.2015 року №65/вп-15 Вища кваліфікаційна комісія суддів України діяла в межах та порядку, передбаченим чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи вважає рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02.10.2015 року №65/вп-15 законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та просили задовольнити позов в повному обсязі.

Представники Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Генеральної прокуратури України позовних вимог не визнали, просили відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача та третьої особи, дослідивши докази по справі, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Указом Президента України «Про призначення суддів» від 15.01.2007 року №16/2007 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Суворовського районного суду м.Одеси.

Постановою Верховної Ради України від 12.01.2012 року №4322-VI ОСОБА_1 обрано на посаду судді Суворовського районного суду м.Одеси безстроково.

24.03.2015 року ОСОБА_1 вручено повідомлення заступника Генерального прокурора про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

15.09.2015 року Генеральний прокурор України звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із клопотанням про відсторонення від посади судді Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1. строком на два місяці.

На підставі вищезазначеного клопотання, рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02.10.2015 року №65/вп-15 ОСОБА_1 відсторонено від посади судді Суворовського районного суду м.Одеси строком на два місяці у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 100 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища кваліфікаційна комісія суддів України є постійно діючим органом у системі судоустрою України.

За правилами частини четвертої статті 49, пункту 9 частини першої статті 101 вказаного Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища кваліфікаційна комісія суддів України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України приймає рішення про відсторонення судді від посади у зв'язку із притягненням до кримінальної відповідальності.

Статтею 131 КПК України встановлено, що відсторонення від посади є різновидом заходів забезпечення кримінального провадження та має на меті досягнення дієвості цього провадження.

За змістом пункту 1.1 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого її рішенням від 8 червня 2011 року № 1802/зп, у своїй діяльності вона керується Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів, цим Регламентом та іншими нормативно-правовими актами. Основними засадами її діяльності є: відкритість, гласність, законність, рівність прав учасників засідань, право на оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» випадках, право на захист, колегіальність прийняття рішень, незалежність, об'єктивність, повне з'ясування обставин, обов'язковість рішень цієї комісії.

Пунктом 15.1 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України передбачено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає рішення про відсторонення судді від посади на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому Законом та з урахуванням положень Кримінального процесуального кодексу України.

Аналогічні положення містяться в частині третій статті 154 Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стосовно вмотивованості рішень органів з вирішення спорів або судових рішень, то у таких рішеннях мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Руїс Торіха проти Іспанії» (заява №18390/91) від 23.11.1994 року, «Суомінен проти Фінляндії» (заява №37801/97) від 01.07.2003 року).

Відповідно до частини другої статті 155 Кримінального процесуального кодексу України, пункту 15.6 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України при вирішенні питання щодо відсторонення судді від посади Комісія повинна дослідити такі обставини: 1) обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 2) обставини, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; 3) обставини, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.

Як вбачається із змісту клопотання Генерального прокурора України від 15.09.2015 року, необхідність відсторонення від посади мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді судді Суворовського районного суду м.Одеси, може знищити чи підробити речі й документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також впливати на інших осіб, що можуть бути допитані під час досудового розслідування, зокрема працівників апарату суду, прокуратури Одеської області, інших.

Представник Генерального прокурора України Капшученко Ю.М. на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії України клопотання про відсторонення ОСОБА_1 від посади судді Суворовського районного суду м.Одеси підтримав. При цьому, зазначив, що обставини, наведені у клопотанні Генерального прокурора України підтверджуються відповідними доказами, зокрема 1) рапортом від 04.09.2015 року, який свідчить про те, що суддя ОСОБА_1 ухиляється від явки до слідчого управління для проведення відповідних процесуальних дій та 2) протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_6, де вона повідомляє про тиск на неї у зв'язку з участю у проведенні оперативних заходів щодо отримання неправомірної вигоди суддею ОСОБА_1.

Приймаючи оскаржуване рішення Вища кваліфікаційна комісія суддів України виходила з того, що перебуваючи на посаді судді, ОСОБА_1 може знищити, підробити речі й документи, які мають суттєве значення для кримінального провадження, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників провадження.

