Історія справи

Постанова ВАСУ від 28.10.2014 року у справі №2а-10034/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/66602/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді: Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

при секретарі судового засіданні: Романишин О.Р.,

за участю представника позивача: Стецюка Ю.О.,

представника відповідача: Піддубняка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 р. по справі № 2а-10034/12/1370 за позовом Приватного підприємства «Честер Плюс» до Львівської митниці, третя особа - Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення та стягнення суми -

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2012 року Приватне підприємство «Честер Плюс» звернулося з адміністративним позовом до Львівської митниці, третя особа - Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 209000003/2012/902635/2 від 22.08.2012 року, стягнення з Державного Бюджету України на користь Приватного підприємства «Честер Плюс» суму надміру сплачених платежів у розмірі 46 069,68 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів, Львівська митниця Міндоходів подала касаційну скаргу, в якій просить ці рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Скарга обґрунтована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до вирішення спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів знаходить підстави до її часткового задоволення.

Судами встановлено, що 07 травня 2012 року між UAB «LEDNETA» та Приватним підприємством «Честер Плюс» було укладено контракт поставки № 07-05.

07 травня 2012 року між UAB «LEDNETA» та Приватним підприємством «Честер Плюс» було укладено контракт поставки № 07-05.

21 серпня 2012 року з метою митного оформлення товарів, Приватне підприємство «Честер Плюс» подало до Львівської митниці вантажну митну декларацію №209120000/2012/027181 з заявленою митною вартістю товарів 21 773,52 EUR.

При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару «антифризи», що імпортувався на митну територію України ПП «Честер Плюс», посадовою особою Львівської митниці було виявлено розбіжності щодо назви виробника товару, а саме: у гр. 31 ВМД зазначено «Фірма-виробник: Wiget», а згідно з листом сторони контракту UAB «LENDETA» виробником продукції є фірма Wiget Autoteile KG.

Посадові особи митниці вимагали від декларанта позивача додаткові документи, визначені в частині третій статті 53 Митного кодексу України, а саме:

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

- договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

З даною вимогою було ознайомлено декларанта ОСОБА_4, про що свідчить напис «З вимогою ознайомлена 21.08.12» та її підпис на Декларації митної вартості. Також митним брокером вчинено наступний запис «Додаткових документів надати не можу у зв'язку з необхідністю митного оформлення прошу прийняти рішення про визначення митної вартості відповідно до законодавства».

В подальшому, листом від 11.10.12 Позивач надіслав копії наступних документів: каталог ТМ НЕРU; прайс-лист «Ledneta»; висновки про якісні характеристики товарів ТМ НЕРU; висновок Львівської торгово-промислової палати від 09.10.2012 № 19-09/1040 про вартісні характеристики товарів ТМ НЕРU.

За результатом розгляду поданих додаткових документів встановлено, що усі витребувані в декларанта документи ним не були надані.

Оскільки декларант не надав додаткові документи, на підставі яких можливе визнання митної вартості, його було повідомлено щодо невизнання митної вартості за ціною договору і відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю.

22 серпня 2012 року Львівською митницею було прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів №209000003/2012/902635/2.

03 вересня 2012 року Приватне підприємство «Честер Плюс» звернувся до Львівської митниці з заявою про митне оформлення товару в режимі «під гарантійне зобов'язання» (в порядку глави 45 Митного кодексу України), подало нову вантажну митну декларацію №209120000/2012/028615 від 3 вересня 2012 року, в якій задекларувало цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішення Львівської митниці №209000003/2012/902635/2 від 22 серпня 2012 року про коригування митної вартості товарів.

Різниця між фактично сплаченими митними платежами (107 084,14 грн.) і митними платежами, що мали б бути сплачені у випадку розмитнення товарів за заявленою контрактною вартістю (61 014,46 грн.) складає 46 069,68 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що надані позивачем документи відповідають діючому законодавству, не містять розбіжностей, містять повну та достовірну інформацію про ціну товару, у зв'язку з чим спірні дії та рішення митного органу є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком судів, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу).

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для витребування додаткових документів були виявлені розбіжності щодо назви виробника товару, а саме: у гр. 31 ВМД зазначено «Фірма-виробник WIGET», а згідно з листом сторони контракту UAB «LEDNETA» виробником продукції є фірма WIGET Autoteile KG.

Колегія суддів погоджується з висновками судів щодо відсутності у митного органу обґрунтованих сумнівів для витребування таких документів, оскільки «WIGET» є скороченим найменуванням WIGET Autoteile KG. Крім того, при попередніх поставках ідентичних товарів жодних заперечень у Львівської митниці не було.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи належним чином ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

При цьому митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Враховуючи все вищевикладене, беручи до уваги необґрунтованість висновків митного органу щодо неналежності наданих позивачем документів, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості № 209000003/2012/902635/2 від 22.08.2012 року Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України прийнято з порушенням вимог ст. ст. 57-60 Митного кодексу України.

Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Щодо висновків судів про наявність підстав для стягнення на користь позивача суми надміру сплаченого ПДВ, які сформовані у зв'язку з встановленням неправомірності спірних дій та рішення відповідача, то колегія суддів не погоджується з такими, оскільки у випадку прийняття рішення про стягнення суми надміру сплаченого ПДВ та/або мита, одночасно скасовуючи картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, підмінюється виняткова компетенція митних органів в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом і визначення митної вартості.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що позовні вимоги про стягнення суми надміру сплаченого ПДВ є передчасними.

Так, відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання Висновку про повернення, то питання щодо його прийняття вирішуються з врахуванням Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за №1095/14362. (далі Порядок №611/147). Згідно п.7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм, встановлений порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий.

У зв'язку з всім вищенаведеним, підлягає скасуванню постанова Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 р. в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Честер Плюс» надміру сплачений платіж в сумі 46 069,68 грн.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов у вказаній частині, порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 229, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 р. по справі № 2а-10034/12/1370 скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Честер Плюс» надміру сплачений платіж в сумі 46 069,68 грн., ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення судів залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.

Судді: