Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/23533/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі міста Миколаєва

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року

у справі № 2а-8709/10/1470

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Корабельному районі міста Миколаєва

про визнання протиправними дій та бездіяльності, -

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі міста Миколаєва (далі - відповідач) про: визнання протиправною бездіяльності ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва, яка полягає у не складенні податкового повідомлення-рішення за результатами акту № 3647/17-20/НОМЕР_1 від 09 листопада 2010 року про результати документальної невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Профстрой-2005» та ПП «Інарбуд» за період з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року; визнання протиправними дій ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва щодо визнання правочинів, укладених фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 з контрагентами: ПАТ «СанІнБевУкраїна», ТОВ фірмою «Грандмарін», ПП «Стройінжсервіс», ПП «Інарбуд», ТОВ «Профстрой-2005», такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю; визнання протиправними дій ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва, які полягають у визнанні недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість за звітні місяці: червень - вересень 2010 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків) про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларований податковий кредит та податкові зобов'язання з податку на додану вартість) (в редакції уточнення позовних вимог від 09 лютого 2011 року за вих. 4).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року позов був задоволений. Визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва, яка полягає у не складенні податкового повідомлення-рішення за результатами акту № 3647/17-20/НОМЕР_1 від 09 листопада 2010 року про результати документальної невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Профстрой-2005» та ПП «Інарбуд» з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року. Визнано протиправними дії ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва щодо визнання правочинів, укладених фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 з контрагентами: ПАТ «СанІнБевУкраїна», ТОВ фірмою «Грандмарін», ПП «Стройінжсервіс», ПП «Інарбуд», ТОВ «Профстрой-2005», такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Визнано протиправними дії ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва, які полягають у визнанні недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість за звітні місяці: червень - вересень 2010 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків) про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларований податковий кредит та податкові зобов'язання з податку на додану вартість).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва провела документальну невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Профстрой-2005» та ПП «Інарбуд» за період з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 3647/17-20/НОМЕР_1 від 09 листопада 2010 року.

За висновками акта перевіркою було встановлено: відсутність поставок товарів та послуг від постачальників ТОВ «Профстрой-2005» та ПП «Інарбуд» платнику податків фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 та відсутність подальшої реалізації продукції покупцям: ПАТ «СанІнБевУкраїна», ТОВ фірмі «Грандмарін», ПП «Стройінжсервіс», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, відповідно до частин 1, 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України зазначені правочини є нікчемними і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю; податковий кредит по податку на додану вартість фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за червень - серпень 2010 року, проведений на підставі нікчемного правочину, у відповідності до статей 3, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України підлягає коригуванню (зменшенню) на суму 317900,00 грн., у тому числі по постачальниках: ТОВ «Профстрой-2005» - на суму 113000,00 грн., ПП «Інарбуд» - на суму 204900,00 грн.; податкові зобов'язання по податку на додану вартість фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за червень - серпень 2010 року, проведені на підставі нікчемного правочину, у відповідності до статей 3, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України підлягають коригуванню (зменшенню) на суму 397214,09 грн., у тому числі по покупцях: ПАТ «СанІнБевУкраїна» - на суму 241575,69 грн., ТОВ фірмі «Грандмарін» - на суму 119423,68 грн., ПП «Стройінжсервіс» - на суму 36214,72 грн.; валові доходи за 2 квартал 2010 року у відповідності до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» розділу IV статті 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної ДПІ України від 21 квітня 1993 року № 12, частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України підлягають коригуванню (зменшенню).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: висновки, викладені в акті перевірки, були зроблені перевіряючими лише на підставі обмеженого кола даних, а заме - висновку ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, викладеному у листі від 01 листопада 2010 року №13977/7/26-512; факти забезпечення контрагентів-постачальників комплектуючими, їх транспортування з боку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які є в наявності у позивача; висновки податкового органу про нікчемність угод, укладених позивачем з підприємствами-контрагентами (покупцями та продавцями), є неправомірними, оскільки такі висновки можуть бути зроблені лише під час проведення позапланової виїзної перевірки при повному дослідженні виконання зобов'язань платника податків перед покупцями та продавцями; в порушення вимог пункту 4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327, не прийняв податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання за наслідками проведеної перевірки; діюче законодавство не надає податковому органу право визнавати дані, задекларовані суб'єктом підприємницької діяльності у податкових деклараціях, недійсними.

Однак, погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно з абзацом 1 пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства складається довідка.

За визначенням, наведеним у абзаці 2 пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, акт перевірки є службовим документом, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відповідно до підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Як вбачається з акту перевірки, у даному випадку перевіркою не було встановлено факту заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет.

Отже, не прийняття ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва податкового повідомлення-рішення за наслідками перевірки, результати якої оформлені актом № 3647/17-20/НОМЕР_1 від 09 листопада 2010 року, не порушує прав позивача.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва щодо визнання нікчемними всіх правочинів, укладених позивачем з підприємствами-контрагентами (продавцями та покупцями), а також про визнання податковим органом недійсними даних, задекларованих позивачем у деклараціях з податку на додану вартість за червень - вересень 2010 року, що знайшло своє відображенні у акті перевірки № 3647/17-20/НОМЕР_1 від 09 листопада 2010 року, колегія суддів вказує на наступне.

Відповідно до приписів статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

В свою чергу, висновки, викладені в акті податкового органу, складеного за результатом перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає податкові зобов'язання платникові податків.

Натомість, висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо протиправності дій по складанню та включенню до актів перевірки будь-яких даних.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі міста Миколаєва задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.І. Бившева

Судді: А.М. Лосєв

Т.М. Шипуліна