Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" лютого 2017 р. м. Київ К/800/32968/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про накладення штрафу,

встановила:

У грудні 2011 року Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області (далі - Управління) звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (далі - ВДВС) про скасування постанови від 15 грудня 2011 року ВП № 30173165 про накладення штрафу у розмірі 1360 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою ВДВС від 02 грудня 2011 року відкрито виконавче провадження ВП № 30173165 з виконання виконавчого листа у справі № 2-а-1324-783/11, виданого 07 листопада 2011 року Трускавецьким міським судом Львівської області, про зобов'язання Управління здійснити нарахування і виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно зі статтею 6 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни».

Управління листом від 08 грудня 2011 року повідомило ВДВС про те, що на виконання вимог суду ОСОБА_2 здійснено перерахунок підвищення до пенсії як дитині війни з розрахунку 30 % мінімальної пенсії за віком, проте виплата вказаних коштів не здійснена у зв'язку із відсутністю фінансування.

Оскаржуваною постановою ВДВС від 15 грудня 2011 року за невиконання рішення суду в повному обсязі на Управління накладено штраф у розмірі 1360 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, Управління звернулось до суду з позовом про її скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Управління про скасування постанови про накладення штрафу, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що приймаючи спірну постанову, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а посилання позивача на те, що поважною причиною невиконання рішення суду в частині здійснення виплати заборгованості є відсутність бюджетного фінансування є необґрунтованими, оскільки реалізація особою свого права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Проте, з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна з огляду на наступне.

Частинами 1 та 2 статті 75 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV) передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника юридичну особу від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням на виконання постанови ВДВС було надіслано лист, в якому зазначено, що на виконання постанови Трускавецького міського суду Львівської області по справі № 2-а-1324-783/11 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області проведено відповідний перерахунок пенсії. При цьому позивач зазначив, що фінансування на виплату пенсії здійснюється централізовано Пенсійним фондом України згідно з потребою, інші наявні кошти, які б могли бути спрямовані на виконання рішень суду, в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області відсутні.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (далі - Положення), управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами Пенсійного фонду України, підпорядкованими відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів Пенсійного фонду України в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Пенсійного фонду України.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про те, що невиконання судового рішення Управлінням в частині виплати коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постановах від 24 березня 2015 року №21-66а15 та від 22 листопада 2016 року № 21-1907а16 (804/5081/13-а).

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги Управління підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова про накладення штрафу від 15 грудня 2011 року ВП № 30173165 - скасуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про накладення штрафу скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про накладення штрафу задовольнити.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 15 грудня 2011 року ВП № 30173165 про накладення штрафу у розмірі 1360 грн.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя Заїка М.М.

судді: Загородній А.Ф.

Кобилянський М.Г.