Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2014 р. м. Київ К/9991/41440/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Заїки М.М., Стародуба О.П., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області, про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Октябрського районного суду міста Полтави від 9 листопада 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради щодо нерозгляду його заяви від 5 квітня 2011 року про призначення і виплату державної допомоги на дітей та неприйняття рішення по ній; зобов'язати відповідача розглянути та прийняти рішення по його заяві від 5 квітня 2011 року щодо призначення і виплати державної допомоги на дітей в розмірі різниці між визначеним судом розміром аліментів і 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 5 квітня 2011 року; стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради на його користь 500 гривень заподіяної моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що він утримує доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Його дружина ОСОБА_7 не може утримувати дітей, оскільки немає відповідних доходів, що підтверджується рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 4 березня 2011 року та ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 7 червня 2011 року про стягнення з неї на його користь аліментів на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 20 гривень щомісячно на кожну дитину. 5 квітня 2011 року він звернувся до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради із заявою про призначення йому на кожну дитину державної допомоги. 29 квітня 2011 року він додав до цієї заяви свідоцтва про народження дітей та повідомив відповідача, що довідку з державної виконавчої служби надати не може, оскільки визначений судом розмір аліментів він отримує від дружини у добровільному порядку, а також не може надати довідку про склад сім'ї з місця реєстрації, оскільки його сім'я за адресою: місто Полтава, вулиця Київське шосе, 60, кімната 328, тимчасового не проживає.

Позивач вказує на те, що його заява від 5 квітня 2011 року Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради до цього часу по суті не розглянута і рішення по ній не прийнято. Вважає, що відмова у розгляді заяви та у прийнятті по ній рішення є протиправною, такою, що порушує його права на отримання держаної допомоги на дітей, оскільки відсутність рішення по вказаній заяві позбавляє його права оскаржити дії відповідача в разі їх незаконності і як наслідок позбавляє його права на отримання державної допомоги. Також ОСОБА_4 зазначає, що незаконною бездіяльністю Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради йому завдано моральну шкоду в розмірі 500 гривень.

Постановою Октябрського районного суду міста Полтави від 9 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Октябрського районного суду міста Полтави від 9 листопада 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року і прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 має доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 4 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 7 червня 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання дітей у твердій грошовій сумі задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в розмірі 20 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 11 січня 2011 року і до досягнення ними повноліття.

Позивач визнає, що аліменти виплачуються ОСОБА_7 у добровільному порядку.

5 квітня 2011 року ОСОБА_4 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради із заявою про призначення та виплату державної допомоги на дітей у розмірі відповідно до законодавства. Позивач був ознайомлений з порядком призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, а також повідомлений про необхідність пред'явити для розгляду заяви та призначення вищезазначеної допомоги довідку державної виконавчої служби про сплату аліментів ОСОБА_7 у твердій грошовій сумі за період з 1 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року.

Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради листами від 5 травня 2011 року, від 23 червня 2011 року, від 18 серпня 2011 року та від 25 жовтня 2011 року повідомляло позивача про необхідність надати довідку державної виконавчої служби про сплату аліментів, зазначаючи, що лише після її надання заяву від 5 квітня 2011 року можливо вирішити по суті.

Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради діяло правомірно, в межах наданих повноважень, та у спосіб встановлений законом, оскільки позивачем до заяви від 5 квітня 2011 року про призначення та виплату державної допомоги на дітей не було додано довідку з державної виконавчої служби, як це передбачено Порядком призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189. Пунктом 7 якого визначено, що рішення про призначення або відмову в призначенні допомоги приймається після надходження усіх необхідних документів. Відповідачем вчинялися дії щодо розгляду заяви ОСОБА_4 про призначення державної допомоги шляхом витребування у нього відповідних документів, але до цього часу позивач довідки з державної виконавчої служби не надав. За умови можливості вирішення поставлених у зверненні питань тільки після подання позивачем документів, у яких існувала об'єктивна необхідність, порушень законодавства зі сторони відповідача як і бездіяльності при розгляді заяви позивача не вбачається. Діями Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради моральної шкоди позивачеві завдано не було. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що не вирішуючи по суті заяву позивача від 5 квітня 2011 року більше ніж півроку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради діяло правомірно, в межах наданих повноважень, та у спосіб встановлений законом.

Так, Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме визначає механізм надання тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме (далі - тимчасова допомога).

Згідно пункту 6 вказаного Порядку для призначення тимчасової допомоги одержувач подає органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання (перебування): заяву за формою, затвердженою Мінпраці; копію свідоцтва про народження дитини; довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини; довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача. Залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи: рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення; довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі; повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено. У випадках, передбачених абзацом другим пункту 8 цього Порядку, подається довідка про розмір аліментів.

Абзацом 1 пункту 7 Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме встановлено, що рішення про призначення або відмову в призначенні тимчасової допомоги приймається органом праці та соціального захисту населення протягом десяти календарних днів після надходження усіх необхідних документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заяву ОСОБА_4 від 5 квітня 2011 року про призначення і виплату державної допомоги на дітей Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради станом на 9 листопада 2011 року (дату прийняття рішення судом першої інстанції) по суті не розглянуто, оскільки позивачем не надано відповідачеві усіх необхідних для цього документів, а саме: довідки державної виконавчої служби, про необхідність надання якої йому повідомлялося листами від 5 травня 2011 року, від 23 червня 2011 року, від 18 серпня 2011 року та від 25 жовтня 2011 року.

Позивач вказував на те, що довідку державної виконавчої служби він надати не може, оскільки визначений судом розмір аліментів він отримує від дружини у добровільному порядку.

Тобто, судами встановлено, що до 9 листопада 2011 року Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради не було прийнято рішення про призначення або відмову в призначенні державної допомоги на дітей ОСОБА_4 за його заявою від 5 квітня 2011 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає недопустимим нерозгляд по суті заяви ОСОБА_4 від 5 квітня 2011 року про призначення і виплату державної допомоги на дітей більше ніж півроку, відповідач після витребування у позивача довідки відділу державної виконавчої служби та ненадання ним такої довідки повинен був прийняти відповідне рішення на підставі наданих документів, а не затягувати вирішення цього питання більше ніж на півроку.

ОСОБА_4 не надав до суду доказів на підтвердження факту завдання йому Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради моральної шкоди, не доведено наявність причинного зв'язку між вказаними діями відповідача та виникненням моральних страждань, а тому позовні вимоги ОСОБА_4 щодо стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради на його користь 500 гривень моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України надано право суду касаційної інстанції скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Октябрського районного суду міста Полтави від 9 листопада 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області, про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - скасувати.

Прийняти по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити частково. Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_4 від 5 квітня 2011 року про призначення і виплату державної допомоги на дітей та неприйняття рішення по ній. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради розглянути та прийняти рішення по заяві ОСОБА_4 від 5 квітня 2011 року про призначення і виплату державної допомоги на дітей. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Заїка М.М.

Стародуб О.П.