Крім того, на думку відповідача заслуговують на увагу також доводи клопотання про те, що суддя ОСОБА_1 може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема під виглядом необхідності розгляду судових справ уникати суду під час судового розгляду.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, сам по собі факт про порушення кримінальної справи стосовно позивача, не свідчить про доведеність його вини у вчинення злочину.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з доводами позивача та його представника про те, що ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного, в зв'язку з тим, що в кримінальному провадженні №42015160000000109 від 25.02.2015 року відсутні відомості про вручення повідомлення про підозру Генеральним прокурором України чи його заступником, а вручено було слідчим з огляду на наступне.

Повідомлення про підозру судді ОСОБА_1. складено заступником Генерального прокурора України - Головним військовим прокурором Матіосом А.В. 24.03.2015 року. У повідомленні про підозру доручено слідчому в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Лещенку А.Л. вручити позивачу повідомлення про підозру.

24.03.2015 року слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Лещенком А.Л. позивачу було вручено повідомлення про підозру разом з пам'яткою про процесуальні права та обов'язки, які підозрюваному оголошено та роз'яснено.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 481 Кримінального процесуального кодексу України письмове повідомлення про підозру професійному судді здійснюється Генеральним прокурором України або його заступником. Повноваження прокурора визначені статтею 36 КПК України, серед яких прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалося слідчим відділом слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.

Відповідно до статті 40 Кримінального процесуального кодексу України слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбачених цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Отже, наведені норми права не містять вимоги щодо вручення письмового повідомлення про підозру професійному судді особисто Генеральним прокурором України або його заступником.

Що стосується наданих доказів на обґрунтування клопотання Генеральної прокуратури України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що в рапорті слідчого від 04.09.2015 року (т.1 а.с.46) зазначається, що позивач не може з'явитися у призначений час з поважних причин.

На спростування такого дзвінка слідчого, представник позивача надав роздруківку дзвінків ОСОБА_1 від 04.09.2015 року (т.1 а.с.47-49) та лист з прокуратури Одеської області, в якому зазначено телефон слідчого, який забезпечує надання матеріалів кримінального провадження для ознайомлення. Разом з тим, слідчий Горбік С.Є. 04.09.2015 року позивачу не телефонував, з зазначеного в листі телефону.

В судовому засіданні представник Генеральної прокуратури України підтвердив факт того, що представник позивача як адвокат, направляв запит в учбовий заклад свідка ОСОБА_6, для підтвердження її участі 18.03.2015 року як понятої, при виконанні слідчої дії.

Разом з тим, з протоколу допиту свідка (т.3 а.с.48-50) не вбачається, що позивач, або його представник, в будь-який спосіб намагаються впливати на покази свідка. Направлення такого запиту адвоката, відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Крім того, стаття 129 Конституції України зазначає, що основними засадами судочинства (серед інших) є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпечення обвинуваченого права на захист.

Будь-яких інших доказів в обґрунтування свого клопотання Генеральна прокуратура України до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не надала.

Також, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, під час прийняття оспорюваного рішення, не звернула увагу на те, що розслідування по кримінальній справі завершено. У продовж часу з 24.03.2015 року по 15.09.2015 року прокуратура не зверталась з клопотанням, про відсторонення ОСОБА_1 від посаді судді, що свідчить про те, що він не перешкоджав у будь-який спосіб кримінальному провадженню.

З огляду на викладене, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, приймаючи рішення від 02.10.2015 року №65/вп-15, не в повній мірі використала свої повноваження щодо встановлення вірогідності настання певних ризиків для слідства, не перевірила доводи Генерального прокурора України щодо можливості впливу позивача на осіб, які можуть бути допитані під час досудового розслідування, не обґрунтувала, яким способом суддя ОСОБА_1 може знищити чи підробити речі й документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що стало підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як відсторонення судді від посади.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені доказами по справі та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 158 - 163, 167, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, за участю третьої особи - Генеральної прокуратури України, про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02.10.2015 року №65/вп-15 про відсторонення ОСОБА_1 від посади судді Суворовського районного суду м.Одеси.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Н.Є. Маринчак

Судді: І.О. Бухтіярова

М.І. Костенко

І.Я. Олендер

І.В. Приходько